Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 2-1387/10
Провадження №: 4-с/332/5/25
28 лютого 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Сапунцова В.Д.
за участі секретаря Горбань Є.Г,
представника заявника (боржника) - адвоката Зубенка О.А,
особи дії якої оскаржуються - головний державний виконавець Гайдаш О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі скаргу адвоката Зубенка О.А., який діє в інтересах боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдаш Ольги Сергіївни та скасування постанови про накладення на боржника штрафу, -
Адвокат Зубенко О.А., який діє в інтересах боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) далі відділ ДВС) Гайдаш Ольги Сергіївни (далі державний виконавець). У скарзі просив визнати неправомірними державного виконавця та скасувати постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% заборгованості зі сплати аліментів у сумі 321 789,89 грн.
В обґрунтування вимог посилається на те, що державним виконавцем невірно та незрозуміло розрахована сума заборгованості зі сплати аліментів, а також на ту обставину, що боржник ОСОБА_1 з 21.06.2022 по теперішній час перебуває на військовій службі, є учасником бойових дій, а тому, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, в тому числі не може застосований штраф за несплату аліментів.
Судове засідання, призначене на 16.12.2024 було відкладено у зв'язку із неявкою представника ДВС та клопотанням представника боржника про витребування доказів.
Судове засідання, призначене на 26.12.2024 було відкладено у зв'язку із клопотанням представника ДВС через призупинення роботи Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство Юстиції, в тому числі роботу автоматизованої системи виконавчого провадження, до якої виконавцями вносяться відомості про всі прийняті рішення у виконавчому провадженні та неможливістю надати повний обсяг документів за виконавчим провадженням та повноцінного заперечення на скаргу.
03.01.2025 від представника ДВС отримані заперечення на скаргу, відповідно до яких ДВС не погоджується з вимогами скарги, через те, що боржником ОСОБА_1 протягом останніх трьох років не було вжито жодних дій спрямованих на сплату аліментів та виконання своїх обов'язків відповідно до норм Сімейного кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, частина заборгованості та обов?язок сплати аліментів, утворилися у боржника задовго до його мобілізації до лав Збройних Сил України. Стягнення штрафу за несвоєчасну сплату аліментів, який стягується на користь стягувачки та дитини передбачено Сімейним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження», а отже є цілком законним та правомірним.
06.01.2025 представником боржника заявлено клопотання про долучення доказів.
08.01.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.02.2025 у зв'язку із клопотанням представника боржника для надання часу для реалізації можливості укладання мирової угоди зі стягувачкою. Представник ДВС також клопотав про відкладення судового засідання у зв'язку із необхідністю уточнення суми заборгованості боржника зі сплати аліментів.
05.02.2025 судове засідання було відкладено за клопотанням представника боржника через зайнятість представника боржника в іншому судовому засіданні.
26.02.2025 у судовому засіданні представником боржника були надані додаткові пояснення та за клопотанням представника боржника до справи були долучені матеріали судової практики з розгляду аналогічних спорів, на задоволенні скарги представник боржника наполягав. Також за клопотанням представника ДВС до справи долучена постанова про виправлення помилки у процесуальному документі від 26.02.2025 у виконавчому провадженні № 21193597, відповідно до якої були внесені виправлення до документа «Накладання штрафу, за наявності заборгованості зі сплати аліментів» сума боргу зі сплати аліментів для розрахунку штрафів була визначена у сумі 572 150,90 грн замість 643 579,78 грн, а сума штрафу, з урахуванням наявної заборгованості, була визначена у сумі 286 075,46 грн. Крім того, представником ДВС до матеріалів справи була надана заява боржника до ДВС від 22.11.2022 про надання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Заінтересована особа стягувачка ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена судом належним чином. Письмових заяв, клопотань до суду не надала.
Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи достатність матеріалів для прийняття рішення по скарзі, тривалість перебування справи в суді, суд прийшов до висновків про можливість розгляду скарги без участі стягувача.
Заслухавши пояснення представника боржника та державного виконавця, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.
