Номер провадження: 22-ц/813/1885/25
Справа № 522/943/24-Е
Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.
Доповідач Лозко Ю. П.
21.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
21 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом у якому просила стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради матеріальну шкоду у розмірі 158756,90 грн, що включає: - вартість відновлювального ремонту в розмірі 157170,13 грн; інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 785,85 грн; - 3% річних від простроченої суми в розмірі 800,92 грн, а також моральну шкоду в розмірі 20000 грн, та витрати на проведення експертизи в розмірі 4000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 12 листопада 2023 року в дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок падіння дерева було пошкоджено автомобіль «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачці, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , чим заподіяно матеріальну та моральну шкоду.
За вказаним вище фактом, чоловік позивачки звернувся до поліції, таке звернення було зареєстроване за №21715 та надано відповідь від 12 листопада 2023 року у якій запропоновано звернутися до суду.
З метою встановлення розміру завданої шкоди, позивачка звернулася до експерта, яким за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження колісного, складено висновок від 06 грудня 2023 року за №267-23 згідно якого вартість матеріального збитку визначено у розмірі 103351,33 грн, вартість відновлювального ремонту - 157170,13 грн.
Вирішуючи питання щодо суб'єкта, який є балансоутримувачем зелених насаджень, розташованих поблизу будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 7, представником позивачки було направлено ряд адвокатських запитів, у відповідь на які надано інформацію про таке.
Листом від 01 грудня 2023 року КП «Міськзелентрест» Одеської міської ради повідомило, що зелені насадження, розташовані в дворі будинку за адресою: м. Одеса,
просп. Небесної Сотні, не знаходяться на балансі та не утримуються КП «Міськзелентрест».
У листі КП «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» Одеської міської ради від 20 листопада 2023 року повідомило, що з 01 лютого 2018 року багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не знаходиться на обслуговуванні комунального підприємства КП «ЖКС «Вузівський». Зазначений будинок передано Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Ластівка-7».
Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради у листі від 23 листопада 2023 року надав інформацію про те, що питання належного утримання прибудинкової території у тому числі зелених насаджень, що на ній розташовані покладено на ОСББ «Ластівка-7», та повинно вирішуватись на вищому органі управління ОСББ «Ластівка-7» - загальних зборах членів ОСББ. При цьому, позивачка зазначала, що Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради не надав вичерпної інформації про виконання покладених на нього функцій організації благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень.
Згідно листа ОСББ «Ластівка-7» зелені насадження на його балансі та утриманні не перебувають. ОСББ «Ластівка-7» не є утримувачем зелених насаджень, адже жодного документу про зелені насадження не має та земельною ділянкою не під будинком, не прилеглої території не володіє, про що свідчить акт про списання багатоквартирного будинку від 24 січня 2018 року.
У зв'язку з тим, що балансоутримувач зелених насаджень не визначений, позивачка вважає, що обов'язок щодо відшкодування шкоди має бути покладено на виконавчий комітет Одеської міської ради, оскільки до його відання належить питання організації благоустрою, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень.
Позовні вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди, яку ОСОБА_1 оцінює у розмірі 20000 грн, мотивовано тим, що внаслідок вказаної події позивачка зазнала душевних страждань, і мала докладати значних зусиль, щоб відновити її порушене право, шляхом відшкодування збитків, також наразі панічно хвилюється проходити біля дерев. Ураховуючи усі негативні наслідки і перенесенні моральні страждання та виходячи з принципів справедливості, розумності та достатності, характеру та обсягу заподіяних потерпілому фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках, зусилля, позивачка вважає, що відшкодування моральної шкоди у заявленому нею розмірі є необхідним для відновлення її попереднього стану.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2024 року вказаний вище позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 157170,13 грн та моральну шкоду у розмірі 10000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору.
В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Одеської міської ради просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2024 року в частині задоволених позовних вимог та стягнення судового збору, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду залишити без змін.
За доводами апеляційної скарги вирішуючи справу судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, які регулюють правовідносини, що пов'язані з повноваженням органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою населення, в результаті чого суд дійшов помилкового висновку про те, що Виконавчий комітет Одеської міської ради є належним відповідачем у справі.
