24.02.25
22-ц/812/18/25
Єдиний унікальний номер судової справи 489/8325/23
Номер провадження 22-ц/812/18/25
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
24 лютого 2025 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,
з секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,
за участі: представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Царик Русланою Миколаївною, рішення, яке ухвалено Ленінським районним судом міста Миколаєва 30 квітня 2024 року, під головуванням судді Коваленка І.В. в приміщені цього ж суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
У грудні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 січня 1997 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
01 січня 2023 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , про що 02 січня 2023 року складено акт №1 про наслідки залиття житлового приміщення.
Комісією у складі голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новобузький-120» (далі - ОСББ «Новобузький-120» ) Молчаніцького І.В., сусідів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 була обстежена квартира АДРЕСА_1 на предмет залиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 . На день обстеження комісія встановила, що під час залиття квартирі АДРЕСА_4 постраждали приміщення кухні, двох коридорів та усіх трьох кімнат.
За наслідком обстеження квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , виявлено витік води 01 січня 2023 року, а саме на кухні даної квартири зірвало з'єднувальний шланг-підводку, який розташований після водонапірного крану, встановлений власником квартири АДРЕСА_3 , та з'єднує водопровід холодної води з посудомийною машиною. При огляді вказаний шланг мав тріщину 5 см.
Причиною залиття визнано порушення норм експлуатації будівель - невчасна заміна сантехніки, а також не було перекрито кран, коли власник квартири АДРЕСА_3 залишила квартиру без нагляду.
Згідно з висновком експерта за №23-1994 будівельно-технічного експертного дослідження, складеного на замовлення позивача, вартість відновленого ремонту квартири АДРЕСА_1 складає 78 266 грн. 52 коп.
Позивач, враховуючи свої сімейні обставини та те, що відповідач відмовився у добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, робив ремонт власними силами, який коштував йому 129 838 грн. 50 коп. (83 255 грн. + 46 538 грн. 50 коп.).
Крім того, внаслідок залиття квартири позивачу було завдано моральну шкоду, яку він оцінив в розмірі 200 000 грн., та яка виразилася у емоційному стресі, душевних стражданнях, негативних емоціях, переживаннях з приводу залиття та пошкодження квартири, через що житло стало непридатним для використання без проведення відповідного ремонту.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 :
129 838 грн. 50 коп. - у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири;
200 000 грн. - у відшкодування завданої моральної шкоди;
8 603 грн. 28 коп. - витрати за проведення будівельно-технічного експертного дослідження.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 завдану залиттям квартири матеріальну шкоду в розмірі 74 703 грн. 62 коп. та 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 8 603 грн. 28 коп. витрати за проведення будівельно-технічного експертного дослідження та 796 грн. 89 коп. судового збору, всього стягнуто 89 103 грн. 79 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення районного суду мотивоване тим, що позивач не підтвердив належними і допустимими доказами понесення витрат на оплату будівельних товарів та виконаних робіт з ремонту квартири у розмірі визначеному в позовній заяві, а доказування не може ґрунтуватися на припущення, та відповідно доведеним розміром заподіяної позивачу матеріальної шкоди є 74 703 грн. 62 коп.
В свою чергу, відповідач не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляла та не надала інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є її процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
За вищевказаних обставин, районний суд вважав доведеним причинно-наслідковий зв'язок між шкодою заподіяною позивачу залиттям та неправомірними діями відповідача, які полягають у неналежному утриманні і обслуговуванні приладів водопостачання квартири, внаслідок чого позивачу заподіяно шкоду залиттям його квартири, та вважав, що позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню у доведеному розмірі.
При визначенні розміру моральної шкоди, районний суд, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, з урахуванням вимоги розумності і справедливості, вважав достатнім розміром відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Царик Р.М., подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення районного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В апеляційній скарзі наголошено на тому, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків, зокрема, її протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та завданими збитками.
При цьому, особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на наступне: акт складений за відсутності відповідача, а причини залиття визначені суперечливо, тобто акт про залиття квартири, який був складений 02 січня 2023 року, не відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим для складання зазначених актів.
Наявний у справі висновок експерта за №23-1994 від 24 липня 2023 року судової будівельно-технічного експертного дослідження, підготовлений за заявою позивача судовим експертом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, також не містить доказів неправомірних дій відповідача, які перебували би у причинно-наслідковому зв'язку із залиттям квартири позивача, оскільки такий висновок констатує лише розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням квартири у результаті нібито залиття без зазначення обставин, винних осіб та причин залиття квартири позивача.
Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Згідно зі ст.41 Конституції України, ст.ст.16,23,321,322,1166,1167,1192 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, право якої порушено, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. Майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відшкодування пошкодженої речі. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Так, за змістом положень ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій ст.22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Крім того, ст.ст.151,177,179 ЖК України та ст.322 ЦК України передбачений обов'язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, дотримуватися Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572 (з наступними змінами) (далі - Правил).
Зокрема, п.7 вказаних Правил передбачено обов'язок власника або користувача квартири дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, гуртожитку, порушують умови проживання громадян.
Отже, тягар утримання майна, тобто обов'язок здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонти квартири, лежить на власнику квартири і саме власник (користувач) житла зобов'язаний забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартири, при наявності несправностей вживати заходів щодо їх усунення.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України, за якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Разом з тим, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Окрім того, акт завдання шкоди необхідно поділяти на такі складові елементи: а) протиправна поведінка; б) настання шкоди; в) причинний зв'язок між двома першими елементами; г) вина завдавача шкоди.
До того ж, перераховані підстави визнаються загальними, оскільки для виникнення відповідальності їх наявність вимагається в усіх випадках, якщо інше не встановлено законом.
Крім того особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).
Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. При цьому, в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Також у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 24 січня 1997 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить третім особам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та позивачу ОСОБА_3 (том 1 а.с.10,12-13).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме та Реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 02 березня 2020 року (том 1 а.с.55).
02 січня 2023 року комісією у складі голови правління ОСББ «Новобузький-120» Молчаніцького І.В., сусідів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , складено акт №1 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_5 (том 1 а.с.22).
Згідно з вказаним актом комісією були обстежені квартира АДРЕСА_4 та квартира АДРЕСА_2 , на предмет залиття.
Комісія встановила, що під час залиття квартири АДРЕСА_4 постраждали приміщення кухні, двох коридорів та усіх трьох кімнат.
При обстеженні квартири АДРЕСА_3 , розташованої поверхом вище, виявлено витік води 01 січня 2023 року, а саме: на кухні даної квартири зірвало з'єднувальний гнучкий шланг-підводку, який розташований після водонапірного крану та встановлений власником квартири АДРЕСА_3 , та з'єднує водопровід холодної води з посудомийною машиною. При огляді вказаний шланг мав тріщину 5 см.
Були порушені норм технічної експлуатації будівель: невчасна заміна сантехніки, а також не було перекрито кран, коли власники квартири АДРЕСА_3 залишили квартиру без нагляду на довгий час.
Причиною залиття квартири АДРЕСА_4 стало вихід з ладу з'єднувального гнучкого шлангу-підводки до посудомийної машини у квартирі АДРЕСА_3 , який розташований після водонапірного крану та встановлений власником квартири АДРЕСА_3 .
В акті зазначено опис обсягу заподіяної шкоди:
кімната 1, площею 18.7 кв.м: покриття стелі в кімнаті 18.7 кв.м (водоемульсійна фарба - сліди протікання); покриття стін 42.4 кв.м (відшарування шпаклівки і фарби); покриття підлоги 18.7 кв.м (здуття ламінату у місцях стику, вся підлога розбухла); замикання електричної розетки;
кімната 2, площею 9.8 кв.м: покриття стін 29.8 кв.м (відшарування шпаклівки і фарби); покриття підлоги 9.8 кв.м (здуття ламінату у місцях стику, вся підлога розбухла);
кімната 3, площею 11.5 кв.м: покриття стелі в кімнаті 11.5 кв.м (водоемульсійна фарба - сліди протікання); покриття стін 31.6 кв.м (відшарування шпаклівки і фарби), покриття підлоги 11.5 кв.м (здуття ламінату у місцях стику); приліжкова тумба (здулася, покоробилась нижня частина тумби);
коридор 1, площею 8 кв.м: покриття стелі в коридорі 8 кв.м (водоемульсійна фарба - сліди протікання); покриття стін 30.6 кв.м (відшарування шпаклівки і фарби); покриття підлоги 8 кв.м (здуття ламінату у місцях стику, вся підлога розбухла); стіл комп'ютерний (здулась, покоробилась нижня частина столу); двері 1 шт. (здулись, погано зачиняються);
коридор 2, площею 6.7 кв.м: покриття стін 24.2 кв.м (відшарування шпалер); покриття підлоги 4.2 кв.м (здуття ламінату у місцях стику, вся підлога розбухла); дверна коробка (розбухла);
кухня, площею 7.2 кв.м: покриття стін 14.2 кв.м (відшарування шпалер).
Згідно з висновком експерта за №23-1994 будівельно-технічного експертного дослідження за заявою ОСОБА_3 , складеного судовим експертом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 24 липня 2023 року, вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 , складає 78 266 грн. 52 коп. (том 1 а.с.28-36).
Відповідно до рахунку на оплату №34 від 14 квітня 2023 року, наданого ФОП ОСОБА_11 , вартість будівельних матеріалів (ґрунтовки, шпаклівок, фарби акрилової, ламінату, підкладки під ламінат, плінтусу) складає 83 255 грн. (том 1 а.с.46).
Згідно з рахунком на оплату №35 від 14 квітня 2023 року, наданого ФОП ОСОБА_11 вартість робіт з демонтажу плінтусу, демонтажу ламінату, ремонту стін, ґрунтовки стін і стелі, ремонту дерев'яних дверей, окраски стін і стелі, укладення ламінату, монтажу плінтусу становить 46 538 грн. 50 коп. (том 1 а.с.47).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 74 703 грн. 62 коп. матеріальної шкоди (сума визначена з врахуванням зменшення на розмір ПДВ - 3 562 грн. 90 коп.) та 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, та стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 8 603 грн. 28 коп. витрат на проведення експертизи та 796 грн. 89 коп. витрат по сплаті позивачем судового збору.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
При цьому, колегія суддів зауважує, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі №686/11256/16-ц).
Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Позивач, порушуючи перед районним судом питання щодо стягнення з відповідача на його користь матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, та обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на акт про залиття від 02 січня 2023 року, що складений і підписаний комісією. Даним актом встановлено, що при обстеженні квартири позивача виявлені сліди залиття квартири, причини залиття та наслідки залиття.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача будь-яких доказів, які б спростовували вину відповідача в залитті квартири, не надав.
При цьому, є безпідставними посилання представника відповідача на те, що акт про причини та наслідки залиття складений з порушенням вимог чинного законодавства.
Так, представником відповідача не надано суду доказів на підтвердження того, що обставини, зафіксовані у вказаному акті, не відповідають дійсності, а також на підтвердження того, що залиття квартири позивача відбулося не з квартири ОСОБА_1 .
В акті про залиття квартири дійсно не міститься відомостей, що при огляді квартири позивача була присутня ОСОБА_1 . Проте, відсутність таких відомостей в акті не є істотним порушенням, яке б могло свідчити про його недостовірність.
До того ж, невідповідність акту про залиття затвердженій формі не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття, у разі доведеності факту залиття.
Тобто, вказаний акт є належним та допустимим доказом на підтвердження факту залиття квартири позивача, що сталося 01 січня 2023 року внаслідок пошкодження гнучкого підводу холодного водопостачання до посудомийної машини на кухні, яку було встановлено мешканцями квартири АДРЕСА_3 .
Заперечуючи проти позову, представником відповідача не надано доказів на спростування розміру майнової шкоди та не надано власного висновку про визначення розміру шкоди.
На виконання ухвали Миколаївського апеляційного суду від 12 липня 2024 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на адресу апеляційного суду надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 22 січня 2025 року, з якого вбачається, що встановити причину залиття квартири за результатами проведеного обстеження не видається можливим, у зв'язку з давниною цієї події та суперечностей в акті №1 про наслідки залиття квартири. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком експерта щодо наявності суперечностей причин залиття, зазначених в акті, оскільки з пояснень судового експерта фактично встановлено, що вихід з ладу з'єднувального гнучкого шлагу в квартирі відповідача могло відбутись одночасно за наявності двох причини, про які зазначено в акті (наявність тріщини у шлангі та внаслідок того, що було зірвано з'єднувальний гнучкий шланг-підводку). До того ж, вказане не спростовує самого факту залиття квартири позивача.
Таким чином, оскільки позивачем було доведено наявність шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною йому шкодою та залиттям, а ОСОБА_1 не спростувала презумпцію її вини, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про стягнення з неї на користь позивача майнової шкоди.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як встановлено, внаслідок залиття було пошкоджено квартиру АДРЕСА_1 , співвласником якої є позивач.
Позивач зазначав, що пошкодження належної йому квартири зумовило необхідність організації ним додаткових зусиль для вжиття заходів з метою відновлення своїх прав. Також було порушено звичайний та розмірений спосіб життя не тільки позивача, але й членів його родини, відтак, вказані обставини є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Таким чином, враховуючи характер правопорушень, обсяг пошкоджень майна, зусиль, які довелося прикласти позивачу для відновлення своїх прав, вимоги розумності та справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що на користь позивача підлягає стягненню компенсація моральної шкоди в сумі 5 000 грн.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками районного суду по суті вирішення спору, вони спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, а тому відхиляються колегією суддів. При цьому, вони були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Царик Р.М., залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Царик Русланою Миколаївною, - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.В. Самчишина
Повний текст судового рішення
складено 28 лютого 2025 року