Справа № 344/12740/24
Провадження № 2/344/597/25
17 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Грималюк Х.В.,
представника позивача - адвоката Ткачишин С.М.,
представника відповідача Омельченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про усунення перешкод у користуванні картковим рахунком, стягнення пені та моральної шкоди, -
10.07.2024 позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить : зобов'язати відповідача усунути йому перешкоди у користуванні картковим рахунком НОМЕР_1 , шляхом негайного розблокування та відновлення надання всіх фінансових послуг, стягнути з відповідача 276 302,31 грн. пені, 20 000 грн. моральної шкоди та 20 000 грн. судових витрат.
Позов мотивує тим, що 16.04.2023 між позивачем та АТ «Акцент-Банк» було укладено договір про відкриття банківського рахунку, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 28.11.2023 на картковий рахунок позивача НОМЕР_1 , в АТ «А-Банк», ЄДРПОУ 3850307555, поступило більше 43 000 грн., шістьма зарахуваннями на карту, після чого рахунок було заблоковано банком. Після звернення до АТ «А-Банк», через чат бот, надано відповідь, що банком проводиться перевірка та потрібно очікувати 5 днів. АТ «А-Банк» запросив у позивача документи, що підтверджують легітимність операцій та квитанції щодо зазначених вище платежів, які були надані. Після довгих очікувань та переписок із АТ «А-Банк», повідомлень про наявність двох скарг, 18.03.2024 в А24 позивача з'явилася інформація про арешт рахунку. У відповідь на звернення до АТ «А-Банк» 01.04.2024, 06.05.2024 надійшло повідомлення про те, що банк зафіксував підозрілі операції, які мають ознаки вчинення злочину, та банк скористався правом, визначеним договором - зупинив операції за рахунком позивача на 180 днів. Для розблокування картки, потрібно було надати квитанції по платежах, які були надані позивачем ще 05.12.2023.
За час перевірки, з позивачем зв'язувалися різні спеціалісти АТ «А-Банк», та у телефонному режимі повідомляли йому, що кошти на його рахунку пов'язані із нелегальними операціями, та в подальшому працівником банку було запропоновано надати згоду на зняття залишків з рахунку позивача у розмірі 43 443,76 грн. на користь особи, яка зі слів працівника АТ «А-Банк» є постраждалою від шахрайських дій, тоді банк закриє його рахунок. З приводу розмов зі спеціалістами АТ «А-Банк», позивач звертався до правоохоронних органів.
АТ «А-Банк» заблокував весь залишок коштів на рахунку позивача на 209 днів, без наведених підстав правомірності блокування, передбаченим умовами укладеного договору. Вважає, що блокування його банківського рахунку порушує його законні права та інтереси, оскільки суперечить умовам договору. На час подання позовної заяви до суду його кошти в розмірі 43 443,76 грн. залишаються не доступними для розпорядження ними.
Оскільки позивач з 05.12.2023 не може зняти свої кошти в сумі 43443,76 грн. у зв'язку із не наданням відповідачем послуг згідно з укладеним договором, неустойка становить 276 302,31 грн. ( 43 443,76 грн. * 3% * 212 днів).
В результаті неправомірного заблокування рахунку позивача були порушення його права та життєві зв'язки, що завдало йому душевних страждань та незручностей. Позивач є студентом денної форми навчання, його заробітком є ведення торгівлі на біржі крипто валюти, які він використовував для допомоги матері утримувати сім'ю. Кошти, які були заблоковані АТ «А-Банк», мав намір використати для проживання його родини та оплати навчання. Через дії відповідача родина позивача опинилася у скрутному матеріальному становищі. Крім того постійні звинувачення від працівників банку у ніби-то його причетності до злочинних, під час телефонних розмов, принижували його гідність, внаслідок чого позивачу довелося звернутися до правоохоронних органів, витратити багато додаткового часу та понести додаткові витрати на послуги адвокатів. В результаті чого позивачу було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 20 000 грн. ( а.с. 1-11 т. 1).
