Справа № 127/13699/24
Провадження № 22-ц/801/346/2025
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.
Доповідач:Матківська М. В.
28 лютого 2025 рокуСправа № 127/13699/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2024 року за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішення ухвалив суддя Сичук М. М.
Рішення ухвалено об 11:56 год в м. Вінниці
Дата складання повного тексту судового рішення невідома,
Встановив:
У квітні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт, а банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. В рамках проекту «monobank» якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Онбординг відбувається шляхом верифікації клієнта очно або на точці видачі, або у відділенні банку, або співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці, або ж кредитним агентом у точці, починаючи з травня 2020 року: відеоверифікація працівником банку дистанційно, дія шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта, спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта з паспортом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
18 березня 2019 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 18 березня 2019 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 100 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Станом на 30 липня 2023 року у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку із чим, на підставі положення 5.17 п 5 Розділу ІІ Умов, відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язання, вся заборгованість за кредитним договором стала простроченою.
Банк 30 липня 2023 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв'язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит 29 серпня 2023 року став у формі «на вимогу».
Тому, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань та їх не виконання, утворилася заборгованість, що станом на 11 лютого 2024 року становить 123 702,70 грн. та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), яку і просив стягнути з відповідача, а також стягнути судовий збір.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2024 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2019 року в розмірі 123 702,70 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом, а також 3028,00 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати у частині задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18 березня 2019 року у розмірі 23 702,70 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині, а також вирішити питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін.
Зазначив, що рішення суду вважає в частині стягнення з нього 23 702,70 грн. із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) не ґрунтується на засадах верховенства права, не є законним та обгрунтованим, ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, а також таким, яке ухвалене без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що в анкеті-заяві підписаній відповідачем відсутні жодні дані про умови кредитування, а Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, Паспорт споживчого кредиту не містять жодного підпису. У зв'язку з цим відповідач вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Відповідач вважає, що до сплати підлягають лише фактично отримані та використані ним кошти в розмірі 100 000,00 грн. Таку позицію відповідач обґрунтовує правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 365/159/19 та від 02 грудня 2020 року у справі № 161/5267/20.
Звертаючись до суду з позовом позивач не зазначив, що з 123 702,70 грн. тіла кредиту 23 702,70 грн. є нарахованими банком відсотками. Тому, заборгованість в розмірі 23 702,70 грн. по нарахованих та списаних відсотках, що не є тілом кредиту та перевищує одержані та фактично використані кошти в розмірі 100 000,00 грн., на думку відповідача, не підлягає стягненню.
У встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому позивач АТ «Універсал Банк» заперечує проти обґрунтованості доводів апеляційної скарги та просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, при цьому не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає за таких підстав.
Судом встановлено, що 18 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 18 березня 2019 року. Згідно умов якої погодився, що дана анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank/UniversalBank), тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови (а. с. 16, 217 т. 1).
Підписанням цієї анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився з актуальною (чинною) редакцією, яка діяла на час підписання, а саме Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, що розміщенні за посиланням www.monobank.ua/terms, Тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,1 % на місяць. Решта умов, передбачених ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначені в договорі та Тарифах (п. 3 анкети-заяви).
До кредитного договору банк додав роздруківку витягу з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, Паспорт споживчого кредиту, витяг щодо тарифів (а. с. 10-27 т. 1).
Згідно довідки АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 11 липня 2024 року, на ім'я ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_2 , НОМЕР_1 ; валюта рахунку UAH; тип картки - Чорна картка; статус картки - активна до 11/24 (а. с. 208 т. 1).
На підставі укладеного договору від 18 березня 2019 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 5 000,00 грн. станом на 18 березня 2019 року, 20 000,00 грн. станом на 18 березня 2019 року, 40 000,00 грн. станом на 03 червня 2019 року, 50 000,00 грн. станом на 13 грудня 2019 року, 55 000,00 грн. станом на 30 листопада 2020 року, 70 000,00 грн. станом на 07 березня 2021 року і 100 000,00 грн. станом на 01 січня 2022 року, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 (а. с. 209 т. 1).
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором від 18 березня 2019 року, станом на 11 лютого 2024 року заборгованість складає 123 702,70 грн., з яких: 123 702,70 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)(а. с. 7-15).