Посилаючись на положення ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», скаржник зазначає, що визначення на конкурсних засадах балансоутримувача об'єкта благоустрою не входить до повноважень Виконавчого комітету, у той час як рішеннями Одеської міської ради створені відповідні органи та комунальні підприємства, уповноважені з питань забезпечення благоустрою відповідних територій м. Одеси.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №521/11727/18, яку суд першої інстанції усупереч вимог ст. 263 ЦПК України не врахував під час ухвалення рішення у справі.
Як на підставу для задоволення апеляційних вимог, скаржник посилається також і на те, що суд не визначився із характером спірних правовідносин, а саме щодо балансоутримувача об'єкту благоустрою - прибудинкової території та її особливого статусу, оскільки не врахував, що до 24 січня 2018 року балансоутримувачем багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 7, було КП «ЖКС «Вузівський», а після припинення ним своєї діяльності обов'язок утримання прибудинкової території, у тому числі зелених насаджень перейшов до ОСББ «Ластівка - 7».
Виконавчий комітет не є власником земельної ділянки, де впало дерево, оскільки власником всіх земельних ділянок комунальної власності у місті Одеса є територіальна громада в особі Одеської міської ради, тому на думку скаржника, саме цей суб'єкт має бути належним відповідачем у справі.
Крім цього, суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 617 ЦК України, оскільки шкоду майну позивачці було заподіяно унаслідок падіння гілки дерева, викликаного поривами вітру, і про ці метеорологічні явища небезпечного характеру, відповідачем було повідомлено жителів міста Одеса, шляхом складення та опублікування штормового попередження.
Позивачкою не доведено протиправність дій чи бездіяльність відповідача і наявність причинного зв'язку між цими діями, бездіяльністю та наслідками, які настали у вигляді шкоди. На думку скаржника, доказом протиправної бездіяльності може виступати лише рішення суду, що набрало законної сили, яким би було встановлено факт бездіяльності відповідача, але таке у цій справі відсутнє.
Оскаржуване рішення суду в частині стягнення моральної шкоди не відповідає засадам законності, оскільки судом не було встановлено жодних фактів безпосереднього спричинення моральної шкоди позивачці.
На вказану апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Бершавський О.В., подала відзив у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради, залишити без змін рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2024 року. В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу посилається на те, що постанова Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №521/11727/18, на яку посилається скаржник не підлягає врахуванню у цій справі, оскільки спірні правовідносини у зазначеній і справі, і тій, що переглядається не є подібними. Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 лютого 2008 року №102 не визначено балансоутримувача місця за адресою пошкодження транспортного засобу позивачки, тому саме відповідач має нести цивільно-правову відповідальність у даному випадку. Відсутні підстави для застосування інституту непереборної сили, оскільки шкоду було заподіяно 12 листопада 2023 року о 09:48 год, у той час як згідно відомостей Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів №1116/10 від 29 листопада 2023 року, того у дня у період часу з 08:00 год до 11:00 год пориви вітру не досягли такої потужності, що б свідчило про небезпечність гідрометеорологічних явищ. Протиправна бездіяльність відповідача полягає у не визначенні балансоутримувача зеленого насадження (дерева, яке пошкодило автомобіль), та у бездіяльності з організації у визначенні строки розділом 12 Правил, відповідних оглядів цього дерева на предмет виявлення його аварійності, гнилі, сухостійності, тощо.
У судовому засіданні представниця Виконавчого комітету Одеської міської ради Соболь Я.О. підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Бершавський О.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже предметом апеляційного перегляду, з огляду на вимоги ч.1 ст. 367 ЦПК України, є рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2024 року лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вказаним вище вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає.
Судом першої інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи такі обставини.
Позивачка ОСОБА_1 є власником автомобіля «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с.141).
12 листопада 2023 року о 09:48 год за адресою: м. Одеса, просп. Небесної сотні, 7, унаслідок падіння гілки дерева, належний позивачці вказаний вище транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
З приводу вказаного факту, чоловік позивачки ОСОБА_2 звернувся до поліції з повідомленням про зазначені події та заявою у якій просив зафіксувати пошкодження транспортного (т.1 а.с. 109,110).
