Справа № 352/2493/24
Провадження № 22-ц/4808/242/25
Головуючий у 1 інстанції Гриньків Д. В.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
27 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,
суддів: Бойчука І. В., Максюти І. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скарг у представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - адвоката Тараненка Артема Ігоровича на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2024 року, ухвалене в складі судді Гриньків Д. В. в місті Івано-Франківську, повний текст якого складено 02 грудня 2024 року, у справіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року представник ТОВ «Юніт Капітал» - адвокат Тараненко А. І. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір № 178067513 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідачці в цей же день було перераховано грошові кошти в сумі 15200 грн на її банківську картку. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачці кошти у розмірі, встановленому кредитним договором. Однак відповідачка своїх зобов'язань щодо повернення кредиту не виконала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитним договором. 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до договору факторингу, які продовжили строк дії договору до 31 грудня 2024 року, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 178067513 від 26 грудня 2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 175.
Окрім цього, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, з урахуванням додаткових угод до цього договору, які продовжили строк його дії без зміни основних умов, у відповідності до умов якого право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року до цього договору, перейшло зокрема, до відповідачки у сумі 37975,68 грн.
В подальшому, а саме 20 серпня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 200824, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у сумі 37975,68 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 178067513 від 26 грудня 2021 року в розмірі 37975,68 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2024 року у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В обґрунтування рішення суд зазначив, що ТОВ «Юніт Капітал» не надало доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 178067513, оскільки кредитний договір було укладено 26 грудня 2021 року, а договори факторингу, за умовами яких попередньому фактору ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ще попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» було передано право вимоги за кредитними договорами, були укладені 05 серпня 2020 року та 28 листопада 2018 року відповідно, тобто задовго до укладення кредитного договору. Крім того, суд вказав на те, що у наданому позивачем реєстрі прав вимог, де зазначено про відступлення ТОВ «Юніт капітал» від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» прав вимог до відповідачки, зазначено номер договору факторингу, відмінний від того, що наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Представник ТОВ «Юніт Капітал» - адвокат Тараненко А. І. на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив факт укладення відповідачкою кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення. Водночас, суд дійшов помилкового висновку про недоведення факту відступлення права грошової вимоги. В обґрунтування зазначених доводів апеляційної скарги представник товариства наводить обставини, викладені в позовній заяві та додатково мотивує апеляційну скаргу тим, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. З урахуванням всіх додаткових угод, долучених до позовної заяви, строк дії договору закінчується 31 грудня 2024 року.
Пунктом 2.1. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме в Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.5 Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором.
Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.
Пунктом 2.1 Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно умов Договору клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Отже, предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
05 травня 2022 року на виконання п. 2.1. Договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги № 175, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідачки за кредитним договором № 178067513 від 26 грудня 2021 року.
Тобто договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, оскільки він підтверджєу згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2022 року.
Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги, оскільки з урахуванням визначених строків дії договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
За таких обставин, право вимоги за кредитним договором № 178067513 від 26 грудня 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 05 травня 2022 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 175.
Стороною позивача надано всі належні документи факторингового ланцюгу, що свідчать про належний перехід права вимоги. Водночас, оскільки повний реєстр містить персональні дані інших боржників, то суду надано лише витяги з реєстрів заборгованості.
Також представник апелянта звертає увагу суду на те, що договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору у цій справі.
Зазначає, що в подальшому, а саме, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Строк дії договору факторингу закінчується 04 серпня 2021 року.
Предметом вказаного Договору є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Згодом ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали низку додаткових угод: № 2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжили строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно.
Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу сторони передбачили право Фактора розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
20 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 200824, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступило право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, долучено до позовної заяви.
Отже, згідно із витягом з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 37975,68 грн.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що Реєстр боржників до договору факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року є додатком до договору факторингу № 2000824 від 20 серпня 2024 року, однак це виключно технічна помилка, яка жодним чином не впливає на дійсність та перехід права вимоги.
Враховуючи викладене, представник апелянта просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задоволити позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» в повному обсязі, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства 6056 грн судових витрат, понесених у суді першої та апеляційної інстанції у вигляді сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн.
