Справа № 643/10488/24
Провадження № 2/201/1548/2025
26 лютого 2025 року Жовтневий районний суд
міста Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алекскредит», треті особи - Приватний нотаріус Броварського районного округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів, -
Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
16 жовтня 2024 року до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з Московського районного суду міста Харкова за підсудністю надійшла вищевказана цивільна справа.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 04 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. було вчинено виконавчий напис №7200 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості в розмірі 18 000,00 грн. Позивач вважає указаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості є безспірним. У зв'язку з викладеним позивач вважає, що виконавчий напис вчинено із порушенням законодавства. Крім того позивач просила суд стягнути з відповідача 20 800,00 грн., стягнутих з неї на виконання спірного виконавчого напису.
Від представника відповідача ТОВ «Алекскредит» 24 січня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки всі документи, що підтверджують безспірність вимог були надані відповідачем приватному нотаріусу. У даному випадку, за виконавчим провадженням товариство отримало у загальному розмірі 18 000,00 грн. Крім того, представник відповідача зазначив, що сума у розмірі 2 800,00 грн. на рахунок товариства не перераховувалась, та є витратами, пов'язаними з виконавчим провадженням, які не підлягають стягненню з відповідача, оскільки ним не отримувались.
04 лютого 2025 року від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив, в якій остання заперечувала проти обставин, викладених у відзиві на позов та підтримала позовні вимоги.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 16 жовтня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Ухвалою судді від 18 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.
Ухвалою судді від 25 листопада 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі.
Позивачка у поданих позові та відповіді на відзив просила суд розглядати справу без її участі.
Представник відповідача у поданому відзиві просив суд розглядати справу без його участі.
Треті особи у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 04 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. було вчинено виконавчий напис № 7200 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості в розмірі 18 000,00 грн.
17 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. № 7200 виданого 04 квітня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61865657.
02 вересня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. у виконавчому провадженні № 61865657 було винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Перевіряючи наявність підстав для задоволення позову суд враховує, що відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10.10.2018 року справа N 61-10285св18.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Із наданих позивачем до суду письмових доказів вбачається, що ТОВ «Алекскредит», звертаючись до нотаріуса не було надано всіх необхідних документів які підтверджують безспірність заборгованості, окрім того ТОВ «Алекскредит» не було направлено на адресу позивача жодного листа з вимогою про усунення порушення стосовно зобов'язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов'язань.
Крім того, вчиняючи виконавчий напис приватний нотаріус не врахував, що станом на 04 квітня 2020 року Постановою КМУ №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів. Вказані обставини підтверджуються постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.
За таких обставин, визначена відповідачем заборгованість не може вважатися безспірною.
Отже, позивач ОСОБА_1 довела належними доказами невідповідність спірного виконавчого напису вимогам ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Щодо вимоги позивача про стягнення 20 800,00 грн., стягнутих з неї за виконавчим написом, суд зазначає наступне.
Як вбачається з роздруківки квитанції АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 було сплачено на рахунок НОМЕР_1 20 800,00 грн. за ВП № 61865657.
Згідно платіжної інструкції № 89856 від 02 вересня 2024 року приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. було перераховано на рахунок ТОВ «Алекскредит» 18 000,00 грн. Призначення платежу: ВД № 7200; 04.04.2020, ОСОБА_1 , ВП № 61865657; кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача.
Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Ураховуючи те, що кошти набуті ТОВ «Алекскредит» за виконавчим написом нотаріуса, який слід визнати таким, що не підлягає виконанню, набуті без достатньої правової підстави, і чинним законодавством не передбачено іншого способу повернення цих коштів, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову та ТОВ «Алекскредит» слід повернути позивачу утримані з неї кошти в сумі 18 000,00 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити, оскільки витрати у виконавчому провадженні перераховувалися на рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л.
Разом з тим, ТОВ «Алекскредит» не позбавлено права звернутись до суду із позовом про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.
В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1 211,20 грн. за вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та 1 048,15 грн. (18 000,00 грн. х 1 211,20 : 20 800,00 грн.) за вимогу про стягнення грошових коштів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-78 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алекскредит», треті особи - Приватний нотаріус Броварського районного округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за № 7200 від 04 квітня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованості у розмірі 18 000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», (код ЄДРПОУ 41346335) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн., стягнуті в рамках виконавчого провадження № 61865657.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», (код ЄДРПОУ 41346335) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений останньою судовий збір у розмірі 2 259,35 грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», ЄДРПОУ 41346335, м. Дніпрл, вул. Якова Самарського, буд. 12А;
Третя особа: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 15;
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4-А, оф. 71-А.
Суддя Федоріщев С.С.