З рапорту поліцейського Чуйка С. убачається, що в ході опрацювання заяви ОСОБА_2 встановити свідків чи очевидців за фактом пошкодження зазначеного вище автомобіля не представилося можливим, а також було встановлено, що під час дуже великих поривів вітру впала гілка на дах автомобіля. Рекомендовано звернутися до суду для отримання компенсації від страхової (т.1 а.с.111).
Листом від 28 листопада 2023 року №60-10204 правоохоронний орган повідомив, що матеріали за звернення ОСОБА_2 було зареєстровано до ЖЄО №21715 від 12 листопада 2023 року та розглянуто згідно Закону України «Про звернення громадян». Рекомендовано звернутися до суду у приватному судовому порядку (т.1 а.с. 108).
Згідно інформації Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів, зазначеної у листі від 29 листопада 2023 року №1116/10, 12 листопада 2023 року було хмарно, дощ був з 10:45 год до 14:40 год, з 16:05 до 17:05, вітер: з 08:00 год - південного-західний 6 м/с, пориви - 11-12 м/с., в 11:00 год - західний 6 м/с, пориви -14-16 м/с. Вітер 15-24 м/с відноситься до небезпечних гідрометереологічних явищ, які могли нанести чи нанесли збиток населенню та національній економіці (т.1 а.с.142).
З листа Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 12 грудня 2023 року №2460 убачається, що 12 листопада 2023 року був дощ з 10:45 год до 17:05 год, кількість опадів: 0.0 мм, вітер: західний, 6 м/с, пориви 12-17 м/с. Кліматична стандартна норма у листопаді: - кількість опадів: середньодобова - 8,9 мм, місячна - 39 мм; -вітер: середньомісячний - 3,5 м/с; максимальний - 29 м/с. Згідно Настанові з оперативного забезпечення галузей національної економіки - вітер 15-20 м/с відносить до небезпечних гідрометеорологічних явищ (НЯ -1 рівень небезпеки, жовтий), які могли нанести чи нанесли збиток населенню та національної економіці. 11 листопада 2023 року о 12:00 год складено штормове попередження: «Протягом доби 12 листопада очікуються пориви південно-західного вітру 15-20 м/с». Наступне повідомлення надано 12 листопада 2023 року о 10:30 год про збереження південно-західного вітру 15-20 м/с до кінця дня (т.1 а.с. 30).
Згідно інформації Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів, зазначеної у листі від 29 листопада 2023 року №1116/10, 12 листопада 2023 року було хмарно, дощ був з 10:45 год до 14:40 год, з 16:05 до 17:05, вітер: з 08:00 год - південного-західний 6 м/с, пориви - 11-12 м/с., в 11:00 год - західний 6 м/с, пориви -14-16 м/с. Вітер 15-24 м/с відноситься до небезпечних гідрометереологічних явищ, які могли нанести чи нанесли збиток населенню та національній економіці (т.1 а.с.142).
Відповідно до висновку експерта №267-23 експертного транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу «Ford Fussion» реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 06 грудня 2023 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок події, яка відбулася 12 листопада 2023 року визначено на рівні 103351,33 грн, а вартість відновлювального ремонту цього автомобіля - 157170,13 грн (т.1 а.с. 113-119). За проведення цієї експертизи позивачка сплатила на користь експерта 4000 грн, що підтверджується копією квитанції (т.1 а.с. 112).
З метою прийняття участі в проведення огляду зазначеного вище автомобіля, експерт повідомляв ряд суб'єктів, надіславши запрошення засобами електронного зв'язку за адресами: dbm@omr.gov.ua,rada@omr.gov.ua, vuzovsky@omr.gov.ua, zelentrest@omr.gov.ua (т.1 а.с.126-127).
Згідно акту про списання багатоквартирного будинку з балансу КП «ЖКС «Вузівський» та відповідно до рішення Одеської міської ради №1622-VII від 08 лютого 2017 року, жилий будинок АДРЕСА_1 , передано з балансу КП «ЖКС «Вузівський» на баланс ОСББ «Ластівка-7 (т.1 а.с. 35-36,74-75, 92).
