308/1935/25
26.02.2025 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення що надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 , за протоколом про адміністративне правопорушення складеного заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » лейтенантом ОСОБА_1 , відносно громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешк. АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 204-1 КУпАП та ч. 2 ст. 185-10 КУпАП
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за ч.2 ст. 204-1 КУпАП судова справа №308/1935/25 (пров. №3/308/1375/25) та ч. 2 ст. 185-10 КУпАП судова справа №308/1943/25 (пров. №3/308/1380/25).
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №327108 від 31 січня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 , вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст. 204-1 КУпАП, а саме: о 13 год. 40 хв. 30 січня 2025 року був виявлений та затриманий на напрямку 241 прикордонного знаку, на відстані 10 метрів до державного кордону України, прикордонним нарядом «Секрет», за спробу незаконного перетинання державного кордону України, з України в СР поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, в пішому порядку в складі групи осіб спільно з громадянином України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Своїми діями порушив вимоги ст. 9. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, ст. 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №327111 від 31 січня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 , вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст. 185-10 КУпАП, а саме: о 13 год. 40 хв. 30 січня 2025 року був виявлений та затриманий на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », прикордонним нарядом «Секрет» на відстані 10 метрів до лінії державного кордону в порядку 241 прикордонного знаку, під час затримання не реагував на неодноразові повторені законні вимоги військовослужбовця ДПСУ, а саме не зупинився і вдався до втечі, чим вчинив злісну непокору законнім вимогам військовослужбовця ДПСУ групою осіб (спільно з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 ) Своїми діями порушив вимоги ст. 34 ЗУ «Про ДПСУ» від 03.04.2003 р. відповідальність за що передбачена ч.2 ст. 185-10 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_2 , не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, в порядку смс інформування, інформація щодо розгляду справи розміщена на сайті суду. Разом із тим матеріали адміністративних справ містять його заяви про розгляд справи за його відсутності, вину у вчиненні правопорушення визнає.
Дослідивши матеріали справи, доходжу висновку про наявність в діях гр. ОСОБА_2 , складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП України - перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене групою осіб, та складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185-10 КУпАП - злісна непокора законному розпорядженню працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, вчинена групою осіб.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 204-1 КУпАП, передбачено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 185-10 КУпАП, відповідальність передбачено за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України. Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.
Матеріали справи місять достатньо доказів того, що ОСОБА_2 , вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку поза пунктом пропуску в складі групи осіб та здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України, під час виконання ним службових обов'язків, а саме на неодноразову законну вимогу старшого прикордонного наряду зупинитися вдався до втечі в складі групи осіб.
Вина останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та ч.2 ст. 185-10 КУпАП, протоколом про адміністративне затримання та протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 30.01.2025, його письмовими поясненнями; його заявою; рапортом молодшого інспектора прикордонної служби 3 категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » старшого солдата ОСОБА_5 ; схемою затримання громадян.
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КпАП України - перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене групою осіб, та правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185-10 КУпАП - злісна непокора законному розпорядженню працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, вчинена групою осіб доведена повністю.
Враховуючи особу ОСОБА_2 , характер вчиненого правопорушення, ступінь вини у скоєному, те, що останній раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, беручи до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу, тобто в межах санкції відповідної статті КУпАП.
Відповідно до вимог статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності за скоєне правопорушення і застосовується не тільки з метою виховання особи, яка його вчинила, а й з метою загальної та спеціальної превенції.
При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП, та вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в межах санкції статті встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 23, 33, 36, 40-1, ч.2 ст. 204-1, ч. 2 ст. 185-10, ст.ст. 245, 283-285, 287-291 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя
Об'єднати в одне провадження справи відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за ч.2 ст. 204-1 КУпАП судова справа №308/1935/25 (пров. №3/308/1375/25) та ч. 2 ст. 185-10 КУпАП судова справа №308/1943/25 (пров. №3/308/1380/25) та присвоїти єдиний унікальний номер справи №308/1935/25 (пров. №3/308/1375/25).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185-10 КУпАП.
У відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. (вісім тисяч п'ятсот гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілим, прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Строк звернення постанови для виконання три місяці з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош