21.02.2025 Справа №607/3654/25 Провадження №1-кс/607/1138/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_5 погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 22024210000000008 від 25.01.2024, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 111 КК України, -
Слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_5 за погодженням із прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді, в рамках кримінального провадження № 22024210000000008 від 25.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 111 КК України, із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , без визначення розміру застави.
Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Тернопільській області розслідується кримінальне провадження № 22024210000000008 від 25.01.2024 за підозрою громадянина України ОСОБА_6 у добровільній участі в незаконному збройному, воєнізованому формуванні терористичної організації «Донецька народна республіка», створеному на тимчасово окупованій території Донецької області, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а також у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше квітня 2022 року у громадянина України ОСОБА_6 , як радикально налаштованої проти дій органів державної влади України особи, виник злочинний умисел - вступити до складу незаконних збройних та воєнізованих формувань терористичної організації «Донецька народна республіка», створених на тимчасово окупованій території Донецької області, і взяти участь у їх діяльності.
При цьому ОСОБА_6 було відомо, що «Донецька народна республіка» є стійкою організацією, яка безперервно функціонує з квітня 2014 року, з чіткою ієрархією та структурою, що складається з політичного і силового блоків, з розподілом ролей та функцій між її учасниками, встановленими правилами поведінки, обов'язковими для усіх учасників під час підготовки і ведення бойових дій разом із окупаційними військами російської федерації (далі за текстом - рф) на території України, вчинення терористичних актів, а також, що вона здійснює терористичну діяльність на території України з відому та за вказівкою її керівників, тобто, що вказана організація у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 № 638-IV є терористичною.
Окрім того, ОСОБА_6 був обізнаний, що 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, в тому числі, Донецька і Херсонська області, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми
державами-членами, які розцінені представниками влади і збройних сил рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту рф на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил рф вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та рф, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи генерального штабу збройних сил російської федерації (далі - гш зс рф), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей рф, що на думку співучасників були прямо пов'язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника гш зс рф ОСОБА_7 перед Академією військових наук рф з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина Герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами рф і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості рф на світовій арені, представники влади та збройних сил рф, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів рф здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав'язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян рф і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та збройних сил рф серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту рф, що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ збройних сил рф поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
Також, представниками влади і збройних сил рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
У березні - квітні 2014 року в м. Донецьку та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія рф шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 06.04.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької народної республіки», за результатами якого 07.04.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками рф з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Так, на учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов'язки: створення так званих органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності; організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу; надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності; вчинення інших дій, спрямованих на повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
На учасників силового блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов'язки: організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції та Операції об'єднаних сил; вчинення терористичних актів та диверсій на території України; з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ДНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями; вербування нових учасників до складу силового блоку «ДНР» та керівництво їхніми діями; створення терористичних груп та участь у їх діяльності; захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Донецької області; організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичних організацій.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань рф, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів рф на території Донецької області так званої «ДНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
19.02.2022 керівництвом рф в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту, в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства», на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
Діючи всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права та вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), президент рф ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці зс рф, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
З метою протидії збройній агресії російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан, який продовжено у визначеному законом порядку та діє на даний час.
При цьому, ОСОБА_6 , який перебував на тимчасово окупованій території Донецької області, також усвідомлював, що з квітня 2014 року групами осіб, які здійснювали захоплення адміністративних будівель органів державної влади України та правоохоронних органів на території Донецької області, з метою сприяння насильницькій зміні меж території України, після незаконного заволодіння зброєю, бойовою технікою, утворено ряд незаконних збройних, воєнізованих формуваннях, що увійшли до силового блоку терористичної організації «ДНР».
Таким чином, ОСОБА_6 був достовірно обізнаний, що «ДНР» є терористичною організацією, містить у складі свого силового блоку незаконні збройні, воєнізовані формування, підрозділи якої беруть участь в бойових діях проти Збройних Сил України, застосовують зброю, вчиняють вибухи, вбивства, захоплюють адміністративні будівлі, заручників, перешкоджають виконанню свого обов'язку співробітникам правоохоронних органів та Збройних Сил України, знищують військову техніку, чинять інші дії, які створюють небезпеку для життя і здоров'я людей, заподіюють значну майнову шкоду.