10.07.2024 справа надійшла до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Кіндратишин Л.Р. ( а.с. 123-124 т. 1).
15.07.2024 постановлено ухвалу про передачу справи за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ( а.с. 127-129 т. 1).
05.09.2024 постановою Івано-Франківського апеляційного суду ухвалу Івано-Франківського міського суду від 15.07.2024 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції ( а.с. 153-155 т. 1).
16.09.2024 справа надійшла до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ( а.с. 158 т. 1).
17.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін ( а.с. 159-160 т. 1).
07.11.2024 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, заявив про збільшення позовних вимог у частині стягнення пені, враховуючи збільшення кількості днів ненадання позивачу фінансової послуги, а саме за період з 05.12.2023 по 05.11.2024, виходячи з наступного розрахунку: 43443,76 грн. * 3% * 335 днів = 436 609,79 грн. З урахуванням наведеного просив : зобов'язати відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні картковим рахунком НОМЕР_1 шляхом негайного розблокування рахунку та надання всіх без винятку фінансових послуг; стягнути з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» 436609,79 грн. пені, 20 000 грн. моральної шкоди, 20 000 грн. судових витрат. ( а.с. 177-178 т. 1).
21.11.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті ( а.с. 184-185).
03.12.2024 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій просив поновити строк на подання відзиву ( а.с. 187-189).
03.12.2024 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивач є клієнтом АТ «А-Банк» та підписав Анкеті-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Відповідно до п. 3.3.25. Загальної частини Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування, розташованих на офіційному сайті АТ «А-Банк» у мережі Інтернет, 3.3.25. Банк, при наявності мотивованої підозри, щодо спроби/наявності шахрайських дій (у т.ч., але не виключно, з боку Клієнта Банку по відношенню до інших Клієнтів), має право на виконання наступного: Опрацювання скарги (при наявності) - Банк зупиняє видаткові операції за рахунком Клієнта у випадку наявності інформації, що свідчить про можливість шахрайських дій, щодо заволодіння/спроби заволодіння грошовими коштами Клієнта. Такою інформацією може бути лист або заявка на ГЛШ Клієнта іншого Банку/Клієнта Банку про вчинення шахрайських дій та/або реєстрація в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань справи про шахрайські дії відносно Клієнта. Зупинення операцій відбувається в день отримання Банком такої інформації шляхом блокування картки при наявності доступного залишку строком до 180 днів. 3.3.25.3. Після проведення перевірки Банком можуть бути прийняті рішення щодо: повернення неналежного платежу; розблокування карти клієнта; списання залишків на рахунок до запиту в разі, якщо встановити контакт з клієнтом не вдалося; списання комісії 30%; припинення ділових відносин. Про прийняте рішення Банк повідомляє Клієнта у додатку АБанк24 та/або на ел.пошту (при наявності такої у базі Банку). На адресу Банку надійшла інформація від кіберполіції щодо шахрайських дій при перерахунку з карти 51ХХХХХХХХХХ6411. Для перевірки вказаних дій банком було призупинено видаткові операції по вказаним рахункам та запитано у клієнтів підтвердження щодо цільового призначення отриманих коштів, позивач не надав належних документів щодо отриманих коштів і станом на сьогодні. Просив відмовити у задоволення позову, та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в розмірі витрат на оплату правової допомоги в розмірі 5 000 грн. ( а.с. 1-5 т. 2).
