28 лютого 2025 року Справа №160/19568/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Логойда Тетяни Василівни про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І. у справі № 160/19568/23 за заявою про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 160/19568/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/19568/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 по справі № 160/19568/23 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 в адміністративній справі №160/19568/23 - залишено без змін.
18.03.2024 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Логойда Тетяни Василівни надійшла заява про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі №160/19568/23 за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУНП в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування наказу та поновлення на роботі відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, яку постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/19568/23 залишено без задоволення, а вказане вище рішення без змін. 08.03.2024 засобами електронного зв'язку позивач одержав вказану постанову суду апеляційної інстанції. 11.03.2024 у кримінальному провадженні 42022040000000143 від 12.05.2022 (частини 1, 2, 3 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.17, ч.1 ст.263 КК України) за підозрою позивача, позивачем одержано електронну копію матеріалів досудового розслідування цього кримінального провадження. Під час ознайомлення з матеріалами, до яких прокурором надано доступ, позивачем встановлено, що члена дисциплінарної комісії ОСОБА_2 двічі було допитано в якості свідка, про що складено відповідні протоколи від 22.11.2022 та від 13.12.2022. Ця обставина не була відома позивачу на момент розгляду адміністративної справи №160/19568/23, оскільки сторона обвинувачення, посилаючись на ч.1 ст.221 КПК України у кримінальному провадженні, відмовляла позивачу, щодо якого здійснюється таке провадження, надати йому матеріали досудового розслідування для ознайомлення, ознайомлення з якими на цій стадії, на їх думку, могло зашкодити досудовому розслідуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у відкритті провадження за заявою представника позивача адвоката Логойда Тетяни Василівни про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 160/19568/23 за нововиявленими обставинами за позовом відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 в адміністративній справі №160/19568/23 залишено без змін.
Постановою Касаційного адміністративного суду від 24.01.2025 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №160/19568/23 скасовано, справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 заяву про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 160/19568/23 за нововиявленими обставинами залишено без руху через відсутність у заяві відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача.
27.02.2025 від представника позивача адвоката Логойда Тетяни Василівни надійшла заява на виконання ухвали від 25.02.2025, якою недоліки заяви про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі №160/19568/23 за нововиявленими обставинами було усунуто.
Також 27.02.2025 від представника позивача адвоката Логойда Тетяни Василівни надійшла заява про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І. у справі № 160/19568/23 за заявою про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 160/19568/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.
В обгрунтування заяви заявником зазначено про сумніви в неупередженості судді Ремез К.І. при розгляді заяви про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі №160/19568/23, оскільки представник позивача адвокат Логойда Тетяна Василівна не погоджується із ухвалою про залишення заяви без руху.
Також заявник у зневажливій формі наводить приклади з особистого життя судді та зазначає про "відсутність достатнього досвіду у Ремез К.І., яку суддею ДОАС призначено лише 04.07.2024".
Викладене у сукупності, як стверджує заявник, має наслідком втрати довіри до судді.
Вирішуючи заяву про відвід, суд зазначає, що порядок вирішення заявленого відводу встановлений статтею 40 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно із ч. 11 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Частинами 1, 2 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частин 1-3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі "Фей проти Австрії" (заява від 24.02.1993 № 255), п.42 рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява № 33958/96).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).
Натомість, обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях та свідчать лише про незгоду з процесуальними діями судді Ремез К.І. після одержання позовної заяви та під час постановлення ухвали про залишення її без руху, що у відповідності до зазначених вище вимог законодавства, не може бути підставою для відводу.
Необхідно також зазначити, що заявником на виконання ухвали про залишення заяви без руху було усунуто недоліки заяви.
Незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.
Інших підстав, передбачених ст. ст. 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.
З урахуванням викладеного, суддя вважає заяву про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І. у справі № 160/19568/23 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Логойда Тетяни Василівни про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І. у справі № 160/19568/23 за заявою про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 160/19568/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - залишити без задоволення.
Передати матеріали адміністративної справи № 160/19568/23 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя К.І. Ремез