Справа № 539/72/25
Провадження № 2/539/392/2025
(заочне)
27 лютого 2025 року м.Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Просіної Я.В.,
за участі секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Лубни цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача - Дорошенко Марина Анатоліївна,
установив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №22036000547084 від 12.11.2021 р. у розмірі 58513,78 грн, а також стягнути сплачені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
В обґрунтування вимог вказано, що 12.11.2021 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №22036000547084. Відповідно до Кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір, Банк зобов'язується надати Клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов'язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому Договором.
Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до умов Кредитного договору, цільове призначення кредиту - на споживчі потреби, процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за Кредитом.
Окрім того, відповідно до умов Кредитного договору, Клієнт підтверджує, що він самостійно ознайомився з інформацією на Офіційному сайті Банку, необхідною для отримання споживчого кредиту, він усвідомлено прийняв рішення щодо укладення цього Кредитного договору. Банк надав йому у письмовій формі актуальний на дату укладення цього Кредитного договору Паспорт споживчого кредиту та всю передбачену чинним законодавством України інформацію про умови кредитування, в тому числі для порівняння різних пропозицій Банку з метою прийняття Клієнтом обґрунтованого рішення про укладення цього Кредитного договору, а також що Банк не обмежував його у часі для ознайомлення із зазначеною інформацією та для прийняття рішення. Відповідно до умов Кредитного договору, кредитний договір укладений в 2 (двох) примірниках, що мають однакову юридичну силу, один - для Клієнта, інший - для Банку. Договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами цього Кредитного договору та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за Договором.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.
Згідно умов Договору факторингу № 28/03/24, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 22036000547084 від 12.11.2021 року на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуто право вимоги до відповідача
Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 58513,78 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту - 35113,17 грн, заборгованість по відсотках - 0,61 грн., заборгованість по комісії - 23400,00 грн.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07.01.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві зазначив у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача просить провести заочний розгляд справи без участі позивача та ухвалити заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток на адресу місця реєстрації. Судова кореспонденція відповідачем не отримана, конверти повертаються до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
В Постанові КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23) зроблено такий висновок, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
З огляду на положення ст.128 ЦПК України, він вважається таким, що належним чином сповіщений про день і час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За відсутності заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання, про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів в силу ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 12.11.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22036000547084, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 37200,00 грн строком на 24 місяців - до 12.11.2023, на споживчі потреби, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості з 12.11.2021 по 11.06.2022 - 7% від суми кредиту, з 12.06.2022 по 11.12.2022 - 5, 5% від суми кредиту, з 12.12.2022 по 11.06.2023 - 4 % від суми кредиту, з 12.06.2023 по 12.11.2023 - 2,25% від суми кредиту. У разі не повернення кредиту в терміни встановлені Договором, клієнт зобов'язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов'язання в розмірі 56,00% річних від простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості (а.с.48-50).
Надання відповідачу кредиту та користування ним кредитними коштами підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 12.11.2021 по 27.03.2024 (а.с. 11-25).
Згідно з розрахунком заборгованості, який здійснений АТ «Банк Кредит Дніпро», станом на 27.03.2024 за відповідачем рахується заборгованість за договором №22036000547084 у сумі 58513,76 грн, з яких: залишок простроченого кредиту - 35113,17 грн, залишок прострочених відсотків - 0,59 грн, залишок прострочених комісій - 23400, 00 грн (а.с.28-29).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачу. Останній зобов'язався своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку та виконувати інші зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Нормами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пункті 140 постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
За положеннями ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
28.03.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл фінанс» укладено договір факторингу №28/03/24, за умовами якого до ТОВ «Цикл фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №22036000547084 у сумі 58513,76 грн, з яких: залишок простроченого кредиту - 35113,17 грн, залишок прострочених відсотків - 0,59 грн, залишок прострочених комісій - 23400, 00 грн.
Факт набуття прав вимоги ТОВ «Цикл фінанс» щодо відповідача підтверджується витягом з Реєстру боржників, що є Додатком №1 до договору факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 (а.с. 27).
На підставі вищенаведених положень законодавства та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що вимоги позову у частині стягнення заборгованість по тілу кредиту у сумі 35113,17 грн та заборгованість по відсоткам у сумі 0,59 грн,є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, до складових заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, входить заборгованість за комісією у сумі 23400,00 грн.
Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено щомісячну комісію за обслуговування кредиту у розмірі з 12.11.2021 по 11.06.2022 - 7% від суми кредиту, з 12.06.2022 по 11.12.2022 - 5,5% від суми кредиту, з 12.12.2022 по 11.06.2023 - 4 % від суми кредиту, з 12.06.2023 по 12.11.2023 - 2,25% від суми кредиту.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Встановивши у кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, кредитодавець у кредитному договорі не зазначив конкретного переліку банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими. А, отже, суд приходить висновку про неправомірне нарахування позивачем комісійної винагороди.
Аналогічна позиція міститься постанові Верховного Суду від 09.02.2024 (справа №337/3703/22).
Таким чином, вимоги позову про стягнення з відповідача комісії у сумі 23400,00 грн, задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягує з відповідача заборгованість за кредитним договором №22036000547084 від 12.11.2021 року у сумі 35113,76 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 35113, 17 грн та простроченої заборгованості по відсотках - 0,59 грн, оскільки така сума заборгованості підтверджується наданими позивачем доказами, доведено, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості і порушення майнових прав та інтересів позивача. У задоволенні решти позову суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Нормами частин 1, 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу надані: Договір №43453613 про надання правової допомоги від 18.09.2024 року укладений між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Дорошенко М.А. (а.с.31-32), додаткова угода №22036000547084 до Договору №43453613 про надання правової допомоги від 18.09.2024 року (а.с.42), платіжну інструкцію №7722 від 25.12.2024 року на оплату юридичних послуг в сумі 6000,00 грн (а.с.46), ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Цикл Фінанс», який виданий адвокатом Дорошенко М.В. (а.с.52) та детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Дорошенко М.А., згідно з якими адвокат надав позивачу 3 види послуг: 1.) Правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій, на що адвокатом затрачено 1,5 години часу вартістю 2250,00 грн; 2.) Складання позовної заяви, на що адвокатом затрачено 3 години часу вартістю 3000,00 грн;
3.) Формування додатків до позовної заяви, на що адвокатом затрачено година часу вартістю 750,00 грн (а.с.30).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №910/12876/19 від 07.07.2021.
Частинами 4, 5 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу.
З огляду на вищевикладене з позивача на користь відповідача підлягають понесені витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн.
Також стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1453,67 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 81, 89, 141, 258, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» заборгованість за кредитним договором №22036000547084 від 12.11.2021 року у сумі 35113 (тридцять п'ять тисяч сто тринадцять) грн 76 коп, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 35113 (тридцять п'ять тисяч сто тринадцять) грн 17 коп та простроченої заборгованості по відсотках - 0 (нуль) грн 59 коп.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) грн 67 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, юридична адреса: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8;
представник позивача: Дорошенко Марина Анатоліївна, РОНКПП НОМЕР_1 , робоча адреса: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Я.В.Просіна