26 листопада 2026 року головним державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдаш О. С. у виконавчому провадженні № 21193597 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1387 виданого 16 червня 2010 року Заводським районним судом м. Запоріжжя винесено постанову про накладення штрафу за несплату аліментів, відповідно до якої постановлено: стягнути штраф з боржника на користь стягувача за несплату аліментів понад 3 роки в розмірі 50% в сумі заборгованості зі сплати аліментів, що складає 321 789,89 грн (т. 1, а.с. 85).
Постановою від 26.02.2025 про виправлення помилки у процесуальному документі сума штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів зазначено у розмірі 286 075,45 грн (т. 2, а.с. 21).
Підставою винесення постанови слугувало те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», запроваджено зміни до деяких законодавчих актів в тому числі і до Закону України «Про виконавче провадження», а саме нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20% від суми несплачених аліментів), за два роки (30% від суми несплачених аліментів), за три роки (50% від суми несплачених аліментів).
Згідно з розрахунком державного виконавця, з урахуванням Постанови від 26.02.2026 про виправлення помилки у процесуальному документі, сума заборгованості зі сплати аліментів з червня 2021 року по жовтень 2024 року становить 572 150,90 грн, що перевищує суму платежів за три роки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає та враховує наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі Закон № 1404-VІІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом першим частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 71 Закону №1404-VIII передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Відповідно до частини третьої цієї статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03 липня 2018 року (далі Закон №2475-VIII) статтю 71 Закону №1404-VIII доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту: 14. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Надалі постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".
Крім того, Законом №2475-VIII частину четверту статті 11 Закону № 1404-VIII викладено в наступній редакції: «Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання».
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» набрав чинності 28 серпня 2018 року.
Згідно пояснювальної записки до законопроекту цього закону, метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.
Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону. Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності , і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення КСУ від 2 липня 2002 року № 13-рп/2002).
Водночас у постанові від 24 листопада 2020 року по справі №620/517/20 щодо подібних спірних правовідносин Верховний Суд дійшов висновків, що не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі). Нормами Закону № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема, запроваджено нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20% від суми несплачених аліментів), за два роки (30% від суми несплачених аліментів), за три роки (50% від суми несплачених аліментів). При цьому положення частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за певну кількість років.
Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення.
Отож, дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до боржника. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її розмір, який впливає на визначення суми штрафу.
Матеріалами справи підтверджується, що 26.11.2024 боржник, з урахуванням Постанови від 26.02.2026 про виправлення помилки у процесуальному документі, притягнутий до відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 286 075,45 грн.
Судом встановлено, що заборгованість боржника зі сплати аліментів з червня 2021 року по жовтень 2024 року становить 572 150,90 грн. Сума вказаної заборгованості, як і сама її наявність представником боржника не заперечувалися.
Таким чином, суд відхиляє доводи представника боржника у скарзі про те, що заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що зумовила застосування до нього штрафу, є невідповідною та такою, що ґрунтується на припущеннях.
Разом з тим, суд враховує, що положення абзацу 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VІІІ, передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки.
Тобто зазначена норма містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника.
У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.
Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі статтею першою Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Всі дії державного виконавця, включаючи дії щодо винесення постанов, передбачені Законом № 1404-У11І, Законом № 1403-УІІІ та Інструкцією № 512/5, мають вчинятися державним виконавцем на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону в межах виконавчого провадження, яке знаходиться на виконанні у державного виконавця.
На начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, Законом № 1404-УІІІ покладено функцію контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень та надано право на скасування постанов або інших процесуальних документів, якщо вони суперечать вимогам закону.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За нормами частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
У відповідності до частини тринадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.
В силу частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Статтею 58 цього ж Кодексу передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Також, судом враховується правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу№ 420/5465/18 та встановив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.
Судді ВС підкреслили, аналізуючи наведені положення Закону України «Про виконавче провадження» в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання примусове виконання його відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Верховний Суд зауважив, що поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу не надано вмотивованого обґрунтування про визнання або невизнання причин невиконання рішення суду неповажними.
Враховуючи, що саме на державного виконавця Законом України «Про виконавче провадження» покладено обов'язок як представника влади, діяти від імені держави та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Як встановлено в ході судового розгляду, боржник з 21 червня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України, та на теперішній час, тобто на і на момент винесення постанови та на час розгляду скарги продовжує військову службу.