Відповідно до листа КП «Міськзелентрест» від 01 грудня 2023 року зелені насадження, розташовані в дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не знаходяться на балансі та не утримуються КП «Міськзелентрест» (т.1 а.с.91).
В листі від 23 листопада 2023 року №01-16/113 Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради зазначив, що питання належного утримання прибудинкової території, у тому числі зелених насаджень, що на ній розташовані, покладено на ОСББ «Ластівка-7», та повинно вирішуватися на вищому органі управління ОСББ «Ластівка-7» - загальних зборах членів ОСББ (т.1 а.с. 93-94).
Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради у листі від 19 грудня 2023 року №01-19/2243 повідомив, що Одеською міською радою не приймалося рішення щодо надання у власність, користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.96).
ОСББ «Ластівка-7» зазначило, що не є утримувачем зелених насаджень, адже жодного документу про зелені насадження не має, та земельною ділянкою ні під будинком, ні на прилеглій території не володіє. При створенні ОСББ «Ластівка-7» документація на зелені насадження передана від попереднього балансоутримувача ЖСК «Вузівський» не була надана, про що свідчить акт про списання багатоквартирного будинку від 24 січня 2018 року (т.1 а.с. 97).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Виконавчим комітетом Одеської міської ради не надано доказів на підтвердження того, що ним на конкурсних засадах визначено балансоутримувача зелених насаджень за адресою: м. Одеса, просп. Небесної сотні, 7, або що за їх утримання відповідає підприємство, з яким укладено договір про утримання та догляд за зеленими насадженнями. Багаторічні насадження не можуть розглядатись як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки. Встановивши, що частина дерева, яка впала на належний позивачці автомобіль, розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та відсутні дані про те, що дерево з якого впала гілка на автомобіль позивачки відповідно до ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку ОСББ «Ластівка-7» чи будь-якої іншої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування, тому суд дійшов висновку, що обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачці майнової шкоди має бути покладений на Виконавчий комітет Одеської міської ради. Причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженням належного позивачці автомобіля та бездіяльністю Виконавчого комітету Одеської міської ради, до обов'язків якої входить організації та забезпечення догляду та санітарного стану зелених насаджень встановлено матеріалами справи на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та не спростовано відповідачем під час розгляду справи. Крім цього, суд зазначив, що єдиною та достатньою обставиною у цій справі, яка б свідчила про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачці, а як наслідок і відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку її відшкодувати, було б заподіяння такої шкоди у зв'язку із дією об'єктивних обставин, зокрема те, що падіння дерева на автомобіль відбулося внаслідок злив, ураганів, сильних вітрів тощо. Однак, будь-яких відомостей щодо таких обставин відповідачами не надано, адже листом Гідрометеорлогічного центру Чорного та Азовського морів повідомлено, що пориви вітру, які відносять до небезпечних гідрометеорологічних явищ почалися з 11:00 год, в той час як гілка впала о 09:45 год. Врахувавши, що розмір заподіяної матеріальної шкоди відповідачем не спростовано, суд вважав, що наведена у висновку експерта сума матеріального збитку є доведеною та підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки. Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд виходив з того, що внаслідок вказаної події позивачка зазнала душевних страждань, не мала можливості користуватися належним їй автомобілем, змінився звичний уклад її життя, та враховуючи усі негативні наслідки і перенесені нею моральні страждання, виходячи з принципів справедливості, розумності та достатності, характеру та обсягу заподіяних душевних страждань, вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках, докладання додаткових зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, суд дійшов висновку, що достатньою компенсацією моральної шкоди є 10 000 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вини (схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі N 214/7462/20 (провадження N 61-21130сво21).
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування").
За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо (пункт 5 частини другої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об'єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі (ч.ч. 1,3 ст. 18 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьома статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
У пункті 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року N 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі (пункту 5.5. Правил).
Таким чином, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі зелених насаджень, уповноважені органами місцевого самоврядування підприємства, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпунктом 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування").
