Справа № 127/28915/24
Провадження № 33/801/169/2025
Категорія: 146
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.
Доповідач: Сало Т. Б.
28 лютого 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Гладчука Вадима Олександровича, представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Педини Олега Анатолійовича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
встановив:
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року провадження по справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрито, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вирішено повідомити Управління патрульної поліції у Вінницькій області про встановлені судом обставини щодо іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 ..
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
У скарзі зазначає, що висновок експерта №СЕ-19/102-24/19637-ІТ від 22 жовтня 2024 року жодним чином не спростовує обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є неналежним і недопустимим доказом у справі. Враховуючи суперечливі та взаємовиключні висновки мовно-достовірної експертизи, при якій ступінь її достовірності може визначатися судом на підставі оцінки належних та допустимих доказів, судом не вжито жодних заходів щодо їх встановлення. Суд не був позбавлений можливості направити відповідні адміністративні матеріали на доопрацювання. Суд, критично оцінюючи її пояснення в частині місця ДТП, діяв упереджено та припустився надмірного формалізму. При цьому, судом не надавалася жодна правова оцінка її показам в частині механізму утворення ДТП та її обставинам. Схема місця ДТП підписана обома учасниками без застережень. Судом не зазначено та не оцінено жодного доказу, на підставі якого ним прийнято відповідне рішення, не надано їм правової оцінки. Також судом не зазначено підстав, за яких судом не вживалося заходів щодо забезпечення права потерпілому надати свої пояснення про обставини пригоди.
Також ОСОБА_2 просить поновити їй строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що вона не повідомлялася про розгляд справи і про її наявність не була обізнана. 15 січня 2025 року на її мобільний телефон надійшла смс-повістка із викликом на судове засідання до суду на 21 січня 2025 року у справі №127/1220/25. Вказану повістку вона сприйняла як виклик до суду в якості потерпілої по ДТП, оскільки будь-які протоколи на місця ДТП відносно неї не заповнялися. 19 січня 2025 року вона звернулася до адвокатського бюро за правничою допомогою, 22 січня 2025 року її представник ознайомився з матеріалами справи про адміністративне правопорушення справи №127/1220/25, де містилася копія оскаржуваної постанови. 24 січня 2025 року представник ознайомився з матеріалами даної справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 289 КУпАП, в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.
При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд виходить з того, що постанову Вінницьким міським судом Вінницької області винесено 22.11.2024.
Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не викликалася, копія оскаржуваної постанови їй не направлялася.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Педина О.А. ознайомився з матеріалами справи 24.01.2025 та 28.01.2025 в її інтересах подав апеляційну скаргу (а.с.39,41).
Враховуючи викладене, з метою забезпечення конституційного права особи на оскарження судового рішення, про яке стверджується в рішеннях Європейського суду з прав людини, апеляційний суд прийшов до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які брали участь при перегляді справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність декількох підстав для задоволення апеляційної скарги.
По-перше, апеляційним судом встановлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився без іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 , відносно якої протокол про адміністративне правопорушення не складався, а відтак, вона є потерпілою стороною. Суд навіть не викликав її до суду.
Інші особи (крім особи, яка притягується до адміністративної відповідальності), які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк, що і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (ст. 2772 КУпАП).
Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення (ст. 269 КУпАП).
В даній ситуації, суд розглянув справу та ухвалив рішення без врахування пояснень потерпілої сторони щодо обставин справи та щодо доказів у справі, без доказів, які б могла надати потерпіла сторона, без зауважень та пропозицій щодо призначеної експертизи тощо, а відтак, судове рішення є необ'єктивним, неповним та одностороннім, і вже з цих підстав постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
По-друге, висновок суду про відсутність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є однобічним та необґрунтованим.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №118045, складеного поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області рядовим поліції Торецькою Л.К., 26 серпня 2024 року о 11.58 год. у м. Вінниці по вул. Левка Лук'яненка (Ватутіна), 23/2 водій автомобіля TOYOTA COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , перед поворотом ліворуч не врахував дорожню обстановку, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та скоїв зіткнення з автомобілем AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження і завдано матеріальних збитків. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3 б) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП (а.с.1).
