Справа №333/7228/24
Провадження №2/333/493/25
25 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Марченко В.С.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Ващук Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя,цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування (місце знаходження: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 32, код ЄДРПОУ: 37573541) про позбавлення батьківських прав,-
встановив:
20.08.2024 року ОСОБА_2 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 .
Під час шлюбу у них народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згодом відносини у родині почали погіршуватися, а в січні 2022 року ОСОБА_3 без жодного попередження покинула їх місце проживання та припинила будь-яке спілкування з ним та донькою.
27.04.2023 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя шлюб між ним та відповідачем було розірвано.
Він самостійно виховує та утримує їх спільну дитину, забезпечує всім необхідним та піклується про її здоров'я.
Враховуючи, що відповідач жодним чином не приймає участі у вихованні дитини, позивач просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути з неї аліменти.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.08.2024 року відкрито провадження по справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 30.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 у судове засідання підтримав позовну заяву в повному обсязі з підстав наведених у ній.
Позивач ОСОБА_2 до зали судового засідання жодного разу не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлений своєчасно та належним чином.
05.12.2024 року у судовому засіданні позивач пояснив, що у нього та відповідачки двоє дітей, старшому 32 роки. В 2007 році вони вже думали про розлучення, але потім відносини почали налагоджуватися, а в 2008 році народилася ОСОБА_6 .
24.01.2022 року він повернувся з роботи додому, а в квартирі нікого немає, відповідачка зібрала речі та пішла з дому разом з дитиною ОСОБА_7 . Оскільки ОСОБА_3 на його телефонні дзвінки не відповідала, він поїхав до неї на роботу у ветклініку. Під час розмови з останньою, він дізнався, що вона зустріла іншого чоловіка та хоче пожити для себе. До грудня 2022 року ОСОБА_6 проживала з ОСОБА_3 , а він бачився з донькою лише на вихідних.
На святкування Нового року до нього прийшла донька ОСОБА_6 та в сльозах розповіла, що її мати - ОСОБА_3 веде неправильний спосіб життя, випиває, свариться і що вона до неї повертатися не бажає. Після цього донька написала на телефон відповідачки повідомлення про те, що вони хоче залишитися жити з батьком, на що прийшла відповідь, що у них буде 40 хвилин в суботу, щоб вивезти дитячі речі, що він у подальшому і здійснив.
ОСОБА_3 життям доньки не цікавиться, матеріально не допомагає, подарунки на свята не дарує.
Відповідач ОСОБА_3 до зали судового засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Через орган опіки та піклування надала заяву, в якій зазначила, що позов визнає в повному обсязі, не заперечує проти позбавлення її батьківських прав та просила розглянути справу без її участі.
Представник Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування Ващук Н.Г. у судовому засіданні підтримала позовну заяву та надала висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача. Додатково повідомила, що спеціалістам відділу служби у справах дітей вдалося зв'язатися з ОСОБА_3 , яка дізналася про судове провадження від них. Відповідача було запрошено до служби для проведення бесіди, в ході якої вона повідомила, що на її думку, вона виконувала свої батьківські обов'язки, і те, що відносно неї було подано позов для неї є неприємною новиною. Однак, якщо донька вважає, що вона є поганою матір'ю, то вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.
05.12.2024 року у судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_4 пояснила, що з січня по грудень 2022 року вона проживала разом з матір'ю та її новим чоловіком, а до батька ходила на ночівлю на вихідних. Спочатку в неї з матір'ю були гарні відносини, а потім остання почала вживати алкогольні напої, курити та зриватися на неї. Її мати намагалася кинути пити, але в неї не виходило. В безпеці вона себе разом з матір'ю не відчувала, запиралася у себе в кімнаті. В грудні 2022 року вона прийшла до батька на вихідних та залишилася у нього жити. Впродовж 2 останніх років вона не спілкується зі своєю матір'ю, остання навіть з днем народження її не вітала.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стосовно заявлених вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд дійшов до такого.
Стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства" зобов'язує батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ч. 1). Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2). Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3).
Судом встановлено, що 29.06.1990 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, актовий запис №438.
Сторони є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 06.05.2008 року серії НОМЕР_3 , актовий запис №365.
Відповідно до договору найму житлового приміщення від 01.02.2023 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , останній орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно п. 1.2. договору, разом з орендарем будуть проживати 1 особа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.04.2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.
