Провадження № 11-сс/803/254/25 Справа № 203/6260/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 подану на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 січня 2025 року, якою щодо підозрюваного за ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам'янське Новоархангельського району Кіровоградської області, громадянина України, із середньо-технічною освітою, який одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 60 560 грн.,
встановила:
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Кірвоського районного суду м.Дніпропетровська від 08 січня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра, ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час до ОСОБА_7 , та застосовано запобіжний захід у виді застави у 20 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн., та покладено на ОСОБА_7 відповідні обов'язки згідно з ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя, задовольняючи частково клопотання прокурора, мотивував свої висновки тим, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, тобто виправдовують подальшого розслідування, а також доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя взяв до уваги, що підозрюваний працює в Дніпропетровському ВГРЗ та регулярно згідно щомісячних графіків заступає на цілодобові чергування, вибуває у відрядження за для забезпечення поставок необхідного обладнання необхідного для виконання невідкладних завдань ДСНС, тим більш в умовах воєнного стану та обстрілів та авіаударів держави-агресора-рф, тобто виконання службових обов'язків в ДСНС має значення для безпеки суспільства та безпосередньо пов'язано з пересуванням протягом доби або декількох діб поза межами місця мешкання.
Слідчий суддя вважав, що з урахуванням повідомленої підозри у тяжкому злочинному посяганні для забезпечення належної поведінки підозрюваного відповідно до ст. 177 цього Кодексу з метою запобігання зазначеним у клопотанні наявним процесуальним ризикам ухилення від виконання процесуальних рішень втечею, перешкоджанням встановленню істини у кримінальному провадженні і впливом на інших його учасників згідно з ст. 194 КПК України прийшов до висновку, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, яка забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, в межах строку досудового розслідування за ст. 219 КПК України, тобто до 03 березня 2025 року.
Не погодившись із судовим рішенням, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 січня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та підлягає скасуванню через істотні порушення та нехтування прав підозрюваного.
Апелянт звертає увагу, що слідчий суддя визначаючи такий запобіжний захід щодо ОСОБА_7 , не взяв до уваги , що останній має стійкі соціальні зв'язки, одружений, офіційно працевлаштований, ризики які зазначені у клопотанні прокурора не відповідають дійсності, та є лише припущеннями і не підтверджуються матеріалами справи.
Окремо звертає увагу, що розмір застави є надмірним для ОСОБА_7 .
Учасники судового провадження про дату, час і місце слухання справи повідомлені належним чином, однак до судового засідання не з'явились. За наведених обставин, відсутність даних осіб, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Щодо обґрунтованості повідомлення про підозру.
Колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України є обґрунтованими і підтверджуються доказами долученими до клопотання слідчого.
Повідомлення про підозру має містити відомості, зокрема зміст підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Таким чином, рівень такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86 рішення від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 175 рішення від 21.04.2011).
Стандарт «обґрунтованої підозри» є вищим ніж стандарт «достатніх підстав (доказів)», оскільки пов'язаний з обмеженням прав, свобод та інтересів людини, в даному випадку право на свободу.
З наданих матеріалів слідує, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані та долучені документи свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_7 злочинів за обставин, викладених в повідомленні про підозру, підтверджується, зокрема: протоколами обшуків від 12.11.2024; протоколами допиту свідка ОСОБА_9 від 12.11.2024 та 21.11.2024; протоколом пред'явлення ОСОБА_9 осіб для впізнання від 21.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 23.12.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 28.11.2024; протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 15.10.2024; висновок експерта про проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 19.11.2024; посадова інструкції та контракт ОСОБА_7 ; постановами про визнання речових доказів; повідомленнями про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Колегія суддів зауважує, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя та суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Колегія суддів відзначає, що предметом апеляційного розгляду наразі є не рішення слідчого судді, прийняте за результатами оскарження повідомлення про підозру на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК, а лише встановлення обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, необхідної для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, доводи захисника про необґрунтованість підозри, апеляційний суд відхиляє, оскільки вони спростовуються вищенаведеними доказами.
Стосовно наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Слідчий суддя обґрунтовано взяв до уваги, що наявний ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового слідства та суду підтверджується з огляду на тяжкість покарання, що йому загрожує у разі доведення його винуватості, яке відповідно до ст. 12 КК відносяться до тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, колегією суддів враховано, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях свідків, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Тому, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Зі змісту оскарженої ухвали слідчого судді вбачається, що судом враховані дані про особу ОСОБА_7 , який одружений, має постійне місце проживання, раніше не судимий.
В той же час, зазначені обставини не спростовують правильності висновків слідчого судді про необхідність застосування до нього такого запобіжного заходу, який на даному етапі досудового розслідування зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки такі обставини існували і під час вчинення інкримінованих йому злочинів, проте не були належним стримуючим фактором від протиправної поведінки.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Також апеляційний суд зважає на положення ч. 2 ст. 182 КПК, відповідно до яких застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
При цьому, виходячи з положень ст. 176 КПК, застава є менш суворим запобіжним заходом порівняно з домашнім арештом або триманням під вартою, в той же час вона застосовується з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а її розмір має бути достатнім, щоб під умовою звернення внесених коштів у доход держави, підозрюваний не вдався до втечі та переховування від правоохоронних органів.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначений розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права підозрюваного ОСОБА_7 .
Враховуючи вищевикладене, інші доводи апеляційної скарги захисника не спростовують висновків слідчого судді та суду апеляційної інстанції, а також законності і обґрунтованості оскарженої ухвали, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для її скасування.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, застосований слідчим суддею запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_7 відповідає вимогам статей 177, 178, 183, 194 КПК, прийняте рішення є обґрунтованим і достатньо вмотивованим, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню, а відтак апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 177-178, 183, 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 60 560 гривень щодо підозрюваного ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 191 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та такою, що оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4