25 лютого 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/24295/23
Провадження № 22-ц/4815/235/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.
секретар судового засідання - Пиляй І. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Рівненська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення розміру заробітку, втраченого внаслідок незаконних дій органу розслідування та прокуратури, стягнення коштів за надання правової допомоги в кримінальній справі та стягнення моральної шкоди,
ухвалене в м. Рівне у складі судді Тимощука О. Я., повний текст складено 04.11.2024
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду позов до Рівненської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення заробітку, втраченого внаслідок незаконних дій органу розслідування та прокуратури, стягнення витрат, які він поніс на правничу допомогу в кримінальному провадженні, та моральної шкоди. Обґрунтуючи вимоги, ОСОБА_1 вказував те, що 31.05.2016 року в межах кримінального провадження №420151800000000195 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 191 КК України, а 22.09.2016 року повідомлено про нову підозру за ч. 1 ст. 366 КК України. 26.10.2016 року прокуратурою затверджено обвинувальний акт та скеровано справу до суду. Кримінальна справа відносно нього розглядалась судами неодноразово. За результатом розгляду справи вироком Рівненського міського суду від 18.06.2019 року ОСОБА_1 у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в діях складу злочину. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 16.01.2023 року вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 18.06.2019 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України скасовано, кримінальне провадження за ч.2 ст.191 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Позивач вказує на те, що в результаті незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури понад 79 місяців (6 років 7 місяців та 17 днів) в період з 31.05.2016 року по 16.01.2023 року незаконно перебував під судом і слідством.
Він працював на посаді начальника Рівненської митниці ДФС, а ухвалою Рівненського міського суду від 25.10.2018 року його відсторонено від посади з 25.10.2018 року. 20.01.2021 року наказом ДФС № 17-о від 18.01.2021 року позивача звільнено з посади начальника Рівненської митниці ДФС у зв'язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців. Тобто, відсторонений від посади за судовим рішенням був 554 дні і внаслідок незаконних дій втратив заробіток в сумі 478 306 грн. 98 коп.
За період незаконного перебування під судом і слідством змушений був звернутись за юридичною допомогою у кримінальній справі. З адвокатським об'єднанням «Мицик і Партнери» уклав договір про надання правової допомоги № 359 від 16.09.2016 року та сплатив грошові кошти в розмірі 122 000 грн.
Через безпідставне обвинувачення зазнав моральної шкоди, доводилось пояснювати друзям, рідним, оточуючим людям, колегам, яким стало відомо про порушення відносно нього кримінальної справи, про свою невинуватість, що викликало хвилювання, спричинило душевний біль та небезпідставні занепокоєння щодо погіршення репутації, яка до того була позитивною впродовж тривалих років. Від триваючих психічних хвилювань і переживань не здатний був займатись звичними для життя справами, нормально спілкуватись з рідними, друзями, колегами та іншими людьми, почував себе невпевненим, з'явилося відчуття неповноцінності по відношенню до інших людей. Виникали постійні хвилювання за неправильне сприйняття цих подій оточуючими. Вважає, що зазначене непоправно зашкодило його репутації як справедливої, добропорядної та законослухняної людини. За час незаконного перебування під слідством і судом зазнав істотної моральної шкоди у вигляді психологічних страждань, перебування в стані безперервного нервового стресу внаслідок перебування у стані невизначеності, що підсилювався розумінням своєї невинуватості через абсолютну надуманість обвинувачення. Враховуючи зазначене, вважає, що відшкодуванню підлягає не мінімальна сума моральної шкоди, а в два рази більша, що становить 1 065 746,66 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 розмір заробітку, втраченого внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури, в розмірі 450 418 гривень 62 копійки. Стягнуто з Державного бюджету України кошти, витрачені за наданням юридичної допомоги у кримінальній справі у розмірі 122 000 гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 636 266 грн. гривень 67 копійок.