03.12.2024 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав відзив на уточнений позов ( заяву про збільшення позовних вимог), в якому зазначив, що згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банку (версія підписана ЕЦП банком та розміщена на сайті банку станом на 27.11.2024 року), банк мав право на час проведення перевірки призупинити видаткові операції за рахунком. Таким чином вказані умови погоджені сторонами і на даний період судом не може нараховуватись жодна пеня, оскільки ці умови погоджені сторонами. Щодо стягнення моральної шкоди вказав, що між сторонами наявні договірні відносини, і згідно до умов кредитного договору стягнення моральної шкоди не передбачено. Також представник відповідача зазначив, що не погоджується із розміром судових витрат, та у разі, якщо суд вирішить, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню, заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Просив відмовити у задоволення позову, та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в розмірі витрат на оплату правової допомоги в розмірі 5 000 грн. ( а.с. 118-121 т. 2).
18.12.2024 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення, в яких вказав, що відшкодування моральної шкоди договором не передбачені. Щодо стягнення пені зазначив, що відповідач не визнає позовні вимоги в жодному разі, однак, розмір неустойки не повинен перевищувати розмір збитків, збитки про які зазначає позивач - 43 443,76 грн. Також вказав, що позивач використовував поточний рахунок фізичної особи для ведення підприємницької діяльності, а саме торгівлі криптовалютою, що заборонено чинним законодавством ( а.с. 130-131 т. 2).
18.12.2024 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення, в яких вказав, що у відповідності до проведеного розслідування та п. 3,3,35 УтП прийнято рішення про розрив відносин з позивачем, про що останньому направлено повідомлення та запропоновано забрати кошти з рахунку ( а.с. 135-136 т. 2).
23.01.2025 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення, в яких вказав, що на адресу Банку надійшла інформація від кіберполіції щодо шахрайських дій при перерахунку з карти 51ХХХХХХХХХХ6411. Для перевірки вказаних дій Банком було призупинено видаткові операції по вказаним рахункам та запитано у клієнтів підтвердження щодо цільового призначення отриманих коштів, позивач не надав належних документів щодо отриманих коштів і 29 листопада 2024 року позивачу було направлено повідомлення про розірвання відносин та запропоновано забрати свої кошти з банку. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі ( а.с. 145-148 т. 2).
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з мотивів, що викладені письмово, просила задоволити.
Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнав з мотивів, що викладені письмово.
Заслухавши вступне слово представників сторін, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 16.04.2023 між сторонами АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «A-Банку», за якою сторони засвідчили, що така разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК» становлять договір про надання банківських послуг. ( а.с. 13 т. 1).
Відповідно до заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок на умовах: вид кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок, тип кредиту - кредитування рахунку, мета отримання кредиту - споживчі цілі. Пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%, строк кредитування 240 місяців ( а.с. 14-15 т. 1).
Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (дата набрання чинності редакції: 27 листопада 2023 року), платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього; ризикові операції - операції за платіжною карткою Клієнта, що визначаються Банком за критеріями, встановленим чинним законодавством, та/або платіжними системами, виходячи з ймовірності можливого шахрайства та/або порушення чинного законодавства (розділ 2. Терміни).
Відповідно до п. 3.3.5. розділу 3. Права та обов'язки сторін банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунками клієнта в разі виникнення мотивованих підозр у використанні банку для проведення незаконних операцій.
У п. 3.3.9. вказаного розділу зазначено, що банк може в передбаченому чинним законодавством порядку призупинити, до моменту отримання запитуємих документів, або зупинити до 30 робочих днів здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), в тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції, а також застосувати інші заходи перестороги при наявності підстав, передбачених: Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; Законом України «Про санкції»; нормативними актами Національного банку України, які регулюють здійснення банками фінансового моніторингу; внутрішніми документами Банку з питань здійснення фінансового моніторингу або іншими нормами чинного законодавства України та міжнародних договорів України. Банк не встановлює ділові відносини (не провадить валютно-обмінні операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівковими коштами) з особами та/або організаціями, які включені до Переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (далі - Переліку осіб), з особами та/або організаціями, які діють від імені та за дорученням осіб та/або організацій, які включені до Переліку осіб, з особами та/або організаціями, якими прямо або опосередковано володіють чи кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи та/або організації, яких включено до Переліку осіб.
