28 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 184/657/23
провадження № 61-567ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 07 жовтня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
13 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме заявнику необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Вказано, що зміст доводів касаційної скарги зводить до обґрунтування позивачем своїх вимог по суті спору, свідчить про незгоду позивача зі змістом оскарженого судового рішення, проте скарга не містить посилання на неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при постановленні оскаржених судових рішень про закриття провадження у справі.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
04 лютого 2025 року ухвалу Верховного Суду від 30 січня 2025 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 , що підтверджується повідомленнями про доставлення електронного листа.
12 лютого 2025 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду заяву, в якій просить повернути справу до суду першої інстанції для розгляду, постановлення судового рішення та завершення судової тяганини. Заявник не вбачає змісту звертатися до Верховного Суду з виправленою касаційною скаргою.
Станом на 28 лютого 2025 року згідно з даними Єдиної автоматизованої системи Верховного Суду недоліки касаційної скарги не усунуто.
Відповідне невиконання вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо скаржник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.
Тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 183, 185, 260, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 07 жовтня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року вважати неподаною та повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков