Романівський районний суд Житомирської області
290/104/25
2-а/290/19/25
Іменем України
24 лютого 2025 року.селище Романів
Романівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Шакалова А.В.
при секретарі Нестерук М.О.,
розглянувши, у судовому засіданні, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) до Головного управління національної поліції в Житомирській області (ЄДРПОУ 40108625, адреса вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
1.Обґрунтування позовних вимог.
1.1.14 січня 2025 року у місті Звягель Житомирської області на вулиці Ярослава Остапчука старшим сержантом поліції Звягельського районного відділу поліції ГУНП у Житомирській області Максимчуком В.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксована не в автоматичному режимі. (Постанова серія ЕНА № 385044 від 14.01.2025).
1.2.Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн.
1.3.Відповідно до постанови від 14.01.2025, позивач керував транспортним засобом, з нанесеною на вітрове скло тонувальну плівку, чим порушив п. 31.4.7 Правил дорожнього руху
1.4.Позивач не погоджується із зазначеною постановою, оскільки вона винесена незаконно з порушенням КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, а також без жодних доказів вчинення правопорушень.
2.Рух справи та позиція сторін.
2.1.Адміністративний позов надійшов до суду 29 січня 2025 року.
2.2.Ухвалою суду від 30 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено на 12 лютого 2025 року.
2.3.7 лютого 2025 року від відповідача надійшла заява про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та продовження строку на надання відзиву.
2.4.Ухвалою суду від 12 лютого 2025 року надано додатковий строк для надання відзиву на позовну заяву. Розгляд справи відкладено на 24 лютого 2025 року.
2.5.18 лютого 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Підставами відмови вважає правомірність дій поліцейських, що підтверджується відеозаписом, який долучено до відзиву.
2.6.24 лютого 2025 було проведене судове засідання за участі представника позивача Сачка Андрія Вікторовича. Представник відповідача в судове засідання не прибув. У прохальній частині відзиву просив розгляд справи проводити без його участі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
1.Обґрунтування рішення суду.
1.1.Внаслідок вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
1.2.Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
1.3 У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
1.4. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
1.5. Відповідно до ст. 14 Закону № 580-VIII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
1.6. Відповідно до п. 31.4.7 «в» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: інші елементи конструкції встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.
1.7. В примітці до пункту 31.4.7 «в» Правил дорожнього руху України зазначено, що на верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані скла (крім дзеркальних), світло пропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727- 88.
1.8. Згідно ГОСТ 5727-88 світло пропускна здатність лобового скла авто не менше 75%, бокових - не менше 70%, задніх - обмежень немає.
1.9. Тобто адміністративна відповідальність водія за тонування лобового скла порушує вимоги ГОСТ 5727- 88 та унеможливлює керування автомобілем згідно із п. 31.4.7 «в» Правил дорожнього руху України лише у разі, якщо нанесене тонування на лобове скло зменшує його світло пропускну здатність більш ніж на 75%.
1.10. Як вірно зауважено представником позивача не спростовано відповідачем у відзиві, матеріали справи не містять доказів, що тонування лобового скла автомобіля ISUZU D-MAX, ДНЗ НОМЕР_2 , яким керував позивач, має світло пропускну спроможність менше 75%.
1.11. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд повинен бути безстороннім та не може перебирати на себе тягар доказування, про що Європейський суд з прав людини констатував у справах «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року (заява №36673/04) «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року (заява №926/08), «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року (заява № 10644/08).
1.12. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням та дією принципу верховенства права.
1.13. Виходячи з принципу верховенства права, конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
1.14. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
1.15. Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 204/8036/16-а, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
1.16. У судовому засіданні судом оглянуто відео запис з камери реєстратора поліцейського. Суд зазначає, що із вказаного відео неможливо достовірно встановити факт вчинення адміністративного правопорушення. На записі відсутній момент повідомлення водію про причини зупинки, також на відео відсутній момент перевірки відповідності тонувальної плівки на відповідність стандартам. А тому, цей доказ не спростовує аргументів позовної заяви.
1.16. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121 КУпАП, як наслідок необхідності задоволення позову.
2. Розподіл судових витрат.
2.1. Відповідач до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При ухвалені рішення, суд керується статтями 2, 8, 9, 19, 90, 159, 189, 24-243, 246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
1.Рішення судді.
1.1.Позов задовольнити.
1.2.Скасувати постанову поліцейського Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області старшого сержанта поліції Максимчука Віталія Миколайовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксована не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3855044 від 14.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідності за ч. 1 ст. 121 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень.
1.3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 605,60 грн.
1.4.Апеляційна скарга на рішення подається протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
1.5.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
СуддяАндрій ШАКАЛОВ