Відповідно до п.п. 3.3.14., 3.3.15. банк має право на час встановлення правомірності переказу зупиняти зарахування коштів на рахунок Клієнта у разі надходження від банку-ініціатора повідомлення про неналежний переказ коштів; для встановлення правомірності переказу Банк, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу, держателем, платником, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право зупинити завершення переказу до дня завершення перевірки правомірності переказу, але не більше ніж на 90 календарних днів.
У п. 3.3.16. зазначено, що у разі якщо в результаті проведеного Банком моніторингу буде виявлено, що Клієнтом була вчинена нетипова або сумнівна (в тому числі шахрайська) операція із зарахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, або емітентом картки відправника заявлена операція до Міжнародної платіжної системи як сумнівна (шахрайська) операція, то Клієнт доручає Банку обліковувати кошти в розмірі нетипової / сумнівної операції на поточному рахунку Клієнта без можливості здійснення видаткових операцій виключно в межах суми нетипової / сумнівної операції до моменту завершення процедури оскарження операції емітентом картки відправника.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 01.04.2024, останній звернувся до АТ «АКЦЕНТ-БАНК», із заявою в якій зазначено, що 28.11.2023 банк зупинив фінансові операції за його рахунком, у телефонному режимі він дізнався про проведення банком перевірки оборотів за його картками. На день звернення у електронному банку міститься інформація про арешт банківського рахунку ( а.с. 58 т. 1).
У відповіді АТ «АКЦЕНТ-БАНК» №20.1.0.0.0/7-20240409/0885 від 06.05.2024, на запит ОСОБА_1 від 09.04.2024, зазначено, що відповідно до п. 3.3.25 загальної частини Умов та правил надання банківських послуг, при наявності мотивованої підозри щодо спроби/наявності шахрайських дій ( у т.ч., але не виключно, з боку Клієнта Банку по відношенню до інших Клієнтів), має право провести опрацювання скарги ( при наявності) - Банк зупиняє видаткові операції за рахунком Клієнта у випадку наявності інформації, що свідчить про можливість шахрайських дій, щодо заволодіння/спроби заволодіння грошовими коштами Клієнта. Такою інформацією може бути лист або заявка на ГЛШ Клієнта іншого Банку/Клієнта Банку про вчинення шахрайських дій та/або реєстрація в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань справи про шахрайські дії відносно Клієнта. Зупинення операцій відбувається в день отримання Банком такої інформації шляхом блокування картки при наявності доступного залишку строком до 180 днів.
Також зазначено, що для розблокування карти необхідно надати підтверджуючі документи, а саме: квитанції по платежах на суму 851,04 грн. від 31.10.2023 та 201,72 грн. від 29.09.2023, у зв'язку з чим, банк не може здійснити розблокування рахунків. Згідно з заявкою №1582142 від 28.11.2023 за рахунком НОМЕР_1 встановлено тимчасове обмеження, профільні фахівці проводять перевірку та аналіз оборотів за вказаним рахунком ( а.с. 59-60).
Відповідно до скарги ОСОБА_1 на дії надавача платіжних послуг від 10.05.2024, останній звернувся до голови Національного банку України із вказаною скаргою на дії АТ «АКЦЕНТ-БАНК», зазначив, що 08.05.2024 у телефонному режимі працівник АТ «АКЦЕНТ-БАНК», яка представилася ОСОБА_2 , запропонувала ОСОБА_1 надати згоду на зняття залишків з його рахунку у розмірі 43443,76 грн. на користь постраждалої особи, яка зі слів ОСОБА_2 , є співробітником поліції та у якої шахрайським шляхом виманили 250000 грн., оскільки на думку співробітника банку, пов'язані з цим злочином ( а.с. 61-66 т. 1).