У п.п. б) пункту 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху) зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано схему місця ДТП, яка сталася 26 серпня 2024 року о 11.58 год. у м. Вінниці по вул.Ватутіна, 23/2. На вказаній схемі зображено: ділянку дороги, на якій сталась ДТП; транспортні засоби, причетні до ДТП; описано отримані пошкодження (а.с.3).
У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що 26 серпня 2024 року приблизно 11 год. 55 хв. він рухався з СТО по вул. Ватутіна, 23. Зупинившись для телефонного дзвінка ввімкнув аварійку, порозмовляв з В'ячеславом. Вимкнувши аварійку, включив лівий поворот і через 30-40 метрів повертав на парковку навпроти Ватутіна, 23, з крайнього лівого положення дороги. Оглянувши зустрічну полосу, пропустив авто, почав рухатися. В дзеркалі авто поточного руху авто близько 100-150 метрів не було. Здійснивши поворот на 70%, відчув удар в задню частину авто з лівої сторони. Його авто відкинуло від удару направо, поставило його на край дороги справа, а зустрічне авто, що його вдарило, знаходилося посеред дороги вул. Ватутіна. Вини в аварії за собою не має, тому що рухався згідно ПДР (а.с.4).
У письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що їхавши проїзною частиною біля вул. Ватутіна, 23/3, вона здійснювала рух прямо і праворуч від неї стояло авто на аварійці, вона впевнено продовжувала рух прямо, але водій таксі почав здійснювати маневр повороту ліворуч, коли вона вже не мала змоги запобігти ДТП (ас.с.5).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції була призначена судова-автотехнічна експертиза.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-24/19637-ІТ, наданого 22 жовтня 2024 року Вінницьким НДЕКЦ МВС України, для дослідження надані матеріали, що містять фактичні дані з протоколів допитів учасників пригоди, які в свою чергу мають суб'єктивний характер, тому експертне дослідження проводиться в умовно-достовірній формі.
У висновку вказано, що однозначно вирішити питання технічної спроможності варіантів розвитку дорожньо-транспортної ситуації не має змоги і подальше експертне дослідження проводиться за двома варіантами розвитку ДТП.
За результатами досліджень експерт зробив остаточний висновок вже з трьома варіантами ( у відповідності до пояснень кожного із учасників ДТП).
Суд першої інстанції в постанові обмежився лише цитуванням одного із варіантів висновку експерта, без надання аналізу іншим двом варіантам, і суд не мотивував, чому з трьох запропонованих варіантів він обрав лише той, який описав.
Експерт не скористався своїми правами експерта для об'єктивного дослідження обставин ДТП, а відтак, не виконав свій обов'язок, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» - провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.
Апеляційний суд вважає, що дана експертиза не може братись до уваги в цілому, адже висновки в ній поверхневі, зроблені на припущеннях, в ній відсутні стверджувальні висновки, а отже вона неінформативна, зроблена лише на основі письмових поясненнях учасників ДТП (які навіть не висвітлені та не проаналізовані експертом), а також схемі ДТП (яка теж з певними вадами).
А відтак, справа переглядається без врахування висновків експерта.
Суд першої інстанції вказав, що поліціантами при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не було встановлено всіх обставин ДТП, зокрема, не було виміряно та зафіксовано гальмівний шлях автомобіля ОСОБА_2 з метою визначення швидкості її авто та відстані до смуги руху автомобіля Тойота, і як наслідок - можливості попередити зіткнення шляхом екстреного гальмування.
Такі висновки суду є необ'єктивними через те, що потерпіла сторона не приймала участі у розгляді адміністративної справи, і не висловила свою позицію по обставинам справи та доказам у справі, а також через не дослідження судом інших доказів у справі, зокрема, фотографій з місця ДТП, які мав на своєму телефоні ОСОБА_1 , на яких зображено гальмівний шлях, про який згадував суд і які міг взяти до уваги судовий експерт.
