Провадження № 11-кп/803/1317/25 Справа № 185/11703/24 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
27 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041370001615 від 20 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Павлоград Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2025 року стосовного обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 квітня 2025 року, включно, з визначенням розміру застави в сумі 60 560 гривень та покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд зазначив, що що обвинуваченому ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, віднесення одного з них, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, до категорії кримінальних проступків, іншого за ч. 4 ст. 185 КК України - до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років, обвинувачений не працює, не має постійного місця проживання, неодружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, що підтверджує ризик того, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду.
Наявність непогашених судимостей у обвинуваченого вказують на наявність ризику вчинення ОСОБА_6 нового кримінального правопорушення. Обвинувачений перебував у розшуку та ухилявся від суду. За адресою проживання обвинувачений ОСОБА_6 не проживає.
Всі вказані в сукупності обставини наявності ризиків ухилення від суду та вчинення нового кримінального правопорушення вимагає застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тому суд вважає необхідним обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисника просить скасувати ухвалу суду скасувати та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вважає, що клопотання прокурора не обґрунтоване, прокурором не надано доказів ухилення обвинуваченого від суду, а також не доведено інших ризиків. Обвинувачений постійно проживає в м. Павлоград разом зі своєю матір'ю, яка має низку тяжких захворювань та потребує стороннього догляду. До моменту затримання ОСОБА_6 одноосібно здійснював догляд за хворою матір'ю.
Сторони про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, проте до суду не з'явились, що відповідно до ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 КПК не перешкоджає проведенню апеляційного провадження без їх участі.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
За вимогами ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов'язує застосування тримання обвинуваченого під вартою, та дійшов обґрунтованого висновку про їх існування. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК існує та є підставою для застосування тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність застосування тримання під вартою обвинуваченого та доводи захисту про необхідність застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК врахував тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , який відноситься до категорії тяжких, покарання яке йому загрожує у разі визнання винуватим та, відповідно, наявність передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, ризиків, які існують, тому дійшов до переконливого висновку про необхідність застосування тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Як слідує з матеріалів провадження, обвинуваченому ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, віднесення одного з них, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, до категорії кримінальних проступків, іншого за ч. 4 ст. 185 КК України - до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років, обвинувачений не працює, не має постійного місця проживання, неодружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, що підтверджує ризик того, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду.
Наявність непогашених судимостей у обвинуваченого вказують н наявність ризику вчинення ОСОБА_6 нового кримінального правопорушення.
Обвинувачений перебував у розшуку та ухилявся від суду. За адресою проживання: АДРЕСА_1 , - обвинувачений ОСОБА_6 не проживає. За поясненнями матері обвинуваченого ОСОБА_7 від 24.12.2024 року та від 10.01.2025 року, вона проживає сама, обвинувачений на початку грудня 2024 року поїхав на заробітки на західну Україну чи до м.Полтава, більше не з'являвся.
Виходячи з рапортів поліцейських, які виконували ухвали про привід обвинуваченого, ОСОБА_6 під час виконання ухвали був відсутній як за місцем проживання, так і за місцем проживання матері. Вказаний номер мобільного телефону, який був зазначений обвинуваченим під час направлення обвинувального акту після отримання першого судового виклику, не працює.
Таким чином, ризики ухилення від суду не тільки доведений, а і фактично реалізувався, тому відповідні доводи захисника є неприйнятними.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за вчинення аналогічного злочину, обвинувачується в умисному, корисливому злочині, який вчинив через невеликий проміжок часу після звільнення з установи виконання покарань знову вчинив злочин, що крім іншого, свідчить про обґрунтованість її тримання під вартою та наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на... ухвали суду... про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За результатами апеляційного провадження, в межах доводів апеляційної скарги захисника та в межах повноважень суду апеляційної інстанції на даній стадії кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду не встановила підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а відтак ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 183, 315, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3