Згідно з квитанціями №110378443 від 31.10.2023 - платник ОСОБА_3 , банк платника АТ «АКЦЕНТ-БАНК», сума операції 851,04 грн., отримувач: 43-6395; та № 104610601 від 29.09.2023 - платник ОСОБА_3 , банк платника АТ «АКЦЕНТ-БАНК», сума операції 201,72 грн., отримувач: 43-6395 ( а.с. 56-57 т. 1).
Відповідно до скріншоту переписки, розпочатої 28.11.2023 між позивачем та відповідачем у чаті «Абанк», вбачається, що позивач розпочав таку з метою з'ясування причин блокування картки. Службою підтримки повідомлено, що банк проводить перевірку оборотів за картками, питання в обробці. 04.12.2023 було запрошено документи, що підтверджують легітимність операцій/діяльності скріншоти акаунту, на якому видно загальну кількість ордерів та прикріплені карти, ордери по останнім 10 зарахуванням на карту Зелена. Позивачем такі надані ( а.с. 96-122). 05.12.2023 за запитом позивачем надано дві квитанції за скаргами на суму 851,04 від 31.10.2023 та на 201 від 29.09.2023. В подальшому позивач повторно такі надсилав, банком були оформлені заявки №1591276 та №1591259 ( 08.12.2023). 12.12.2023 - у чат надіслано скрін, що дії по картці обмежено до надання банку додаткової інформації; «ваші документи на перевірці у спеціаліста. Очікуйте, будь ласка, дзвінка від співробітника» . документи в обробці 5-ть днів; 27.12.2023.
Відповідно прослуханого аудіо запису розмови між позивачем та представником банку, останнім було повідомлено про необхідність передати всю суми коштів, що розміщені на рахунку позивача, так як у працівника поліції було з рахунку викрадено кошти, і простежується зв'язок по двох переказах Гудій Олександра Борисовича на суми 851,04 грн., 201,72 грн., 29.09.2023 та 31.10.2023.
Згідно з скрішотом повідомлення АТ «АКЦЕНТ-БАНК» надісланим на електронну адресу Когута Дениса від 29 листопада 2024 року, банк розглянув заявку на обмеження дій по картці «Зелена» 43*95, та банком прийнято рішення про відмову в обслуговуванні та подальшій співпраці, банк змушений розірвати договір SAMABWFC10076816772 ( а.с. 200-201 т. 1).
Відповідно до виписки по картці клієнта ОСОБА_1 , № KJD7-E0S9-1OL7-NRRT від 23.01.2025 № карти НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_1 , за період: 01.11.2024-23.01.2025, кредитний ліміт ( станом на 23.01.2025) - 0,00 грн., заборгованість ( станом на 23.01.2025) - 0,00 грн., сума витрат за період - 43442,00 грн., сума зарахувань за період - 45,99 грн., баланс на початок періоду - 43443,76 грн., баланс на кінець періоду - 47,75 грн., сума комісій - 0,00 грн., сума кешбеку - 0,00 грн. ( а.с. 157-158 т. 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом.
За приписами ч.1, ч.3 ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.
Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
З викладеного вище вбачається, що дії банку щодо обмеження права клієнта на користування грошовими коштами (у разі, коли це здійснюється не за рішенням суду) повинні відповідати вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-ІХ.
За визначенням п.п.34, 45, 65-67 ст.1 Закону № 361-ІХ первинний фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які вживаються суб'єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;
-фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, - порогові фінансові операції, підозрілі фінансові операції (діяльність);
-належна перевірка - заходи, що включають: ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника); встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності); встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції; проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов'язаних з фінансовими операціями); забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта.
У силу ч.1 ст.6 Закону № 361-ІХ банк є суб'єктом первинного фінансового моніторингу.
Згідно з п.п.2, 4, 5, 6 ч.2 ст.8 Закону № 361-ІХ суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, зокрема:
-забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою;
-здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовою(ими) операцією(ями);
-забезпечувати виявлення, зокрема з використанням засобів автоматизації, фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, у день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення.