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі N 200/22129/16-ц (провадження N 61-43478св18), зазначено, що, "…до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля будинку АДРЕСА_1. Місцевий суд установив, що відповідач КП "Міськзеленбуд" Дніпровської міської ради було створено на підставі рішення Дніпровської міської ради N 45/22 від 08 грудня 2004 року, при створенні якого на його баланс жодних зелених насаджень не передавалось. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2011 року N 53/17 "Про внесення змін до рішення міської ради від 02 березня 2011 року N 16/9 "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" КП "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1, проте не об'єктів благоустрою зеленого господарства, що розташовані на прибудинковій території вказаного будинку.
Покладаючи на Дніпровську міську раду обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п'ятої статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування".
Отже, у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року, переглядаючи справу N 522/2891/20.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах цієї справи відсутні докази на підтвердження перебування на балансі ОСББ «Ластівка-7» чи будь-якої іншої організації дерев, що ростуть біля місця події, поблизу будинку №7, по просп. Небесної сотні, м. Одеса.
Також у матеріали справи не містять докази, які б свідчили про те, що Виконавчий комітет Одеської міської ради визначав балансоутримувача дерев, що ростуть за вказаною вище адресою.
Поняття благоустрою населених пунктів визначене ч. 1 ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", відповідно до положень якого це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Статтею 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що зокрема елементами (частинами) об'єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року N 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.
Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
Відповідно до п. 3.1. Правил до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.
Згідно з п. 5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об'єкта.
Підпунктом 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачці майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень за адресою: м. Одеса, просп. Небесної сотні, 7.
Водночас, Виконавчим комітетом Одеської міської ради не доведено, що ним визначено такого балансоутримувача за вказаною вище адресою.
Колегія суддів звертає увагу, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради N 102 від 14.02.2008 "Про утримання зелених насаджень у місті Одесі" (з наступними змінами та доповненнями), прийнятого з метою організації озеленення, охорони зелених насаджень у місті Одесі та яке наявне в загальному доступі на офіційному сайті Одеської міської ради, керуючись п. 7 "а" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Правилами утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України, затвердженими наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 N 105, Правилами благоустрію території м. Одеса, не визначено як адресу: м. Одеса, просп. Небесної сотні, 7, так і балансоутримувача за цією адресою.
Таким чином, Виконавчий комітет Одеської міської ради у межах цієї справи не надав доказів на підтвердження того, що на конкурсних засадах визначено балансоутримувача зелених насаджень, які розміщені за адресою: м. Одеса, просп. Небесної сотні, 7, або що за їх утримання відповідає підприємство, з яким укладено договір про утримання та догляд за зеленими насадженнями.
При цьому, багаторічні насадження не можуть розглядатись як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.
Доказів будь-якого права користування земельною ділянкою комунальної форми власності у ОСББ «Ластівка-7», матеріали справи також не містять.
Зважаючи на викладене вище, та з огляду на те, що гілка дерева, з приводу падіння якої на належний позивачці автомобіль виник спір у цій справі, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та відсутні дані про те, що таке дерево відповідно до ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" перебувало на балансовому обліку ОСББ «Ластівка-7» чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування, тому колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, про те, що обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачці майнової шкоди має бути покладений саме на Виконавчий комітет Одеської міської ради.
Причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженням належного позивачці автомобіля та бездіяльністю Виконавчого комітету Одеської міської ради, до обов'язків якої входить організації та забезпечення догляду та санітарного стану зелених насаджень, має похідний характер від визначення особи, що має відповідати у цьому випадку за завдану позивачці шкоду.
Подібного висновку про те, що у випадку заподіяння майну особи шкоди внаслідок бездіяльності балансоутримувача, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об'єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження, балансоутримувач зобов'язується відшкодувати таку шкоду, дійшов і Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі N 372/1891/17.
А тому, зважаючи на викладене вище, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника щодо відсутності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та наслідками, що настали у вигляді заподіяння позивачці майнової шкоди.
З підстав зазначених вище також є необґрунтованими і твердження скаржника про те, що однією з передумов для задоволення позовних вимог має бути наявність судового рішення, яке набрало законної сили, що встановлює факт бездіяльності відповідача.