Апеляційний суд, переглядаючи справу, опитав двох учасників ДТП, кожен з них особисто намалював схему ДТП з їх погляду, та кожен з них надав суду усі наявні в них фото з місця ДТП.
Проаналізувавши усі матеріал справи (протокол, письмові пояснення, усні пояснення, схеми ДТП, долучені фотографії) апеляційний суд вважає, що поліціантами правильно оцінено ситуацію, при якій сталась ДТП, і правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно одного із учасників ДТП - ОСОБА_1 ..
По-перше, апеляційний суд бере до уваги, що відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення.
На місці ДТП поліціанти, як фахівці з оцінки причин та наслідків ДТП, оцінивши ситуацію на місці, склали протокол про адміністративне правопорушення лише відносно ОСОБА_1 , отже, жодних порушень пунктів ПДР водійкою ОСОБА_2 вони не вбачали.
По-друге, показання ОСОБА_1 про його дії як водія до моменту ДТП є алогічними.
Ніхто із учасників ДТП не заперечував, що водій ОСОБА_1 включав «аварійку» - аварійна світлова сигналізація.
Як пояснив ОСОБА_1 , «аварійку» він включив під час зупинки авто біля краю правої сторони дороги.
Роботу аварійки у стоячому авто ОСОБА_1 бачила ОСОБА_2 , яка рухалась в попутному напрямку.
Відповідно до п. 9.9 ПДР, у разі вимушеної зупинки на дорозі аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена.
Отже, ОСОБА_1 був в крайньому правому положенні на проїзній частині з ввімкненою аварійкою, яку бачив інший учасник ДТП, який правильно сприйняв ситуацію - «вимушена зупинка».
Апеляційним судом встановлено, що проїжджа частина дороги, на якій відбулось ДТП, має чотири смуги - по дві смуги в різних напрямках без дорожньої розмітки, тобто по дві смуги в одному напрямку.
Учасники ДТП також не заперечували, що водійка ОСОБА_2 перед зіткненням рухалась в крайній лівій смузі в попутному напрямку руху.
Як пояснила водійка ОСОБА_3 , побачивши авто з ввімкненою аварійкою, вона, з метою об'їзду його, зайняла ліву смугу руху та рухалась по ній, і такі пояснення є логічним, на відміну від пояснень ОСОБА_1 ..
ОСОБА_1 ж пояснив, що поспілкувавшись по телефону, він виключив аварійку, ввімкнув лівий покажчик повороту, і через 30-40 метрів зупинився в крайній лівій смузі для повороту ліворуч на парковку біля будинку 23 по вул.Ватутіна.
Перебуваючи в крайній лівій смузі, ОСОБА_1 , пропустивши авто, яке рухалось в зустрічному напрямку, подивися в дзеркало заднього виду, і позаду його автомобіля ближче 100-150 метрів жодного автомобіля він не побачив, після чого почав маневр повороту ліворуч. Через 3 секунди (як пояснив в судовому засіданні) відчув удар ззаду, від якого його розвернуло.
На переконання апеляційного суду, якщо припустити, що ОСОБА_1 в момент повороту ліворуч був у крайній лівій смузі, він не міг не бачити в дзеркалі заднього виду автомобіль Ауді, який рухався із швидкістю не більше 50 км/год. При такій швидкості, автомобіль Ауді повинен був бути в полі зору (дзеркало заднього виду) водія ОСОБА_1 ..
Більш вірогідною є ситуація, про яку вказує водійка ОСОБА_2 , а саме те, що праворуч неї стояло авто з ввімкненою «аварійкою», через що вона впевнено продовжила рух прямо, і в якийсь момент водій ОСОБА_1 почав здійснювати поворот ліворуч з крайньої правої смуги. Водійка, через невелику відстань між автомобілями, вже не змогла зупинити своє авто, і відбулось зіткнення.
