Провадження № 11-сс/803/310/25 Справа № 183/9624/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 62024050010001384 від 19 квітня 2024 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з застосуванням альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Озеряни Дубенського району Рівненської області, громадянина України, розлучений, має малолітню дитину, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який перебуває на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії водія 2 групи мінометів 1 вогневого відділення 1 мінометної прикордонної застави 4 відділу прикордонної служби (тип С) 2 прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «солдат», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_6
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_8
За ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого умісті Краматорську та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 березня 2025року включно, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 214 720 гривень.
Слідчий суддя дійшов висновку, що солдат ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Також слідчий суддя дійшов висновку, що розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Одночасно, слідчий суддя вважав недоведеними ризики, передбачені п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В апеляції:
- захисник ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або вирішити питання про обрання ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_6 є не судимою особою та він має місце постійного мешкання, має намір продовжувати військову службу та навіть сам з'являвся до суду на протязі розгляду справи.
Крім того зазначає, що суд не врахував тих обставин, що прокурором не доведено наявність ризиків, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_6 усвідомлюючи невідворотність покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, а прокурором, відповідно до суду не надано належних доказів того, що наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, які б дозволили б задовольнити клопотання про обрання запобіжного заходу до ОСОБА_6 .
Захисник також наголошує, що невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не може бути тією обставиною, яка б вказувала на необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
Заслухавши підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи скарги, колегія суддів виходить з наступного.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів справи слідує, що 19 квітня 2024 року до ЄРДР за № 62024050010001384 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
18 вересня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільному залишенні військової частини, вчиненому в умовах воєнного стану.
22 січня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується, зокрема: висновком службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_6 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 29 травня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 30 травня 2024 року; протоколами допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від 17 червня 2024 року, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Розглядаючи питання наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме особа підозрюваного ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжких та за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Отже, існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують перебування підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує захисник, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому, обрання слідчим суддею запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі, який є достатнім для гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та його розмір не є занадто непомірним для підозрюваного.
Визначена підозрюваному ОСОБА_6 застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в повній мірі відповідає нормам кримінального процесуального закону та фактичним обставинам кримінального провадження і є достатнім та необхідним для запобігання визначеного судом ризику та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оцінюючи вищевказані обставини, колегія суддів також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Даний висновок також не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Доводи захисника стосовно того, що ОСОБА_6 є не судимою особою та він має місце постійного мешкання, має намір продовжувати військову службу та навіть сам з'являвся до суду на протязі розгляду справи, не можуть бути достатнім важелем для зменшення встановленого ст. 177 КПК України ризику, крім того, ці обставини існували і на момент вчинення кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці підозрюваного.
З огляду на викладене, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що не підлягає скасуванню, а тому, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 62024050010001384 від 19 квітня 2024 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з застосуванням альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави, щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4