Посилання скаржника про те, що Виконавчий комітет Одеської міської ради не уповноважений приймати рішення щодо проведення конкурсів з визначення підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою, як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Проведення конкурсів з визначення балансоутримувача та прийняття рішення про визначення конкретного балансоутримувача певного об'єкта не є тотожними поняттями, мають різне правове значення та утворюють різні правові наслідки.
Прийняття рішення щодо визначення у місті конкретного балансоутримувача певного об'єкта належить до компетенції Виконавчого комітету Одеської міської ради, та у разі не прийняття рішення з цього питання, балансоутримувачем такого майна (певної земельної ділянки на якій ростуть зелені насадження) є саме Виконавчий комітет Одеської міської ради, який і є відповідальною особою за стан зелених насаджень на території
м. Одеси, у зв'язку із чим на нього покладений обов'язок приймати рішення про видалення зелених насаджень.
Доводи апеляційної скарги стосовно неврахування судом висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №521/11727/18,не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
У відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, в яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справі №521/11727/18 (постанова від 13 березня 2024 року) предметом спору було відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я. У цій справі касаційний суд зазначив, що Згідно з листом Департаменту міського господарства від 17 червня 2020 року балансоутримувач зелених насаджень, розташованих у сквері на Соборній площі не визначений жодним рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради або Одеською міською радою, а згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 лютого 2008 року N 102 (зі змінами) площа Соборна знаходиться на утриманні КП "Міськзелентрест". З огляду на положення частин першої та другої статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 лютого 2008 року N 102, а також Статуту КП "Міськзелентрест", саме воно, як створене міською радою підприємство, має забезпечувати належне утримання зелених насаджень у сквері на Соборній площі в м. Одесі».
З викладеного вище убачається, що у межах справи №521/11727/18, з огляду на її фактичні обставини, судом встановлено, що Соборна площа м. Одеси, тобто місце, де було заподіяно шкоду здоров'я людини, унаслідок падіння дерева, згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 лютого 2008 року N 102 (зі змінами) знаходиться на утриманні КП "Міськзелентрест", яке має забезпечувати належне утримання зелених насаджень у цьому місці.
З огляду на викладене, висновки щодо застосування норм права, що містяться у вищезгаданій постанові Верховного Суду, на які посилається скаржник стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, оскільки обставини, встановлені судом в цій справі, суттєво відрізняються від обставин, встановлених у справі №521/11727/18.
Доводи скаржника щодо безпідставного не застосування судом положень ч.1 ст. 617 ЦК України, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч.1 ст. 617 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2024 року у справі N 910/9226/23 зазначив, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі N 912/3323/20).
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі N 910/15264/21).
Судом першої інстанції встановлено, та сторонами не заперечується, що падіння гілки дерева на транспортний засіб, що належить позивачці відбулося 12 листопада 2023 року о 09:48 год, тоді як у цей час, згідно інформації, наданої Гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів, пориви вітру не становили такого рівня потужності, який відноситься до небезпечних гідрометеорологічних явищ (НЯ-1 рівень небезпеки, жовтий).
Відтак, апелювання скаржника до метеорологічних явищ небезпечного характеру, як на підставу для звільнення від відповідальності, колегія суддів відхиляє, оскільки на момент падіння гілки дерева на транспортний засіб, не існувало обставин, які б свідчили б наявність події надзвичайного характеру або небезпечного гідрометеорологічного явища.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі N 216/3521/16-ц зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі N 202/10602/22зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві майнової шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 464/3789/17 зазначено, що "адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання".
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчиненню суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.
Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначила, що у зв'язку з пошкодженням її майна, вона зазнала душевних страждань, відбулись зміни у її життєвих і суспільних стосунках, та була змушена докладати додаткових зусиль, для відновлення її попереднього стану.
Урахувавши наведені вище обставини, дотримуючись засад справедливості, розумності та достатності, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 10 000 грн у якості відшкодування моральної шкоди.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду, з якими не погоджується скаржник.
Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.
Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу
Виконавчого комітету Одеської міської ради потрібно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367,375,382-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 27 січня 2025 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова