ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 лютого 2025 року Справа № 924/797/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Бучинська Г.Б.
суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Загородько Б.Ю.
за участю представників сторін:
позивача Дочірнього підприємства "Калина-1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Калина" - адв. Черкез І.В.
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.11.2024 р.
постановлене у м. Хмельницький, повний текст складено 18.11.2024 р.
у справі № 924/797/24 (суддя Гладюк Ю.В.)
за позовом Дочірнього підприємства "Калина-1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Калина"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"
про стягнення 399124,35 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та відсотків річних
Відповідно до рішення від 06.11.2024 р. Господарський суд Хмельницької області частково задоволив позов Дочірнього підприємства "Калина-1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Калина" у справі № 924/797/24. Згідно рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на користь Дочірнього підприємства "Калина-1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Калина" 261079,67 грн. заборгованості, 99850,71 грн. інфляційних втрат, 22040,50 грн. 3% річних та 5744,57 грн. витрат зі сплати судового збору. Суд відмовив у стягненні 16153,47 грн. інфляційних втрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи.
Посилається на п. 5.1 договору та пояснює, що постачальник/позивач зобов'язується надати покупцю/відповідачу оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2023 році та є суб'єктом оподаткування податком на додану вартість. Натомість доказів надсилання оригіналу листа на фірмовому бланку до суду надано не було, тому відповідно до п. 4.3 договору у разі ненадання вищезазначених листів покупець має право притримати оплату 10 % від договору до усунення такого порушення.
Стверджує, що станом на дату подання апеляційної скарги позивачем такого листа надано не було, тому вважає, що умова для сплати суми 10 % від договору, а саме 347975,00 грн. не настала.
Просить врахувати наведене і скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.11.2024 р. у справі № 924/797/24.
Позивач Дочірнє підприємство "Калина-1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Калина" подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти вимог, наведених відповідачем у скарзі, які вважає недопустимими, безпідставними, документально необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам.
Пояснює, що видаткові накладні та товарно-транспорті накладні підписані та скріплені печатками сторін договору без будь-яких зауважень, і відповідачем не надано жодних доказів, які б вказували, що позивач на вимогу відповідача не надав необхідні документи на поставлений товар.
Вважає, що підписавши всі первинні документи на поставлений товар, відповідач підтвердив належне виконання позивачем своїх зобов'язань, в т. ч., передбачених п. 5.1 договору.
Посилається на норми ч. 1 ст. 595 Цивільного кодексу України та зауважує, що кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника. Разом з тим до апеляційної скарги відповідач не надає доказів того, що від нього на адресу позивача надходили будь-які повідомлення про застосування ним права, встановленого статтею 595 Цивільного кодексу України щодо притримання 10 % оплати передбаченої п. 4.3 договору.
Просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.11.2024 р. у справі № 924/797/24 без змін.
Відповідач/скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" не забезпечив явку представника у судові засідання 28.01.2025 р. та 18.02.2025 р., тоді як був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 146 зв., 184 у т. 1/.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі та додаткові докази судом не витребовувались, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі відповідача/скаржника за наявними у справі матеріалами.
В судових засіданнях представник позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
04.02.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"/покупець та Дочірнє підприємство "Калина-1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Калина"/постачальник уклали договір поставки сільськогосподарської продукції № 310-02/22К /а.с. 10 - 11 у т.1/, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу (код товару 1005900000 згідно УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.
Згідно з п. 2.1. договору сторони узгодили кількість товару - 449,00 тонн +/- 10% та ціну товару без ПДВ - 6798,25 грн. за одну метричну тонну. Згідно з п. 2.2. договору загальна вартість товару складає 3479752,25 грн. +/-10% в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п. 3.1 договору постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі автомобільним транспортом на умовах поставки DAР відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 - ТОВ "ВВТ Грейн" (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н. смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1) в подальшому - "елеватор поставки".
Строк постачання товару - до 28.02.2022 р. включно. Поставка товару партіями допускається (п. 3.2 договору).
За умовами п. 3.3 договору товар поставляється на елеватор поставки на ім'я покупця. Оплату послуг елеватора поставки із сушіння, очищення, підробці та обліку товару та другі непередбачувані витрати здійснює покупець. Після доведення якості партії товару елеватором поставки до показників, що зазначені в розділі 6 даного договору (не гірше), постачальник компенсує витрати покупця, підтверджені рахунками, виставленими елеватором поставки за надані покупцю послуги.
Обов'язок постачальника по поставці товару вважається виконаним з моменту приймання товару елеватором поставки на ім'я покупця.
Згідно з п. 3.5 договору датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням покупцю видаткової накладної на товар.
Відповідно до п. 4.1 договору оплата в розмірі 86 (вісімдесят шість) % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі) за умови виставлення рахунку та підписання даного договору.
Згідно з п. 4.2 договору остаточний розрахунок за товар проводиться виходячи з фактично поставленої кількості товару, як визначено розділом 3 цього договору, на підставі отриманих від елеватору поставки реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, реєстрації податкових накладних в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних.
Згідно з п. 4.3 договору у випадку порушення постачальником вимог пункту 5.1 цього договору, покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10 % від його загальної вартості, до моменту усунення постачальником такого порушення, без застосування до покупця будь-яких штрафних санкцій.
Відповідно до п. 5.1 договору постачальник зобов'язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Згідно з п. 11.1 договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу кукурудзу 3-го класу на загальну суму 3406956,46грн., що підтверджується видатковими накладними № 2 від 11.02.2022 р. на суму 537633,35 грн., № 3 від 12.02.2022 р. на суму 719789,47 грн., № 4 від 14.02.2022 р. на суму 719944,46 грн., № 5 від 15.02.2022 р. на суму 895412,33 грн., № 6 від 19.02.2022 р. на суму 354539,48 грн., № 7 від 22.02.2022 р. на суму 179637,37 грн. /а.с. 13 - 18 у т.1/. Всього було поставлено товару на 3406956,46 грн.
Накладні підписані представниками сторін і завірені їх печатками.
Факт отримання товару підтверджено також товарно-транспортними накладними № 2 від 10.02.2022 р. із визначенням залікової ваги 23300 тонн, № 3 від 10.02.2022 р. із визначенням залікової ваги 22640 тонн, № 4 від 10.02.2022 р. із визначенням залікової ваги 23760 тонн, № 6 від 11.02.2022 р. із визначенням залікової ваги 23500 тонн, № 7 від 11.02.2022 р. із визначенням залікової ваги 22600 тонн, № 8 від 11.02.2022 р. із визначенням залікової ваги 23500 тонн, № 9 від 13.02.2022 р. із визначенням залікової ваги 23260 тонн, № 11 від 13.02.2022 р. із визначенням залікової ваги 22980 тонн, № 12 від 13.02.2022 р. із визначенням залікової ваги 23320 тонн, № 13 від 14.02.2022 р. із визначенням залікової ваги 22780 тонн, № 14 від 14.02.2022 р. із визначенням залікової ваги 23580 тонн, № 15 від 15.02.2022 р. із визначенням залікової ваги 22200 тонн, № 16 від 15.02.2022 р. із визначенням залікової ваги 23800 тонн, № 19 від 21.02.2022 р. із визначенням залікової ваги 23480 тонн /а.с. 20 - 33 у т.1/.
Також матеріали справи містять податкові накладні, які складались позивачем для відображення в податковому обліку операцій з поставки товару відповідачу: № 2 від 07.02.2022 р. на суму 775000,50 грн., № 3 від 11.02.2022 р. на суму 775000,50 грн., № 4 від 14.02.2022 р. на суму 427366,28 грн., № 5 від 15.02.2022 р. на суму 895412,33 грн., № 6 від 19.02.2022 р. на суму 354539,48 грн., № 7 від 22.02.2022 р. на суму 179637,37 грн. /а.с. 40 - 45 у т.1/.
Покупець/відповідач на виконання умов договору виконав платежі за платіжними інструкціями № 3197 від 07.02.2022 р. на суму 775000,50 грн., № 3234 від 11.02.2022 р. на суму 775000,50 грн., № 3247 від 16.02.2022 р. на суму 775000,50 грн., № 3252 від 17.02.2022 р. на суму 387500,25 грн., № 3330 від 13.04.2022 р. на суму 123000,00 грн., № 88 від 22.04.2022 р. на суму 75000,00 грн., № 3315 від 07.04.2022 р. на суму 50375,04 грн., № 3421 від 03.05.2022 р. на суму 75000,00 грн., № 3435 від 04.05.2022 р. на суму 10000,00 грн., № 3811 від 11.07.2022 р. на суму 100000,00 грн. /а.с. 46 - 55 у т.1/.
Доказів сплати відповідачем позивачу решти суми 261079,67 грн. суду не надані.
Отже, на умовах договору поставки сільськогосподарської продукції № 310-02/22К від 04.02.2022 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які врегульовані нормами глави 54 ЦК України та глави 30 ГК України.
Господарський договір згідно зі ст.174 ГК України є однією із підстав виникнення господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст.1-4, 181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 265 ГК України, ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч.6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України до відносин поставки до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Дочірнє підприємство "Калина-1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Калина" звернулося з до суду позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» 261079,67 грн. боргу. Одночасно позивач заявив до стягнення з відповідача 116004,18 грн. інфляційних втрат та 22040,50 грн. 3 % річних, обрахованих за період прострочення грошового зобов'язання з оплати вартості товару з 22.02.2022 р. по 31.07.2024 р., з у рахуванням конкретних періодів заборгованості. /а.с. 1-7 у т.1/.
Суд першої інстанції встановив, що грошове зобов'язання не виконане в обумовлені у договорі строки, і відповідачем таке не спростовано, тому позов підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Як зазначено вище, умовами п. 4.1, 4.2 договору визначено, що оплата в розмірі 86 (вісімдесят шість) % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі) за умови виставлення рахунку та підписання даного договору. Остаточний розрахунок за товар проводиться виходячи з фактично поставленої кількості товару, як визначено розділом 3 цього договору, на підставі отриманих від елеватору поставки реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, реєстрації податкових накладних в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних.