Позиція інших учасників справи
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кобилів В. Я. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, а тому, враховуючи, що договори факторингу, за умовами яких попередньому фактору ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» та ще попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» було передано право вимоги за кредитним договорами, були укладені задовго до укладення кредитного договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» не підтвердило перехід до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 178067513.
Крім того, представник відповідачки вказує на те, що ухвалою Тисменицького районного суду від 12 листопада 2024 року було задоволено його клопотання про витребування у позивача певних доказів, а саме: оригіналу договору факторингу від 20 серпня 2024 року № 200824 та оригіналу реєстрів боржників до договору факторингу від 20 серпня 2024 року для огляду у судовому засіданні. Однак представник позивача на виконання вказаної ухвали не надав суду оригінал реєстру боржників, водночас ним ставиться під сумнів вказаний доказ, а тому такий не повинен враховуватися судом під час вирішення спору, що вкотре доводить правильність висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено перехід до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 178067513.
Також, на думку представника відповідачки, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи та ціну позову в цій справі (37975,68 грн), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
26 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії № 178067513 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким позикодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 27100 грн на умовах строковості, зворотності, платності. За договором відповідачка отримала фінансовий кредит в розмірі 15 200 грн у вигляді першого траншу (п. 1.3 договору). Кредитна лінія надається протягом 30 днів від дати отримання кредиту (дисконтний період), а саме до 25 січня 2022 року (п. 1.7 договору).
Згідно із п.1.8 договору сторони погодили, що встановлений у п.1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
Виплата відсотків здійснюється за користування кредитом у строк визначений у п. 1.7 (30 днів) - щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 98,55% річних, що становить 0,27 % від суми кредиту за кожен день користування ним (п.1.9.1. договору); за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах зазначених в п. 1.8 договору з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 485,63 річних, що становить 1,33% в день (п. 1.9.2. договору); у випадку якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.3. договору).
Відповідно до п. 5.2. строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
У п. 5.4. зазначено сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV38Н8А 26 грудня 2021 року о 10:35:41 (а.с.22-25, том 1).
У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 25 грудня 2021 року зазначені персональні дані позичальника ОСОБА_1 , дата укладення договору - 26 грудня 2021 року, сума кредиту 15200 грн, строк кредиту - 30 днів, номер карти позичальника 5167-49ХХ-ХХХХ-8954 (а.с.32, том 1).
У довідці щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», яка сформована 30 серпня 2023 року, ОСОБА_1 зазначена як позичальник, сума кредиту - 15200 грн, строк кредиту - 30 днів, процентна ставка - 0,03 % в день, акцепт оферти позичальником - підписання договору одноразовим ідентифікатором MNV38H8A відбувся 26 грудня 2021 року о 10:35:41 (а.с.33, том 1).
Відповідно до платіжного доручення № ec9dadd6-bb87-430e-a71d-0a2c82e656ee від 26 грудня 2021 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як платник, через АТ «Таскомбанк», переказало кошти згідно договору № 178067513 від 26 грудня 2021 року ОСОБА_1 , код 3030909082, для зарахування на платіжну картку № 5167-49XX-XXXX-8954 в сумі 15200 грн (а.с.43, том 1).
Електронним повідомленням АТ «Таскомбанк» від 08 серпня 2024 року товариством підтверджено, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 48 від 18 липня 2019 року банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів, до яких емітовані електронні платіжні засоби по операціях, що вказані в додатку. Згідно із додатком до зазначеного листа, 26 рудня 2021 року банком здійснено платіж на суму 15200 грн на платіжну картку № 5167-49XX-XXXX-8954 (а.с. 44-45, том 1)
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. Додатковими угодами укладеними між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, від № 32 від 31 грудня 2023 року строк дії договору № 28/1118-01 продовжено, зокрема до 31 грудня 2024 року (а.с.46-49, 52, 53-56, 58, 59, 60, том 1).