Згідно з ч.7 ст.11 Закону № 361-ІХ суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
За приписами ч.1 ст.15 Закону № 361-ІХ встановлено обов'язок суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема, встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
Крім того, суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.
У випадках, передбачених цією частиною, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.
З викладеного вбачається, що наслідком ненадання клієнтом документів, необхідних для здійснення належної перевірки, є відмова клієнту в обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка, або ж відмова від проведення фінансової операції, з наступним повідомленням до спеціально уповноваженого органу, яким в силу п.55 ст.1 Закону № 361-ІХ є Державна служба фінансового моніторингу.
Строків, на які банк має право відмовити клієнту в обслуговуванні, цією нормою не зазначено, проте, передбачено наслідки ненадання клієнтом документів - надіслання відповідного повідомлення до спеціально уповноваженого органу, у разі, якщо наявні визначені цієї нормою підстави.
Крім того, слід вказати, що за приписами ч.1-3 ст.23 Закону № 361-ІХ суб'єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов'язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.
У день зупинення фінансової операції суб'єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно.
Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів.
Відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону № 361-ІХ у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій, зокрема, у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, скасовує своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомляє про це суб'єкта первинного фінансового моніторингу; якщо є мотивовані підозри, - приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.
Строки зупинення фінансових операцій суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - третій та дев'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають (ч.12 ст.23 Закону № 361-ІХ).
Таким чином, у разі проведення підозрілих фінансових операцій обов'язком банку є їх зупинення та повідомлення спеціально уповноваженому органу, який, у свою чергу, за наявності підстав може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій на строк до 7 робочих днів, а в разі звернення до правоохоронних органів - до 30 робочих днів.
Можливості зупинення фінансових операцій понад ці строки Закон № 361-ІХ не надає.
З викладеного вище вбачається, що Закон № 361-ІХ передбачає дві різні процедури фактичного тимчасового припинення фінансових операцій по рахункам клієнта :
- передбачена ч.1 ст.15 цього Закону процедура відмови від підтримання ділових відносин/відмови клієнту в обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмови від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей, або ж відмова від проведення підозрілої фінансової операції;
-передбачена ст.23 Закону № 361-ІХ процедура зупинення порогових або підозрілих фінансових операцій.
За визначенням ч.1 ст.20 Закону № 361-ІХ фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції.
Фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов'язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (ч.1 ст.21 Закону № 361-ІХ).
Представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами, що мали місце підозрілі операції, що було звернення кіберполіції, що розпочато досудове розслідування за зверненням поліцейського, та необхідність правомірності блокування рахунку понад 30 днів до 180 днів ( п. 3.3.25.1 Умов). Також не надано будь-якого експертного висновку по клієнту за результатами перевірки та аналізу оборотів Департаментом управління операційним ризиком, як це передбачено п. 3.3.25.1 Договору.
Також суд приймає до уваги, що редакція Умов та правил надання банківських послуг від 27.11.2023 ( на момент блокування рахунку) загальної частини, не містить такого пункту 3.3.25.1.
Той факт, що відповідач посилається на розірвання договору, так як начебто позивач використовував вказаний рахунок у підприємницькій діяльності ( КВЕД 64.19, торгівля з криптовалютами, діяльність з «майнінгу»), то на час розгляду справи Закон України « Про віртуальні активи» №2074-ІХ від 17.02.2022 щодо особливостей оподаткування вказаної діяльності не набрав чинності. При цьому, позивач вказує, що законно використовував банківський рахунок, відкритий на фізичну особу для купівлі, обміну криптовалюти.
У свою чергу судом встановлено, що позивач надав відповідачу запитувану інформацію, що за повідомленням останнього була підставою для блокування рахунку.
Разом з тим, за заявою позивача 01.07.2024 розпочато досудове розслідування за ознаками ч.1 ст. 182 КК України, саме з приводу події блокування рахунку, незаконного збору конфіденційної інформації ( а.с. 74 т.1).
На час розгляду справи, представником відповідача також не спростовано факту безперешкодного користування позивачем рахунку.
Однак, відповідач припинив обслуговування позивача, блокувавши операції по його рахункам і обмеживши його таким чином у користуванні власними грошовими коштами на строк понад 30 робочих днів ( більше, ніж передбачено ст.23 Закону № 361-ІХ), при цьому, також не звертався до Державної служби фінансового моніторингу.
Відтак, оскільки рахунок, який заблокований відповідачем залишається відритим на ім'я позивача та на такому наявні кошти позивача в сумі 47,75 грн. ( а.с. 137 т.2), позовні вимоги у користуванні картковим рахунком НОМЕР_1 шляхом розблокування рахунку, підлягають задоволенню. Щодо вимоги про відновлення всіх без винятку фінансових операцій, то така до задоволення не підлягає, оскільки чітко не окреслено конкретні умови договору, які існували, які сталі та змінні, що понесе за собою невиправдане втручання у договірні відносини.
Надаючи оцінку вимогам про стягнення з відповідача на користь позивача пені, передбаченої ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у загальному розмірі 436 609,79 коп., слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статті 1066 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Згідно з частиною третьою статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження; грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду; в інших випадках, встановлених законом; у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 ЦК України).
Як зазначено в частинах першій, третій статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492, тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення сторонами договору банківського рахунка) банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У цьому Законі не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб'єкта - споживача.
У статті 1 Закону визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Частиною п'ятою статті 10 Закону встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Отже, пеня, передбачена частиною п'ятою статті 10 цього Закону, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов'язання на користь споживача.
У загальноприйнятому розумінні поняття «вартість послуги» - це грошові кошти у визначеному сторонами відповідного договору розмірі, які споживач сплачує виконавцю за надану останнім послугу.
2.1.6. Умов та правил. Особливості картки “Зелена» Картка “Зелена» - є платіжним засобом, що дозволяє зараховувати кошти та здійснювати платежі і розрахунки за власні кошти, а у випадку недостатності коштів за рахунок встановленого кредитного ліміту. Схема обслуговування поточного рахунку - Дебетово-кредитна. ( https://conditions-and-rules.a-bank.com.ua/main/view-content-344/?lang=uk). Позивач використовував карту «Зелена» саме по спірному рахунку із встановленням кредитного ліміту.
Беручи до уваги, що відповідач, відмовивши позивачу в обслуговуванні та заблокувавши його рахунок, чим обмежив позивача у доступі до його грошових коштів та позбавив його можливості здійснити будь-які платіжні операції, які він мав намір ініціювати, а також відмовив позивачу у задоволенні його вимог про повернення йому суми вкладу та коштів з 05.12.2023 по 05.11.2024 в сумі 43443,76 грн., що розміщені на поточних рахунках, суд вважає, що в даному випадку банк зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 3 %.
Враховуючи період, протягом якого грошові кошти позивача на поточних рахунках були заблоковані (05.11.2023 по 05.11.2024), суд дійшов висновку про розрахунок пені стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 3 % від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення - 355 днів, що становить : 43443, 76 грн. х 3% х 355 = 462 676 грн.
У разі якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).
Отже, зміст частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, провадження № 12-79гс19 (пункт 8.24) та від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 (пункт 85)).
Відтак, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені до 43 443, 76 грн. розміру збитків ( розміщених коштів позивача), оскільки такі істотно перевищують їх розмір.
Надаючи оцінку вимогам про стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин).