Згідно виписки руху коштів по картці від 11 липня 2024 року за період з 18 березня 2019 року по 11 лютого 2024 року, сума витрат за період склала - 345 150,24 грн., сума зарахувань за період склала - 221 447,54 грн. (а. с. 185-207).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що кредитний ліміт боржника складає 100 000,00 грн. баланс складає - (мінус) 23 702,70 грн., що є заборгованістю і вона складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 100 000,00 грн. та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) 23 702,70 грн., який виник у зв'язку із тим, що на рахунку клієнта не вистачало власних коштів для оплати заборгованості. Сума заборгованості 123 702,70 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), встановлена судом на підставі наданих доказів. Неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за договором привело до порушення прав кредитора - позивача, а тому порушене право підлягає поновленню, а позов підлягає задоволенню.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та обґрунтованим.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Відповідач ОСОБА_1 не заперечує факт укладення договору, відкриття на його ім'я рахунку в АТ «Універсал Банк», видачу платіжної картки та фактичного користування банківськими послугами позивача.
Заперечення відповідача полягають у тому, що на його думку, відсутні підстави вважати що при укладенні кредитного договору банк повідомив споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а тому заборгованість в розмірі 23 702,70 грн. по нарахованих та списаних відсотках, що не є тілом кредиту та перевищує одержані та фактично використані кошти в розмірі 100 000,00 грн., на думку відповідача, не підлягає стягненню.
Разом з тим така позиція відповідача не є вірною та відхиляється апеляційним судом у зв'язку з наступним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами 18 березня 2019 року було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису, а також фізичного підпису анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (а. с. 16, 217 т. 1).
Підписуючи анкету-заяву, ОСОБА_1 погодився що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (пункт 2 анкети-заяви). Підписанням цього договору, клієнт підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку (пункт 3 анкети-заяви)(а. с. 16 т. 1).
У паспорті споживчого кредиту Чорної картки monobank чітко зазначено умови на яких відкривається поновлювальна кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання, а саме строк кредитування (строк дії кредитної лінії) - на 25 років з правом автоматичного продовження, сума/ліміт кредиту - від 0 до 500 000 (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит та відображена в мобільному додатку) грн., процентна ставка, відсотків річних - пільгова процентна ставка: 0,00001%, базова процентна ставка: 3.1% в місяць (37, 2 % річних), реальна річна процентна ставка 44,26% (а. с. 32-34 т. 1).
Згідно з Тарифами банку пільговий період за карткою встановлюється до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі); пільгова відсоткова ставка становить 0,00001% річних; розмір обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами - 4% від заборгованості (не менше 100,00 гривень, але не більше залишку заборгованості); базова відсоткова ставка у 3,1% на місяць (нараховується на максимальну заборгованість на день за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожен день з моменту виникнення заборгованості); збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості у 6,2% на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості).
Також встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси у повному обсязі.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, було встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надані банком виписки за рахунками позичальника підлягають дослідженню з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц.
З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість, а тому є достатні підстави для висновку про доведеність факту отримання та використання відповідачем встановленого кредитного ліміту та про те, що сторони погодили розмір відсотків, які відповідачем не заперечувались.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків, відповідно до укладеного правочину.
Апеляційний суд вважає, що позивачем повністю доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги щодо стягнення заборгованості.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 365/159/19 та від 02 грудня 2020 року у справі № 161/5267/20, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 39) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним й об'єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
Отже, у наведених відповідачем постановах суду касаційної інстанції та оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанції встановлено суттєво відмінні обставини справ, а тому доводи заявника про не врахування висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про те, що до сплати підлягають лише фактично отримані та використані відповідачем кошти в розмірі 100 000,00 грн., відхиляються. Це обумовлено тим, що в умовах відкриття поновлювальної кредитної лінії (ліміту) з пільговим періодом використання відсотки підлягають сплаті лише у разі прострочення цього пільгового періоду. При цьому нараховані відсотки автоматично списуються із загального встановленого кредитного ліміту, що, своєю чергою, збільшує загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
З розрахунку заборгованості (а. с. 7-15 т. 1), який узгоджується з випискою по рахунку ОСОБА_1 (а. с. 185-207 т. 1), вбачається, що відповідач, користуючись кредитними коштами у період з 18 березня 2019 року по 11 лютого 2024 року, неодноразово сплачував відсотки за користування кредитною лінією, що призводило до збільшення загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). У результаті кредитний ліміт боржника досяг 100 000,00 грн., а баланс становив - (мінус) 23 702,70 грн.
Зазначена сума є заборгованістю, яка складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту в розмірі 100 000,00 грн. та суми овердрафту (мінусу по картці) у розмірі - (мінус) 23 702,70 грн. Останній виник через нестачу власних коштів (кредитного ліміту) на рахунку клієнта для погашення заборгованості. Таким чином, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) склав 123 702,70 грн.
Вказані обставини були детально розглянуті судом першої інстанції у тому числі у контексті оцінки письмових заперечень представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Яворського С. С., що детально відображено в описовій та мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Усі доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, власним тлумаченням норм права, та посиланням на нерелевантну практику Верховного Суду, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіВ. В. Сопрун
І. М. Стадник