Надалі, ОСОБА_6 , при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, але не пізніше квітня 2022 року, добровільно вступив у збройне, воєнізоване формування т. зв. «113 стрелковый полк мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка».
Після вступу до т. зв. «113 стрелкового полка мобилизационного резерва ДНР», ОСОБА_6 почав використовувати позивний « ОСОБА_9 ». При цьому, ОСОБА_6 було забезпечено форменим одягом з відповідними знаками розрізнення та символікою, вогнепальною зброєю, засобами захисту та зв'язку.
Так, у період з квітня по вересень 2022 року, ОСОБА_6 , як учасник незаконного збройного, воєнізованого формування т. зв. «113 стрелкового полка мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка», заступав на чергування на незаконно облаштованому блок-пості при в'їзді у село Приозерне (дорога смт Білозерка - м. Херсон) Херсонського району Херсонської області. Перебуваючи на вказаному блокпості у військовому обмундируванні, бронежилеті та зі зброєю, ОСОБА_6 систематично обмежував вільне пересування у місто Херсон громадян України, у тому числі й ОСОБА_10 на автомобілі, незаконно перевіряв його документи, цікавився куди прямує громадянин ОСОБА_11 , відбирав частину продуктів у останнього.
У цей же період, з квітня по вересень 2022 року, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію злочинних дій у складі незаконного збройного, воєнізованого формування т. зв. «113 стрелкового полка мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка», на вищезазначеному блок-пості при в'їзді у село Приозерне (дорога смт Білозерка - м. Херсон) Херсонського району Херсонської області, перебуваючи у військовому обмундируванні, бронежилеті та зі зброєю, систематично обмежував вільне пересування у м. Херсон громадянина України ОСОБА_12 громадським автобусом, а саме: незаконно примушував вийти з транспортного засобу, зняти одяг для перевірки наявності патріотичних татуювань з українською символікою та перевірки документів останнього.
В подальшому, у січні 2023 року, у зв'язку із включенням незаконних збройних, воєнізованих формувань, створених на тимчасово окупованих територіях України, в тому числі і т. зв. «113 стрелковый полк мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка», ОСОБА_6 продовжив проходження військової служби у званні старшого сержанта у складі незаконного збройного, воєнізованого формування т. зв. «110-я отдельная гвардейская мотострелковая ордена Республики бригада».
Надалі, не пізніше лютого 2024 року, ОСОБА_6 , для досягнення злочинної мети держави - агресора та терористичної організації «Донецька народна республіка», з метою подальшого незаконного захоплення українських територій, спільно з іншими окупаційними військами, брав участь у складі незаконного збройного, воєнізованого формування т. зв. «Шторм-Z» у веденні бойових дій проти військовослужбовців Збройних Сил України поблизу с. Невельське Покровського району Донецької області.
Окрім того, з квітня 2022 року по лютий 2024 року, ОСОБА_6 , як учасник незаконних збройних, воєнізованих формувань т. зв. «113 стрелкового полка мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка», т. зв. «110-и отдельной гвардейской мотострелковой ордена Республики бригады» та «Шторм-Z», відповідав за успішне виконання бойових завдань з протидії підрозділам Збройних Сил України, належне зберігання, утримання в справному стані виданої йому зброї, ведення з неї влучного вогню по українським військовослужбовцям, охорону окупованих територій, облаштування блок-постів, своєчасну доповідь командирам про виявлені цілі, здійснював бойові чергування та чергування на блок-постах.
При цьому вищезазначені незаконні збройні, воєнізовані формування брали і беруть участь у військових операціях в ході збройної агресії рф про сил оборони України.
Отже, ОСОБА_6 , умисно, з квітня 2022 року по лютий 2024 року, проходив добровільну службу у незаконних збройних, воєнізованих формуваннях т. зв. «113 стрелковый полк мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка», т. зв. «110-я отдельная гвардейская мотострелковая ордена Республики бригада» та «Шторм-Z» на тимчасово окупованій території Донецької, Херсонської областей.