Крім того, як було повідомлено представником ДВС у судовому засіданні, боржник 29.11.2022 безпосередньо звертався до ДВС з письмовою заявою за розрахунком суми заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 21193597, на підтвердження чого представником ДВС суду надано відповідну заяву боржника (т. 2 , а.с. 22). При цьому зверненні до ДВС боржник, зі слів представника ДВС, був одягнутий у військовий однострій та повідомив державного виконавця про проходження ним військової служби, хоча не і не повідомив державного виконавця про конкретну військову частину, де проходить таку військову службу.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Стягнення за виконавчими документами, в першу чергу, звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Державний виконавець має право офіційно звернутися до всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України, які у встановлений ним строк повинні надати йому безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень, що також можуть бути використані для розшуку майна. Для впровадження цього положення державний виконавець звертається за інформацією про наявність у боржника майна або майнових прав до таких організацій як: 1) податкові адміністрації (за місцем проживання боржника); 2) державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси; 3) бюро технічної інвентаризації; 4) органів ДАІ, що реєструють транспортні засоби; 5) підприємство, де працює боржник; 6) органи виконавчої влади та місцевого самоврядування тощо.
Черговість звернення стягнення на майно, передбачена Законом, має задовольняти основним принципам виконавчого провадження - найшвидшому та повному виконанню. На це й спрямована перша черга майна, що підлягає стягненню.
Судом взято до уваги, що Постановою від 27.03.2019 у виконавчому провадженні № 21193597 були скасовані заходи примусового виконання у зв'язку із погашенням заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (т. 1, а.с. 91). Таким чином на вказану дату боржник не мав будь-якої заборгованості зі сплати аліментів, та наявна заборгованість почалась утворюватися пізніше.
Разом з тим, в період після 27.03.2019 по 23.10.2024 роки державним виконавцем не були вчинені необхідні дії щодо розшуку майна боржника, зокрема не були вчинені такі дії після безпосереднього звернення 29.11.2022 боржника до ДВС за розрахунком суми заборгованості зі сплати аліментів та повідомлення державного виконавця про проходження ним військової служби.
Наявні матеріали виконавчого провадження в автоматизованої системи виконавчого провадження свідчать, що в зазначений період у виконавчому провадженні № 21193597 державним виконавцем були винесені лише постанови про прийняття виконавчого провадження (т. 1, а.с. 87,89) та про передачу виконавчого провадження (т.1, а.с. 88, 90).
При цьому постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 21193597 була винесена тільки 23.10.2024 (т.1, а.с. 86), а постанова про арешт коштів боржника була винесена 29.11.2024 (т.1, а.с. 65).
Також суд враховує, що представником ДВС не надано доказів на вчинення боржником умисних дій на ухилення від сплати аліментів в межах виконавчого провадження № 21193557, зокрема, з червня 2021 року по листопад 2024 року, а саме за період розрахунку суми заборгованості зі сплати аліментів (т. 1, а.с. 41).
За таких обставин накладання державним виконавцем на боржника штрафу у розмірі 50% заборгованості зі сплати аліментів у сумі 286 075,45 грн є неправомірним та створить для боржника непомірний фінансовий тягар.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як така що не є обґрунтованою на підставі достовірних, достатніх і об'єктивних доказах, та за відсутності недоведеності наявності у діях боржника в межах виконавчого провадження № 21193557 дій на ухилення від виконання боржником рішення суду без поважних причин.
Згідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
На підставі вище зазначеного, скарга адвоката Зубенка О.А., який діє в інтересах боржника у виконавчому провадженні про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасування постанови про накладення на боржника штрафу підлягає задоволенню.
На підставі вище зазначеного та керуючись ст.ст. 258-260, 447, 451 ЦПК України, суд
Скаргу адвоката Зубенка О.А., який діє в інтересах боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдаш Ольги Сергіївни та скасування постанови про накладення на боржника штрафу, задовольнити.
Постанову про накладення штрафу від 26 листопада 2024 року, з урахуванням постанови від 26 лютого 2025 року про виправлення помилки у процесуальному документі, винесену головним державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдаш Ольгою Сергіївною, в межах виконавчого провадження № 21193597 з підставі наявної заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, на боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у розмірі 286 075 гривень 45 копійок, - визнати неправомірною та скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 28.02.2025.
Суддя В. Д. Сапунцов