Її позиція підтверджується тим, що авто, яким керувала ОСОБА_2 , зупинилось на тій смузі, по якій вона рухалась, і це видно на фото з місця ДТП.
Припустивши, що позиція ОСОБА_1 є істинною, то за таких обставин автомобіль ОСОБА_1 , який знаходився в крайній лівій смузі для повороту наліво, після того як пропустив зустрічне авто, внаслідок удару отримав би зовсім інші механічні пошкодження, ніж виявлені, адже автомобіль ОСОБА_2 теж рухався про крайній лівій смузі, тобто був би або прямий удар в задню частину автомобіля Тойота, або було б значно деформоване заднє ліве крило.
Але, як встановлено (схема місця ДТП), в автомобілі Тойота пошкоджено задню балку, ступицю, задній бампер, диск, крило, тобто, на переконання апеляційного суду, центром удару була ділянка заднього правого колеса (на одній із фотографій заднє ліве колесо нахилене приблизно під кутом 60 градусів), з переходом пошкоджень на заднє ліве крило. Оглянувши фото, надані ОСОБА_2 , центром удару в її автомобілі був капот автомобіля із зміщенням в правий бік.
Такі механічні пошкодження в автомобілях взаємопов'язані і відповідають ситуації (модель ДТП), про яку описувала в своїх поясненнях водійка ОСОБА_2 , а пояснення ОСОБА_1 не узгоджуються з ними.
Пояснення ОСОБА_1 , що він на 70% завершив маневр повороту є логічним, адже цей маневр він вчинив з крайньої правої смуги дороги, і є алогічними, якщо він вчинив маневр повороту ліворуч з крайньої лівої смуги.
Підсумовуючи, логічним є наступний розвиток подій: автомобіль ОСОБА_1 був припаркований в крайній правій смузі з ввімкненою аварійкою. Позаду нього, в тому ж напрямку, що і ОСОБА_1 , рухалась ОСОБА_2 , яка побачивши авто з ввімкненими аварійним сигналом, сприйняла його як нерухомий автомобіль, і для подальшого руху прямо та з метою об'їзду авто ОСОБА_1 , зайняла крайню ліву смугу. Приблизившись на незначну відстань (менше 30 метрів) до авто ОСОБА_1 , останній раптово почав маневр повороту ліворуч (або розворот), що стало несподіванкою для ОСОБА_2 .. ОСОБА_2 натиснула на гальма (на одній із фото видно короткий гальмівний шлях), але через незначну відстань між автомобілями уникнути зіткнення не змогла.
Як вказано в постанові суду першої інстанції, він критично оцінив письмові пояснення ОСОБА_2 , адже вона вказала іншу адресу ніж ту, яка згадується в протоколі про адміністративне правопорушення - в протоколі « АДРЕСА_1 », а в поясненнях « АДРЕСА_2 », і це при тому, що ОСОБА_1 в своїх поясненнях вказав третю адресу - «Ватутіна, 23» (без дробу).
Апеляційний суд вважає такий висновок недоречним, адже, як пояснила водійка ОСОБА_2 , вона взагалі не знала адреси, а номер будинку їй сказав поліцейський при написанні нею пояснень, і лише цей факт не може свідчити про неправдивість пояснень ОСОБА_2 , яка не викликалась в судове засідання. Так само зробив (написав) інший водій.
У ст. 252 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, на переконання апеляційного суду вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, доведена.
Разом з тим, як зазначено у ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Із вказаного слідує, що апеляційний суд, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення, не може застосувати до нього адміністративне стягнення, адже пройшло більше трьох місяців з дня вчинення останнім даного правопорушення.
У п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП зазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до протоколу, адміністративне правопорушення вчинено 26 серпня 2024 року, тобто на момент перегляду справи судом апеляційної інстанції передбачений ст. 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення закінчився.
Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 38, 247, 294 КУпАП,
постановив:
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Б. Сало