Окрім того, досудовим слідством встановлено, що не пізніше квітня 2022 року,
ОСОБА_6 вчинив державну зраду в умовах воєнного стану.
Так, згідно із Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Діючи всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права та вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), президент російської федерації ОСОБА_8 , спільно з керівництвом так званих «Донецької Народної Республіки» (далі - «ДНР»), «Луганської Народної Республіки» (далі - «ЛНР»), а також іншими невстановленими на цей час досудовим розслідуванням представниками влади рф, спланували, підготували і розв'язали агресивні воєнні дії проти України.
Так, 22.02.2022 президент рф ОСОБА_8 в результаті прийняття радою федерації федеральних зборів російської федерації постанови № 35-СФ «Про використання збройних сил російської федерації за межами території російської федерації» отримав дозвіл на використання збройних сил рф за межами території російської федерації.
Того ж дня, ОСОБА_8 , а також голови терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» відповідно ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також інші невстановлені слідством особи, реалізуючи спільний злочинний умисел, створили умови, організували та здійснили незаконне введення збройних сил рф на територію Луганської та Донецької областей України, контрольовану так званими «ДНР» та «ЛНР», з метою здійснення подальшої відкритої військової агресії проти України.
Починаючи з середини лютого 2022 року, на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей (частинах території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль), військовими комісаріатами самопроголошених республік розпочався набір учасників до незаконних збройних, воєнізованих формувань так званих «ДНР» і «ЛНР».
24.02.2022 близько 05 години ранку збройні сили рф спільно з підрозділами незаконних збройних, воєнізованих формувань терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» здійснили інтенсивні ракетно-бомбові та артилерійські обстріли по військовим та цивільним об'єктам на всій території України, перетнули державний кордон України та вторглися на територію України на ділянках Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької та Херсонської областей, тобто розпочали відкритий міжнародний збройний конфлікт між Російською Федерацією (держава-агресор) та Україною.
В цей же день, у зв'язку з відкритою військовою агресією рф проти України Указом Президента України ОСОБА_15 від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено у визначеному законом порядку та діє на даний час.
При цьому, у відкритій військовій агресії проти України широкомасштабно застосовувалися збройні сили рф із залученням незаконних збройних, воєнізованих формувань самопроголошених республік «ДНР», «ЛНР». Зазначені незаконні збройні, військові формування створювались керівниками так званих «ДНР» і «ЛНР» та іншими невстановленими особами з 2014 року та діяли на території окремих регіонів Донецької на Луганської областей України під загальним керівництвом військового командування рф.
Одним з таких незаконних збройних, воєнізованих формувань, створених на тимчасово окупованій території Донецької області, є т.зв. «113 стрелковый полк мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка».
У свою чергу, на ОСОБА_6 , як громадянина України, згідно із ст. 65 Конституції України, покладено обов'язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. У відповідності до частин 2, 3
ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, військовий обов'язок громадянина України може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Тобто, у разі збройної агресії проти України з боку рф, ОСОБА_6 зобов'язаний здійснювати захист держави Україна шляхом виконання військового обов'язку виключно у складі сил оборони України, утворених відповідно до законів України.
Водночас, свідомо порушуючи свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану,
ОСОБА_6 , являючись громадянином України, вирішив взяти участь у бойових діях на боці ворога - російської федерації, вступивши в стан розташування його військ - збройних сил рф для сприяння в спричиненні шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Так, ОСОБА_6 при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, не пізніше квітня 2022 року добровільно вступив у незаконне збройне, воєнізоване формування т.зв. «113 стрелковый полк мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка».
Після вступу ОСОБА_6 до т.зв. «113 стрелковый полк мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка», він почав використовувати позивний « ОСОБА_9 ». При цьому, ОСОБА_6 було забезпечено форменим одягом з відповідними знаками розрізнення та символікою, вогнепальною зброєю, засобами захисту та зв'язку.
Надалі, у січні 2023 року, ОСОБА_6 продовжив проходження військової служби у званні старшого сержанта у складі незаконного збройного, воєнізованого формування т. зв. «110-я отдельная гвардейская мотострелковая ордена Республики бригада».