Згідно акту підтвердження фактичного проживання від 03.06.2024 року, підписаного сусідами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та головою правління ОСББ «Комунаровець - 10», ОСОБА_2 проживає разом з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_4
Відповідно до довідки Запорізької гімназії №6 ЗМР Запорізької області №01-30/317 від 27.05.2024 року, ОСОБА_12 навчається у школі в 10-В класі. Батько ОСОБА_2 постійно контролює та стежить за навчальними досягненнями своєї доньки, активно бере участь у навчанні та вихованні дитини, завжди знаходиться на зв'язку з класним керівником, бере участь у батьківських зборах. Мати ОСОБА_3 за період з 01.09.2023 року по даний час не цікавилася навчанням дитини, не відвідувала батьківські збори та не виходила на зв'язок з класним керівником.
Згідно відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» ЗМР №01-15/151 від 25.06.2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває під наглядом в амбулаторії №8 з народження, декларація укладена 22.02.2023 року матір'ю ОСОБА_3 з лікарем ОСОБА_13 .
З лютого 2023 року на прийоми до лікаря з дитиною приходив тільки батько - ОСОБА_2 . За цей час мати станом здоров'я дитини не цікавилася.
Згідно акту обстеження умов проживання неповнолітньої ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_4 , від 20.02.2025 року, квартира мебльована, є необхідна побутова техніка, а саме: бойлер, газова піч, холодильник, пральна машинка, телевізор тощо. Дитина має окрему кімнату, в якій є місце для сну, чиста постіль, місце для навчання, одяг та взуття за віком та сезоном, засоби гігієни та гаджети для навчання.
За цією адресою проживають: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (батько), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дитина).
Відповідно до висновку №128/01/36/1902 від 24.02.2025 року, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.
Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.
За змістом роз'яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 року у справі № 211/559/16-ц).
Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків (рішення від 07.12.2006 по справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111).
Суд вважає висновок служби у справах дітей та сім'їобґрунтованим, у ньому наведено достатньо підстав та аргументів, які вказують на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини.
Сама відповідачка не з'явилася до суду для розгляду цієї справи, не залучила представника, хоча достовірно знала про розгляд позову ОСОБА_2 . На думку суду, така її поведінка свідчить про байдуже ставлення до долі дитини.
При розгляді цього спору суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України», яким встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, передбаченими ст. 150 СК України, за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишила її без батьківської уваги та турботи, при цьому наявна відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною, а отже поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками.
З наведених вище обставин, суд вважає, що наявні підстави, передбачені п. 2 ч.1 ст.164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав щодо її доньки, що сприятиме захисту якнайкращих інтересів дитини.
На думку суду, за відсутності доказів щодо наявності між дитиною та матір'ю зв'язку, який визначається як сімейне життя, відсутність взагалі протягом тривалого часу будь-якого контакту внаслідок такої свідомої поведінки відповідача, позбавлення її батьківських прав не становитиме втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у право відповідача на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов'язків є в силу закону підставою для позбавлення батьківських прав.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів, що підтверджують факт піклування ОСОБА_3 про фізичний і духовний розвиток дитини - ОСОБА_4 , її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: забезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, спілкування з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, надання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; сприяння засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; виявлення інтересу до його внутрішнього світу; створення умов для отримання ним освіти, що можна розцінювати як виховання дитини.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують факт виконання нею батьківських обов'язків відносно неповнолітньої дитини, не надала, враховуючи думку ОСОБА_4 , суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов до висновку, що змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо. За час розгляду справи відповідач не зробила для себе правильних висновків та не змінила свою поведінку на краще. У зв'язку з чим, позовні вимоги позивача про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами, а тому задовольняються судом.
При вирішення питання про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд дійшов до такого.
Частиною 3 ст. 166 СК України визначено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
На підставі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
З роз'яснень, викладених у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Відповідно до п. 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-Х1І від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з ст.18 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Встановлюючи розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідача на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2025 року складає 3196 грн.
Згідно відповіді №947512 від 05.12.2024 року, інформація щодо сум нарахованого доходу ОСОБА_3 за період з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року в державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів того, що у відповідача матеріальний стан не дозволяє виконати рішення суду або що у неї є проблеми зі здоров'ям, останньою надано не було.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
З огляду на викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, враховуючи інтереси дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, повного та всебічного розвитку, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 20.08.2024 року, оскільки, на підставі ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнення судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі, судові витрати у розмірі 1211,20 грн. за подання позовної заяви про позбавлення батьківських прав покладаються судом на відповідача
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
З огляду на те, що судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини та позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. стягується з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 130, 141, 223, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 166, 180-184, 191 СК України суд,-
Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування (місце знаходження: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 32, код ЄДРПОУ: 37573541) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) стосовно неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 20.08.2024 року до досягнення дитини повнолітнього віку.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному обов'язковому виконанню.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) - 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) в дохід держави - 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 28.02.2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С. Холод