На рішення суду першої інстанції Рівненська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Автор апеляції посилається на те, що вироком Рівненського міського суду від 18.06.2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій на строк 1 рік. У пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в діях складу злочину. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21.12.2020 року вирок Рівненського міського суду від 18.06.2019 року в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України змінено, звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 191 КК України за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18.06.2019 року згідно ч. 5 ст. 74 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. В решті вирок суду залишено без змін. Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.05.2021 року ухвалу Рівненського апеляційного суду від 21.12.2020 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 16.01.2023 року вирок Рівненського міського суду від 18.06.2019 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 191 КК України скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК - у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Тобто, на думку апелянта, загальний строк перебування позивача під слідством і судом суд першої інстанції порахував неправильно, оскільки з моменту набрання ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21.12.2020 законної сили по дату винесення касаційним судом постанови від 12.05.2021 ОСОБА_1 був частково виправданий, а частково його звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Сукупний строк перебування під слідством і судом не має перевищувати 75 місяців. Суд мав би з'ясувати, чим підтверджується факт завдання потерпілому моральних чи фізичних страждань, якими діями вони завдані, в якій грошовій сумі чи іншій матеріальній формі потерпілий оцінює моральну шкоду. Позивачем не надано жодного доказу щодо спричинення йому моральних втрат, тиску з боку правоохоронних органів, погіршення стосунків з оточуючими. Доводи позовної заяви, а так само висновки суду першої інстанції не містять наведених конкретних прикладів на підтвердження факту вчинення органами досудового розслідування фізичного чи психічного впливу на позивача. Ухвалою Рівненського міського суду від 18.12.2023 у даній справі відкрито провадження. Справу по суті розглянуто у 2024 році. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати для обчислення виплат за рішенням суду на рівні 1600 гривень. Натомість, суд помилково взяв для розрахунку загальний розмір мінімальної заробітної плати 8000 грн. Відсторонення позивача від посади оформлено розпорядчими документами у встановленому законом порядку. Матеріали справи не містять даних, що позивач оскаржував розпорядження про його відстронення, що виключає можливість стверджувати про їх незаконність. В оскаржуваному рішенні зазначено про періоди відсторонення: з 21.03.2019 по 19.05.2019 та з 16.05.2019 по 14.06.2019, тобто перший період включає частину днів з наступного періоду. Обрахунок заробітної плати вчинено відповідно до поданої позивачем довідки про заробіток за вересень-жовтень 2018 року. Однак, відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року№ 100, середньомісячна заробітна плата обраховується за останні 2 місяці роботи, що передували події. Не підтверджено позивачем належними, допустимими доказами протиправної поведінки органів досудового розслідуванання та прокуратури. Судом не враховані рішення ЄСПЛ, прийняті у подібних правовідносинах. Розмір заявленої вимоги про оплату послуг адвоката свідчить про неспівмірність суми з виконанними роботами. Гонорар адвоката має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Просить скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Мицик О. В. вважає рішення суду першої законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до слідуючих висновків.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача заробіток, втрачений внаслідок незаконних дій в сумі 450 418 грн. 62 коп, суд першої інстанції вірно керувався нормами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», Положенням про застосування цього Закону, затвердженого Наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року і виходив з того, що час фактичного відсторонення ОСОБА_1 від посади становить 554 дні, його середньодена заробітної плата до відсторонення за правилами Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, складала 813,03 грн.( 554 дні х 813,03 грн.).
Щодо законності та правильності обрахунку цієї суми прокуратура у своїй апеляції не навела жодних спростувань, апеляційний суд з висновком суду першої інстанції погоджується.
Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні, суд першої інстанції взяв до уваги наявні у матеріалах справи докази, що підтверджують надання такої допомоги адвокатом відповідно до Договору № 359 від 16.09.2016 року між ОСОБА_1 та АО «Мицик і Партнери». Фактичне виконання адвокатом умов договору підтверджено Актами виконаних робіт, за що ОСОБА_1 сплачено грошові кошти в розмірі 122 000,00 грн.. Суд першої інстанції вірно зазначив, що оплата послуг адвоката співмірна з його виконаною роботою, і така співмірність документально підтверджена позивачем.
Є правильними, на думку апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 636 266,67 грн., що є мінімальним гарантованим законодавцем розміром компенсації такої шкоди. Суд вірно виходив з того, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом 79 місяців та 16 днів з 31 травня 2016 року до 16 січня 2023 року, незаконними діями йому заподіяні страждання, характер і обсяг яким суд дав відповідну оцінку та врахував можливість відновлення немайнових втрат позивача.
Судом встановлено: в межах кримінального провадження №420151800000000195 ОСОБА_1 31.05.2016 року старшим слідчим СВ прокуратури Рівненської області повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, а 22.09.2016 року в межах даного кримінального провадження. ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 366 КК України.
26.10.2016 року заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Гончаровим О.О. затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, пердбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18.06.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій на строк 1 рік. Цим вироком у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в діях складу цього злочину.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21.12.2020 року вирок Рівненського міського суду від 18.06.2019 року змінено. Звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 191 КК України на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності. В решті вирок суду залишено без змін.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 року ухвалу Рівненського апеляційного суду від 21.12.2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 16.01.2023 року вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 18.06.2019 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України скасовано. Кримінальне провадження № 42015180000000195 за обвинуваченням ОСОБА_1 у злочину за ч. 2 ст. 191 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, - у зв'язку із відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. В решті вирок суду залишено без змін.
ОСОБА_1 з 30.09.2014 року працював на посаді начальника Рівненської митниці ДФС.
Під час кримінального провадження ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25.10.2018 року відсторонено ОСОБА_1 від посади начальника Рівненської митниці ДФС строком на 60 днів - з 25 жовтня 2018 року до 23 грудня 2018 року. В подальшому, даний захід забезпечення було продовжено 13.12.2018 року, 21.03.2019 року, 16.05.2019 року, 18.06.2019 року.
20.01.2021 року наказом ДФС № 17-о від 18.01.2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Рівненської митниці ДФС у зв'язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої та частини другої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, у тому числі, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду») або встановлення у обвинувальному вироку чи іншому судовому рішенні факту незаконного проведення процесуальних дій у межах кримінального провадження (пункт 1-1 частини першої статті 2 Закону).
Відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 ст. 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові, в числі іншого, відшкодовуються (повертаються):заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги;моральна шкода.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 було відсторонено від посади в період з 25.10.2018 року по 20.01.2021 року, що становить 554 робочих дні. Зокрема: з 25.10.2018 року по 23.12.2018 року (відповідно до наказу № 2051-о від 29.10.2018 року); з 23.12.2018 року по 20.02.2019 року (відповідно до наказу № 2604-о від 29.12.2018 року); з 26.02.2019 року по 21.03.2019 року (відповідно до наказу № 389-о від 26.02.2019 року); з 21.03.2019 року по 19.05.2019 року (відповідно до наказу №615-о від 26.03.2019 року); з 16.05.2019 року по 14.06.2019 року (відповідно до наказу № 878-о від 16.05.2019 року); з 15.07.2019 року по 20.01.2021 року (відповідно до наказу № 1204-о від 15.07.2019 року).
Відповідно до абз. 2 п. 8 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого Наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року (далі - Положення), розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.
Згідно п. 9 Положення середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється: для робітників і службовців - у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та від 05.05.1995 року № 348 «Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100».
Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року (далі - Порядок), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. У п. 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленням з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до довідки про доходи від 17.05.2023 року заробітна плата ОСОБА_1 становила у вересені 2018 року - 17 572,00 грн., у жовтні 2018 року - 16575,44 грн.
Враховуючи положення п. 8 Порядку, суд першої інстанції вірно розрахував розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , яка становить 813,03 грн. Розмір заробітку ОСОБА_1 , втраченого внаслідок незаконних дій, становить 450 418 грн. 62 коп., що розраховано за формулою: 554 (кількість днів, коли ОСОБА_1 було фактично відсторонено від посади) ? 813,03 грн. (розмір середньоденної заробітної плати).
Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
У частинах четвертій та п'ятій статті 4 указаного Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно із пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.
Відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 ст. 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові, в числі іншого, відшкодовуються (повертаються):заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги;моральна шкода.
За юридичною допомогою у кримінальному провадженні ОСОБА_1 звернувся до АО «Мицик і Партнери». Зокрема, укладено договір про надання правової допомоги № 359 від 16.09.2016 року між ОСОБА_1 та АО «Мицик і Партнери». За умовами Договору правова допомога оплачується Клієнтом Виконавцю у відповідно до актів виконаних робіт. Вартість 1 години роботи Виконавця становить 800 грн. Клієнтом також оплачується участь адвоката у кожному судовому засіданні у розмірі 2 500 грн. незалежно від змісту вчинених дій під час проведення судового засідання та часу його тривалості. Згідно з п. 3.5 Договору надання Виконавцем Послуг та прийняття їх Замовником підтверджується підписаними Сторонами Актами виконаних робіт. За надання правової допомоги ОСОБА_1 08.12.2023 року було сплачено грошові кошти в розмірі 122 000,00 грн., що підтверджується платіжним документом.
Матеріали справи містять чотири Актами виконаних робіт адвокатом. Загальна кількість часу, відпрацьованого адвокатами АО «Мицик і Партнери» за Договором при складанні процесуальних документів, становить 54 год., в результаті чого було складено 24 процесуальних документи та взято участь у 32 судових засіданнях.
Суд урахував складність кримінальної справи, тривалість надання правової допомоги адвокатами в ході досудового розслідування та судового розгляду, оформлення документів, обсягу наданих адвокатом послуг і прийшов до висновку, що понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у кримінальному провадженні підлягають відшкодуванню, є реальними співмірними з виконаною роботою.
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
При вирішенні спору суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, перебування під слідством та судом у період з 31.05.2016 року по 16.01.2023 року, що в загальному становить понад 79 місяців (6 років 7 місяців та 17 днів).
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із вимогами цивільного законодавства.
Із змісту апеляційної скарги, оскаржуваного судового рішення та наявних у матеріалах справи доказах убачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішення суду.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За положеннями статті 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Велика Палата Верховного Суду у постанові, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 висловила думку щодо формулювання резолютивної частини рішення у таких справах. У резолютивній частині рішення має бути вказано стягнення з Державного бюджету України.
З огляду на таке, абзац другий, третій та четвертий резолютивної частини рішення слід викласти у іншій редакції.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2024 року змінити.
Абзац другий, третій та четвертий резолютивної частини рішення викласти у слідуючій редакції:
«Стягнути з Держави України за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 розмір заробітку, втраченого внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури, в розмірі 450 418 (чотириста п'ятдесят тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 62 копійки.
Стягнути з Держави України за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги у кримінальній справі у розмірі 122 000 (сто двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з Держави України за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 636 266 грн. (шістсот тридцять шість тисяч двісті шістдесят шість) гривень 67 копійок».
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови буде складено 27 лютого 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Шимків С. С.