Факт отримання товару на загальну суму 3406956,46 грн. підтверджений первинними документами - видатковими накладними і товарно-транспортними накладними.
За умовами договору обов'язок постачальника вважається виконаним з моменту приймання товару елеватором поставки на ім'я покупця.
Разом з тим, надані позивачем первинні облікові документи - видаткові і товарно-транспортні накладні мають необхідні реквізити відповідно до п.2.4 цього Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.1995 р. за № 168/704 (з подальшими змінами і доповненнями), тому є належними доказами того, що передача/прийняття відповідачем товару за договором поставки фактично відбулись, і, відповідно - доказом зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.
Також позивач у відповідності до п. 4.2 договору склав податкові накладні № 2 від 07.02.2022 р. на суму 775000,50 грн., № 3 від 11.02.2022 р. на суму 775000,50 грн., № 4 від 14.02.2022 р. на суму 427366,28 грн., № 5 від 15.02.2022 р. на суму 895412,33 грн., № 6 від 19.02.2022 р. на суму 354539,48 грн., № 7 від 22.02.2022 р. на суму 179637,37 грн. /а.с. 40 - 45 у т.1/.
Оскільки відповідач у визначені договором строки - 86 % вартості кожної партії товару протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання видаткової накладної та остаточний розрахунок за товар проводиться виходячи з фактично поставленої кількості товару на підставі отриманих від елеватору правильно заповнених товарно-транспортних накладних - не сплатив 261079,67 грн, тому ця сума є боргом і підлягає стягненню.
При цьому колегія суддів відхиляє як необгрунтовані посилання відповідача на п. 4.3, 5.1 договору, де визначено, що покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10 % від його загальної вартості, якщо постачальник не надасть оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Так, відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, притриманням. Загальний правовий зміст такого способу забезпечення зобов'язань як притримання визначається ст. 594-597 ЦК України, і виходячи із системного аналізу наведених норм ЦК України, грошові кошти не можуть бути притримані, оскільки є засобом платежу за надані послуги відповідно до умов договору.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 595 Цивільного кодексу України кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.
Відтак, хоча договором передбачене право відповідача притримати 10 % оплати від суми договору через ненадання документів, визначених п. 5.1 договору, але таке право кореспондується із обов'язком відповідача про застосовуване притримання коштів, що передбачено законом - ч. 1 ст. 595 ЦК України. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про притримання спірної суми на підставі умов договору у зв'язку з неподанням відповідного листа підприємства постачальника.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідач прийняв товар і підписав видаткові та товарно-транспортні накладні без зауважень та без будь-яких застережень про те, що він не отримав документи, передбачені п. 5.1 договору, на що звертає увагу позивач.
Натомість претензію щодо надання відповідного листа відповідач позивачеві не направляв, і заперечення такого змісту не були надані суду першої інстанції.
Крім того, матеріали справи містять переписку сторін (скріншоти з вайберу), за змістом якої відповідач не заперечував наявності заборгованості в розмірі 261079,67 грн.
15.02.2023 р. відповідачем було запропоновано укладення додаткової угоди про здійснення оплати залишку грошових коштів по договору поставки сільськогосподарської продукції № 310-02/22К. На виконання цієї домовленості відповідачем було направлено зі своєї адреси корпоративної електронної пошти (anna@vvt.vom.ua, копія для - gsa@vvt.com.ua) погоджену сторонами додаткову угоду № 23-02 до договору поставки сільськогосподарської продукції № 310-02/22К від 09.02.2023 р. Відповідно до додаткової угоди відповідачем підтверджувався розмір його заборгованості перед позивачем, а саме 261079,67 грн. та пропонувалось розстрочення сплати в строк до 30.07.2023 р. включно частинами по 52215,93 грн. щомісячно. Разом з тим, додаткова угода залишилась неукладеною і невиконаною.
Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані посилання скаржника на застосування ним п. 4.3 договору та притримання спірної суми, оцінюючи такі заперечення, надані суду апеляційної інстанції, як намір ухилитись від відповідальності.
Відповідно до норм ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки має місце порушення грошового зобов'язання, судом першої інстанції правомірно з урахуванням норм ст. 625 ЦК України задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 22040,50 грн. 3% річних, обрахованих за період прострочення оплати з 22.02.2022 р. по 31.07.2024 р., та 99850,71 грн індексу інфляції за період прострочення оплати з березня 2022 року по червень 2024 року.
Перевіривши розрахунки позивача на а.с. 5-6 суд першої інстанції відмовив у стягненні 16153,47 грн. інфляційних втрат, оскільки встановив, що позивач обрахував інфляційні втрати за місяць квітень, тоді як за період менший 15 днів інфляційні втрати не нараховуються. Рішення суду в частині відмови у стягненні 16153,47 грн. інфляційних втрат не оскаржується, тому колегією суддів не перевіряється.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.11.2024 р. у справі № 924/797/24. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.11.2024 р. у справі № 924/797/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 924/797/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений 28.02.2025 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.