Справа № 333/1758/25
Провадження № 1-кс/333/795/25
27 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , старшого слідчого слідчого Відділення поліції №1 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого слідчого Відділення поліції №1 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024080100000736, відомості про яке внесені до ЄРДР 06.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Угринів Горохівського району Волинської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, перебуває у цивільному шлюбі, перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого та додані до нього матеріали, -
27.02.2025 року старший слідчий слідчого відділення Відділення поліції №1 Василівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024080100000736, відомості про яке внесені до ЄРДР 06.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК Українивідносно ОСОБА_5 .
Своє клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий обґрунтувала таким.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.10.2023 №293, ОСОБА_5 призначено на посаду водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення 1 десантно - штурмового батальйону ВЧ НОМЕР_1 від 28.04.2023 №40-РС та він перебуває у розпорядженні на всіх видах забезпечення та у списках військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, 05.12.2023 року, ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, самовільно залишив місце служби, з метою ухилення від військової служби, а саме місце тимчасової дислокації розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка розташовувалась в районі населеного АДРЕСА_3 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцеперебування до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв, та незаконно перебував за межами місця служби до 24 лютого 2025 року
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України, а саме дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
25.02.2025 року ОСОБА_5 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами: протоколами допитів свідків, матеріалами проведеного службового розслідування, іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може:
-переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що військовослужбовець ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради, з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань під час досудового розслідування з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні;
-- вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) зокрема самовільно залишив місце несення служби, обов'язки військової служби не виконує, до військової частини безпідставно не прибуває, проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, на даний час продовжує вчиняти злочин, на службі характеризується негативно. Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
Разом з тим, сторона обвинувачення акцентує увагу, що відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України (тримання під вартою) - під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437- 442 Кримінального кодексу України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 повністю підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити. Додатково зазначив, що законодавець по цій категорії кримінальних проваджень визначив єдиний запобіжний захід, який можливо застосувати - тримання під вартою. Вважає, що саме такий запобіжний захід може повною мірою забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Слідчий ОСОБА_3 підтримала своє клопотання та додатково зазначила, що вона надавала можливість ОСОБА_5 зв'язатися з керівництвом військової частини , яка б його взяла на військову службу. Підозрюваний не надав жодного клопотання від командира військової частини про можливість подальшої військової служби підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме: домашній арешт. Він самовільно залишив військову частину через те, що його зібралися переводити в піхоту 3 роти, чого він не бажав, так як має проблеми зі здоров'ям.
Захисник ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання слідчого, зазначивши, про те, що ризики негативної процесуальної поведінки підозрюваного, на які посилається прокурор, необґрунтовані, є лише припущенням. Просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, враховуючи, що ОСОБА_5 після залишення військової частини весь час проживав з родиною та двома неповнолітніми дітьми.
Вислухавши доводи прокурора та захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши матеріали кримінального провадженні, додані до клопотання слідчого, в їх сукупності, суд дійшов до такого.
У судовому засіданні встановлено, що 06.02.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ч.4 ст.408 КК України по факту ухилення військовослужбовця ОСОБА_5 від подальшого проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , вчинене в умовах воєнного стану (кримінальне провадження №62024080100000736).
06.02.2024 року постановою заступника керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_8 доручено проведення досудового розслідування та визначено групу слідчих для здійснення досудового розслідування кримінального провадження №62024080100000736, у складі: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , старший групи - ОСОБА_17 .
13.02.2024 року постановою керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Східного регіону ОСОБА_18 визначено групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у кримінальному провадженні №62024080100000736, у складі: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_4 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , старший групи - ОСОБА_4 .
13.12.2024 року постановою керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Східного регіону ОСОБА_18 матеріали кримінального провадження №62024080100000736, відомості про яке внесені до ЄРДР 06.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, за підсудністю передано до слідчого відділення Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
17.12.2024 року постановою заступника начальника управління поліції - начальника СВ Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_23 призначено групу слідчих по кримінальному провадженню №62024080100000736, у складі: ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_3 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , старший групи - ОСОБА_4 .
13.12.2024 року постановою керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Східного регіону ОСОБА_18 визначено групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у кримінальному провадженні №62024080100000736, у складі: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_35 , ОСОБА_4 , старший групи - ОСОБА_4 .
26.02.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
26.02.2025 року постановою старшого слідчого СВ ВП №1 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 доручено Південно-Східному міжрегіональному центру з надання правничої допомоги призначити захисника підозрюваному ОСОБА_5 , для здійснення захисту за призначенням.
Відповідно до дручення №003-280000664 від 26.02.2025 року, ОСОБА_5 призначено адвоката ОСОБА_6 .
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, погоджене із прокурором Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_36 , та додані до нього матеріали, підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 отримали завчасно, встановлений законодавством час для ознайомлення з вказаними матеріалами, був дотриманий, враховуючи початок судового засідання. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Вважаю, що прокурором у судовому засіданні доведено, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. На думку слідчого судді, зазначене підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- показаннями свідків ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , які пояснили, що вони проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 05.12.2023 року близько о 09:00 год. під час проведення перевірки особового складу було виявлено відсутність водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення 1 десантно - штурмового батальйону ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 . Вжиті заходи з встановлення місця знаходження вказаного військовослужбовця результатів не дали;
- даними матеріалів службового розслідування керівництва військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення місця служби ОСОБА_5 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування клопотання слідчого під час судового засідання, на думку слідчого судді, довів наявність фактів та інформації, зміст яких переконав суд у тому, що підозрюваний ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, зазначене у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу.
Тобто, на даному етапі кримінального провадження підозра відносно ОСОБА_5 є цілком обґрунтована. Доводи захисника та підозрюваного, заявлені на захист прав та інтересів останнього про причини залишення військової частини обов'язково будуть перевірятися в ході досудового розслідування даного кримінального провадження та судового розгляду у встановленому законом порядку.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 слідчим суддею враховується тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 12 років позбавлення волі).
Згідно ст.ст.7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому слідчий суддя вважає, що тяжкість злочину, в якому підозрюють ОСОБА_5 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слідчий суддя також враховує, що ОСОБА_5 має постійне місце мешкання та реєстрації, знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , має сім'ю та на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Також, під час судового розгляду клопотання слідчого було досліджено питання здоров'я підозрюваного. Згідно довідки ВЛК від 26.02.2025 року, ОСОБА_5 встановлено діагноз: обмежений псоріаз, пляшковий тип, стаціонарна стадія (захворювання пов'язане з проходженням військової служби); остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта, протрузії дисків L3, L4, L5 без порушення функції; часткова вторинна адентія верхньої щелепи незаміщена зубними протезами (захворювання не пов'язані з проходженням військової служби). ОСОБА_5 придатний до військової служби.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчий суддя враховує дані про особу ОСОБА_5 та щодо наявності у нього соціальних зв'язків, постійного місця проживання, однак ці обставини не спростовують висновки суду про можливе продовження підозрюваним кримінального правопорушення, а наявність у останнього дружини та неповнолітніх дітей, на думку суду, не є тим дієвим запобіжником, який би мав утримати його від продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, а також скоєнні інших кримінальних правопорушень.
Крім того, враховую, що розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також, слідчим суддею враховується і факт переховування підозрюваного від слідства на стадії досудового розслідування досить тривалий час (1 рік та 3 місяці).
Вважаю, що ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України (незаконно впливати на свідків), про які зазначав прокурор під час судового розгляду не були доведені останнім.
Водночас, слідчий суддя при аналізі пояснень учасників судового засідання, доказів у кримінальному провадженні, даних, що характеризують підозрюваного, дійшов до висновку, що існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, можливість продовження вчинення кримінального правопорушення. Вказані ризики, на думку слідчого судді є досить вагомими у даному випадку, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього вказаний запобіжний захід.
Також, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.7 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Необхідність застосування такого запобіжного заходу до підозрюваного, що обмежує його особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст.5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом та рішенню Європейського суду з прав людини справа «Чанєв проти України» від 09.10.2014 року.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З урахуванням майнового стану підозрюваного, в даному випадку визначається можливість застосувати мінімальний розмір застави, передбачений ст. 182 КПК України, а саме 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням вимог ст.7 ЗУ «Про державний бюджет на 2025 рік», ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у сумі 242 240 грн.
У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_5 покладаються обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.182 КПК України у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Керуючись, ст.ст.176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 206 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого слідчого Відділення поліції №1 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024080100000736, відомості про яке внесені до ЄРДР 06.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України відносно ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 26.04.2025 року (включно).
Затримати ОСОБА_5 негайно після оголошення цієї ухвали.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного його затримання - з 15 год. 45 хв. 27.02.2025 року.
ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
3) прибувати до слідчого, прокурора, судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, один раз на тиждень у час, визначений вказаною посадовою особою.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику підозрюваного, а також надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.
Повний текст ухвали виготовлено 28.02.2025 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1