У подальшому, не пізніше лютого 2024 року, ОСОБА_6 у складі незаконного збройного, воєнізованого формування т. зв. «Шторм-Z» брав участь у веденні бойових дій проти військовослужбовців Збройних Сил України.
Так, в період з квітня 2022 року по лютий 2024 року
ОСОБА_6 , діючи на боці ворога - держави-агресора рф, у складі незаконних збройних, воєнізованих формувань т. зв. «113 стрелковый полк мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка», т. зв. «110-я отдельная гвардейская мотострелковая ордена Республики бригада» та «Шторм-Z» на тимчасово окупованих збройними силами рф територіях, в тому числі поблизу села Приозерне Херсонської області, Невельське Покровського району Донецької області, та інших населених пунктів Херсонської і Донецької областей, вчиняв наступні дії:
- виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців збройних сил рф та учасників незаконних збройних, воєнізованих формувань так званої «ДНР», які були за званням чи посадою вище;
- відповідав за успішне виконання бойових завдань з протидії підрозділам Збройних Сил України;
- облаштовував та укріплював блокпости, ніс чергування на них;
- здійснював охорону об'єктів на окупованих територіях;
- брав участь у штурмових діях на позиції військовослужбовців ЗСУ;
- під час несення служби у військовій польовій камуфльованій формі зразка збройних сил рф, відкрито носив при собі вогнепальну зброю.
При цьому, ОСОБА_6 , перебуваючи та діючи у складі незаконних збройних, воєнізованих формувань т. зв. «113 стрелковый полк мобилизационного резерва» терористичної організації «Донецька народна республіка», т. зв. «110-я отдельная гвардейская мотострелковая ордена Республики бригада» та «Шторм-Z», усвідомлював, що в умовах введеного на території України воєнного стану, триваючої відкритої військової агресії рф проти України, здійснення її збройними силами спільно з незаконними збройними формуваннями «ДНР», «ЛНР» інтенсивних ракетно-бомбових ударів та артилерійських обстрілів по військових і цивільних об'єктах на всій території України, окупації її територій, він своїми умисними діями на боці рф як держави-агресора брав активну участь у військовій агресії проти України, діяв на боці ворога на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності і недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні № 22024210000000008 від 25.01.2024 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 111 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
24.01.2025 ОСОБА_6 , повідомлено в порядку ст.ст. 111, 112, 135, 136, 278 КПК України, про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 111 КК України.
08.02.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук, здійснення якого доручено співробітникам ГВ ЗНД УСБУ в Тернопільській області.
Слідчий вказує, що на даний час, підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду, знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 111 КК України, в тому числі під час досудового розслідування, шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України. .
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, на думку слідчого є всі підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідка у кримінальному провадженні, який володіє інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинить нові або продовжуватиме вчиняти злочини, а тому з метою запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зокрема, на даний час, підозрюваний знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду.
Окрім цього, ОСОБА_6 добровільно брав участь у злочинній діяльності незаконного, збройного, воєнізованого формування терористичної організації «Донецька народна республіка» на тимчасово окупованій території Донецької області та інших воєнізованих формуваннях, відтак у останнього можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Також, зважаючи на той факт, що підозрюваний ОСОБА_6 на даний час переховується від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території Донецької області, у його діях наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - а саме можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_6 не має місця проживання, соціальних зв'язків для існування на не окупованій території України. Таким чином, надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки вищевказаного кримінального правопорушення, дають підстави вважати, що підозрюваний, розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінальних правопорушень.
З урахуванням викладених обставин, слідчий вважає жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження, а тому просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала з мотивів, у ньому наведених та просила його задовольнити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила з приводу задоволення клопотання.
Вказане клопотання у відповідності до ч. 6 ст.193 КПК України розглядається за відсутності підозрюваного ОСОБА_6 .
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступного висновку:
Нормами ч.1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.ч. 1 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан , наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини , ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що слідчими СВ УСБУ в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024210000000008 від 25.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 111 КК України.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 24.01.2025 ОСОБА_6 в порядку ст. 135 КПК України та ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 111 КК України.