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав власності, передбачено також частиною третьою статті 386 ЦК України, згідно з якою власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року в справі № 761/31065/14-ц (провадження № 6-37цс16), від 01 червня 2016 року в справі № 761/13926/15-ц(провадження № 6-2558цс15), від 28 вересня 2016 року в справі № 180/1179/15-ц (провадження № 6-1699цс16), від 13 березня 2017 року в справі № 761/14537/15-ц (провадження № 6-2128цс16), вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
Пункт 5 частини першої статті 4 Закону про захист прав споживачів передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону про захист прав споживачів термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Виходячи з аналізу наведених правових норм Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714 цс 19) вказувала, що порушення банком зобов'язання з повернення вкладу, незважаючи на умови укладеного договору, є недоліком продукції (неналежним наданням фінансової послуги) у розумінні законодавства про захист прав споживачів і відповідно до статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів має наслідком відшкодування моральної шкоди, завданої вкладникові таким неналежним наданням фінансової послуги.
Закон про захист прав споживачів не містить застережень про те, що моральна шкода споживачу відшкодовується лише у разі завдання шкоди його життю чи здоров'ю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження № 14-714 цс 19) виклала правову позицію, відповідно до якої виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Крім того, суд зауважує, що у спірних відносинах порушено не лише право позивача як споживача на вчасне і повне повернення коштів за депозитом, яке було порушене шляхом блокування рахунку, обмеження дій по картці «Зелена» ( а.с. 151 т.2), а й право позивача як власника на доступ до власних грошових коштів, яке було порушено відповідачем шляхом блокування поточних рахунків та взагалі доступу позивача системи дистанційного банківського обслуговування.
Як зазначалось вище, Цивільним кодексом України передбачено можливість захисту прав власника шляхом відшкодування моральної шкоди.
Як зазначено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснює, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд враховує, що внаслідок блокування рахунку та доступу до системи «А-банк» позивач, який навчається, тривалий час був позбавлений можливості користуватися своєю власністю - грошовими коштами, що саме по собі завдало позивачу певних моральних страждань та є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до Договору №280/13Б про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 07.08.2023 та Договору про надання платної освітньої послуги №128П від 09.08.2023, укладених між Відокремленим структурним підрозділом «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України» та ОСОБА_1 , загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання для здобуття освітньо-професійного ступеня бакалавра денної форми навчання за спеціальністю 017 «Фізична культура і спорт» 49800 грн. ( а.с. 94-95 т. 1).
У довідці №877 від 01.07.2024, виданій Відокремленим структурним підрозділом «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України» зазначено, що ОСОБА_1 , у 2023 році вступив до Відокремленого структурного підрозділу «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України», на базі освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра і на даний час навчається на другому курсі денного відділення освітнього ступеня бакалавра, термін закінчення коледжу 30.06.2026 ( а.с. 91 т. 1).
Враховуючи викладене, виходячи з характеру та обсягу душевних страждань позивача, характеру немайнових втрат (їх тривалості, моменту відновлення), а також вимог виваженості, розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Як зазначено в п. 58 рішення ЄСПЛ по справі «Серявін та інші проти України», у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача та відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
На підставі наведеного позов, підлягає до часткового задоволення, а саме шляхом зобов'язання Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні картковим рахунком НОМЕР_1 шляхом розблокування рахунку; стягнення з Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» 43 443 (сорок три тисячі чотириста сорок три) гривні 76 копійок пені, 5 ( п'ять тисяч) гривень моральної шкоди в користь ОСОБА_1 .
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем судовий збір не сплачувався на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відтак, з відповідача в дохід держави слід стягнути 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три ) гривні 60 копійок. судового збору ( три вимоги (одна немайнового та дві майнового характеру).
Керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 212, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Зобов'язати Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні картковим рахунком НОМЕР_1 шляхом розблокування рахунку.
Стягнути з Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» 43 443 (сорок три тисячі чотириста сорок три) гривні 76 копійок пені, 5 ( п'ять тисяч) гривень моральної шкоди в користь ОСОБА_1 .
У іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» в дохід держави 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три ) гривні 60 копійок. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_3 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», ЄДРПОУ : 14360080, вул. Батумська, 11, м. Дніпро.
Повне рішення 27.02.2025.
Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.