Справа №:755/20593/24
Провадження №: 4-с/755/44/25
"28" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», -
21.11.2024 року скаржник звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, у якій просить визнати неправомірним не зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і зобов'язати уповноважену особу суб'єкта оскарження зняти арешт з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на яке арешт був накладений постановою державного виконавця від 12.05.2016 року, в межах ВП НОМЕР_3.
Вимоги скарги мотивовано тим, що скаржниці на прийомі у реєстратора стало відомо про наявність зареєстрованого обтяження щодо її майна. Разом з цим, всі виконавчі провадження завершені, стягнень зі скаржника не проводиться. 04.11.2024 року сторона скаржника отримала від ВДВС відповідь на своє звернення, у якому суб'єкт оскарження повідомив про те, що на виконанні у відділу перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №755/1334/13-ц виданого 16.08.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в розмірі 558460,68 грн. 12.05.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження. 15.07.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу. Відповідні відомості щодо обтяження внесені до Державного реєстру 26.06.2016 року за номером 14671813. Таким чином, на теперішній час скаржник не має можливості здійснювати правомочності власника щодо належного йому майна, при цьому жодні виконавчі провадження в АСВП відсутні. За відсутності наявних виконавчих проваджень, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні. Наявність протягом тривалого часу арештів за умови відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є неправомірним втручанням у право особи на мирне володіння майном.
Ухвалою суду від 26.11.2024 року відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
До початку проведення судового засідання представник скаржника звернувся до суду з заявою, у якій просить розглядати справи без його участі. Представник скаргу підтримує та просить її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились.
Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв'язку і сукупності, повно, всебічно та об'єктивно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2013 року у справі №755/1334/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 053-2008-2019 від 10.06.2008 року в сумі 558 460 (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч чотириста шістдесят) гривень 68 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 441 (трьох тисяч чотириста сорок одної) гривні 00 коп.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.03.2021 року у справі №755/1334/13-ц заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк», заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа №755/1334/13-ц та поновлення строку його пред'явлення до виконання повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.02.2020 року у справі №755/1334/13-ц, відмовлено у прийняті подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересована особи ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Універсал Банк» про примусове проникнення до житла.
Будь-яких інших судових документів у справі №755/1334/13-ц дані Єдиного державного реєстру судових рішень не містять.
Із матеріалів справи вбачається, що в провадженні приватного виконавця Лановенко Л.О. перебувало виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_2 , разом з цим згідно листа зазначеного приватного виконавця від 08.02.2025 року у нього не перебувало і не перебуває на виконанні жодного виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_1 на користь будь-якої третьої особи заборгованості.
За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру боржників, судом встановлено відсутність будь-яких записів стосовно скаржниці у зазначених реєстрах.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 від 06.09.2024 року, 26.05.2016 року здійснено державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 12.05.2016, видавник: Дніпровський районний ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:29763750 від 26.05.2016 11:58:43, Гавел Олена Олегівна , Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, м. Київ. Відомості про суб'єктів обтяження: Орган державної влади, Обтяжувач: Дніпровський районний ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, код ЄДРПОУ: 35011660, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, м. Київ, вул. Краківська, 20. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 .
За змістом відповіді Дніпровського ВДВС у місті Києві від 01.10.2024 року, на виконанні повторно у відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №755/1334/13-ц, виданого 16.08.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» в розмірі 558460,68 грн. 12.05.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 12.05.2016 року державним виконавцем Гевел О.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відомості про обтяження внесені до державного реєстру 26.05.2016 року за номером 14671813. 15.07.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». У своїй відповіді представник ВДВС також посилаються на строки зберігання виконавчих проваджень.
Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За змістом ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Положеннями ст. 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Частинами 1, 2 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частина 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року визначає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Згідно положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року : 1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом . 2. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналіз наведених норм законодавства, яке було чинним на час винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, свідчить про те, що у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, державним виконавцем не здійснюється зняття арешту з майна боржника, яке було застосоване в межах відкритого виконавчого провадження.
За таких обставин, державний виконавець повертаючи виконавчий лист стягувачу в зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуте стягнення, без знання арешту з майна боржника діяв правомірно.
Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначений вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника.
Так, згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Жодна з підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна виконавцем у даній справі не встановлена.
Вказаний перелік не містить підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна божника за обставин встановлених у цій справі, тож відділ державної виконавчої служби правомірно відмовив скаржнику у знятті арешту.
Поряд із цим, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.
Оскільки дії ВДВС щодо повернення виконавчого листа стягувачу без зняття арешту з майна та не зняття арешту з майна за зверненням представника скаржника є правомірними, відсутні підстави для задоволення скарги в частині визнання незаконною бездіяльності суб'єкта оскарження.
Питання правомірності бездіяльності суб'єкта оскарження, порушеного стороною виконавчого провадження віднесено до регулювання розділом VII ЦПК України яким передбачено прийняття рішення зобов'язального характеру в разі обґрунтованості скарги (неправомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності), а зміст приписів ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у випадках не віднесених до підстав, обумовлених ч. 4 ст. 59 цього Закону - арешт знімається за рішенням суду.
До таких випадків, коли арешт знімається за рішенням суду можна віднести обставини за яких виконавче провадження відсутнє (закінчене, знищене тощо), стягувач майнових претензій не має, а арешт майна боржника безпідставно триває довгий час.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Поряд із цим, наявність на теперішній час арешту майна боржника жодним чином не співвідноситься з метою застосування такого обтяження, визначеного наведеною нормою Закону України «Про виконавче провадження» та подальше збереження арешту майна боржника не спрямоване на забезпечення виконання рішення суду, що є основною метою арешту у виконавчому провадженні, і відтак такий арешт лише безпідставно впливає на обсяг прав скаржника, як власника арештованого майна, ураховуючи наступне.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Разом з цим, судом встановлено, що стосовно скаржниці відсутні відкриті виконавчі провадження, в яких вона є боржником, строки пред'явлення виконавчого листа до виконання спливли і відсутні дані про поновлення відповідного строку, матеріали завершеного виконавчого провадження знищені, а арешт триває довгий час.
За таких обставин вбачається порушення прав боржника, як власника майна, на користування та розпорядження таким майном у зв'язку з існуючим обтяженням майна у вигляді арешту, за рахунок якого в зв'язку із наведеними обставинами не може бути забезпечене реальне виконання рішення суду за відсутності виконавчого провадження.
Крім того, із матеріалів справи вбачається 02.04.2021 року АТ «Універсал Банк» відступив своє право вимоги за договором кредиту №053-2008-2019 від 10.06.2008 року ТОВ «Інвестмент Юніон», яке в свою чергу 02.04.2021 року відступило своє право вимоги за вказаним договором кредиту ОСОБА_4 , яка у своїх поясненнях до суду зазначила, що договір поруки з ОСОБА_1 розірвано і вона, як новий кредитор, не має претензій до скаржниці, оскільки всі питання по зобов'язанню були вирішені в позасудовому порядку, тому вона не заперечує проти задоволення скарги.
Установивши порушення прав скаржника, як власника майна, суд має відновити такі права керуючись положеннями ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.
Суд вважає, що вимога скаржника зобов'язального характеру щодо уповноважених осіб суб'єкта оскарження є не ефективною, про що свідчить факт завершення виконавчого провадження та знищення його матеріалів.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб'єкт оскарження не має законодавчих повноважень здійснювати зняття арешту у знищеному виконавчому провадженні, яке завершене поверненням виконавчого листа стягувачеві, відтак суд не може зобов'язувати особу вчинити дії, які суперечать закону.
Вказане ще раз підтверджує, що у таких випадках арешт знімаються саме рішенням суду.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, шляхом зняття арешту судом, який був накладений постановою державного виконавця при здійсненні виконання судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 76-81, 89, 259-261, 353-355, 447-451 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» - задовольнити частково.
Зняти арешт з майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), що накладений постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гевел Оленою Олегівною про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.05.2016 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3 (номер запису про обтяження 14671813 (спеціальний розділ); дата державної реєстрації обтяження 26.05.2016).
В іншій частині скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 28.02.2025 року.
Суддя -