Так, 30.01.2025 через засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження «Урядовий кур'єр» та 27.01.2025 через офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 111 КК України.
Крім того, 24.01.2025 повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 111 КК України було вручено захиснику останнього - адвокату ОСОБА_4 .
Слідчий, звертаючись з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор - при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 111 КК України.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_6 та його можливу причетність до вчинених кримінальних правопорушень свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення від 15.01.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 18.04.2024; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.04.2024 за участю свідка ОСОБА_11 ; протокол огляду від 12.04.2024; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем мессенджера «Telegram» від 12.06.2024; висновок експерта №587 від 30.10.2024 за результатами проведення портретної експертизи; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 24.12.2024; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.12.2024 за участю свідка ОСОБА_12 ; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_6 від 16.12.2024; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_16 від 18.12.2024.
Відповідно до змісту рішень Європейського суду з прав людини («Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994р., «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року»), факти які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для висунення обвинувачення чи винесення обвинувального вироку. Достатньо щоб вони могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
З урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий, звертаючись з клопотанням про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор - при розгляді клопотання довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 111 КК України.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме: що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також вчинити нові або продовжуватиме вчиняти злочин, що виправдовує обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень санкція яких передбачає в тому числі покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Окрім цього, 30.01.2025 через засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження «Урядовий кур'єр» та 27.01.2025 через офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_6 викликано на 05.02.2025, 06.02.2025 та 07.02.2025 до слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області для допиту як підозрюваного та проведенні інших слідчих та процесуальних дій за участі підозрюваного. Однак, будучи належним чином повідомленим про виклик, ОСОБА_6 до слідчого відділу не з'явився, про причини неявки не повідомив.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_17 постійно перебуває на тимчасово окупованій території Донецької області, однак його точне місце перебування на даний час невідоме, а також неодноразово викликався в слідчий відділ УСБУ в Тернопільській області для проведення слідчих та процесуальних у якості підозрюваного у кримінальному провадженні № 22024210000000008 від 25.01.2024, однак жодного разу не з'явився., постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області майор юстиції ОСОБА_5 від 10.02.2025 ОСОБА_18 оголошено у регіональний, державний та міжнародний розшук, відомості про що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду має місце у даному випадку, оскільки матеріали досудового розслідування дають достатні та безсумнівні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_17 умисно переховується від слідства та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені ч. 7 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 111 КК України.
Так само, слідчий суддя вважає, доведеним і ризик того, що ОСОБА_17 може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як ОСОБА_6 добровільно брав участь у злочинній діяльності незаконного, збройного, воєнізованого формування терористичної організації «Донецька народна республіка» на тимчасово окупованій території Донецької області та інших воєнізованих формуваннях, а відтак у останнього можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Оцінюючи ризик впливу на свідків у даному кримінальному провадженні слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 на даний час переховується від органів досудового розслідування та суду на тимчасово-окупованій території України, а відтак може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а беручи до уваги те, що згідно зі ст. 23 КПК України доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час судового розгляду кримінального провадження, на думку слідчого судді підозрюваний може чинити тиск, а також схиляти свідків до дачі неправдивих показів на свою користь, відмови від участі у кримінальному провадженні.
Також, на думку слідчого судді існує і ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 не має місця проживання, соціальних зв'язків для існування на не окупованій території України, відтак надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, дають підстави вважати, що підозрюваний, розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінального правопорушення.
Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим у клопотанні, а прокурором в судовому засіданні доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні, з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного засобу ОСОБА_6 , слідчим суддею не досліджується можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки тримання під вартою, це єдиний запобіжний захід, передбачений в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. Питання про більш м'який запобіжний захід відносно підозрюваного стає предметом дослідження при застосуванні запобіжного заходу після його затримання і доставлення до слідчого судді.
За встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтоване і доведене, а обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.
Також слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
У зв'язку із наведеним, слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_5 погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 слід задовольнити, обравши підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.29 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 198, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_5 погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання підозрюваному ОСОБА_6 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_5 .
Питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід розглядається слідчим суддею після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1