Відповідно до умов договору № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі прав вимоги. Право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
У витязі з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року під порядковим номером 3528 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору - 178067513, дата кредитного договору - 26 грудня 2021 року, загальна сума заборгованості - 37 975,68 грн, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 15200 грн, заборгованість по відсоткам - 22775,68 грн, сума фінансування - 577,60 грн (а.с.61-62, том 1).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали низку додаткових угод: № 2 від 03 серпня 2021 року та № 3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії вказаного договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін. Предметом зазначеного договору факторингу є відступлення права вимоги, що зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п. 4.1.) (а.с.63-65, 68, 69, том 1).
У витязі з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року під порядковим номером 10001 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору - 178067513, дата кредитного договору - 26 грудня 2021 року, загальна сума заборгованості - 37 975,68 грн, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 15200 грн, заборгованість по відсоткам - 22775,68 грн, сума фінансування - 288,60 грн (а.с. 70-71, том 1).
20 серпня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 200824, відповідно до умов фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошовї вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі божників, який формується згідно з додатком № 1 є невід'ємною частиною договору (а.с.72-75, том 1).
У витязі з реєстру боржників до договору факторингу № 2000824 від 20 серпня 2024 року зазначено заборгованість боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору - 178067513, дата кредитного договору - 26 грудня 2021 року, загальна сума заборгованості - 37 975,68 грн, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 15200 грн, заборгованість по відсоткам - 22775,68 грн, сума фінансування - 608 грн (а.с.77-78, том 1).
Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року, укладеним ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», підтверджується прийняття фактором реєстру боржників в кількості 877, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Реєстр боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а.с. 79).
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 178067513 від 26 грудня 2021 року за період 26 грудня 2021 року по 05 травня 2022 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 37 975,68 грн, з яких 15 200 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22 775,68 грн - заборгованість за відсотками (а.с.80-82, том 1). Зазначене також підтверджується випискою з особового рахунка ОСОБА_1 за кредитним договором № 178067513 (а.с. 83, том 1).
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Положення частини першої статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд першої інстанції на підставі поданих позивачем доказів встановив, що 26 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії № 178067513 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Отже, зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. За умовами такого договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 15 200 грн у вигляді першого траншу, на умовах строковості, зворотності, платності, що підтверджується платіжним дорученням, а також електронним повідомленням АТ «Таскомбанк», яке здійснило переказ коштів.
Представник відповідачки у суді першої інстанції заперечував факт перерахунку коштів ОСОБА_1 , однак рішення суду у цій частині ним оскаржено не було. Відповідні доводи, викладені представником відповідачки у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки незгода із рішенням суду може бути відображена лише у апеляційній скарзі та рішення суду переглядається судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог такої. Ба більше, будь-які докази звернення ОСОБА_1 до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у зв'язку з порушенням товариством зобов'язань за договором, у матеріалах справи відсутні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що сторона відповідачки доказів, які би давали суду підстави для встановлення іншого розміру заборгованості не представила та не спростувала поданий позивачем розрахунок заборгованості, який відповідає погодженим сторонами умовам кредитування.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт укладання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору, а також факт невиконання позичальником зобов'язань за таким, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість у сумі 37975,68 грн, що правильно встановив суд першої інстанції.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 178067513 від 26 грудня 2021 року. Апеляційний суд вважає зазначений висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з частиною другою статті 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а також між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал».
Отже, умови зазначених договорів передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки. Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Рєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, були складені та підписані уже після укладення ОСОБА_1 кредитного договору.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 178067513 від 26 грудня 2021 року.
Представник відповідачки у суді першої інстанції ставив під сумнів надані позивачем копії договору факторингу від 20 серпня 2024 року та реєстру боржників до договору факторингу від 20 серпня 2024 року, а тому суд першої інстанції витребовував оригінали вказаних документів. На виконання ухвали про витребування доказів, представник позивача надав оригінал договору факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», який в подальшому було повернуто позивачу, що підтверджується відповідним супровідним листом (а.с. 204, том 1). Разом з тим, представник позивача зазначив, що надати витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року не є можливим, оскільки такий містить конфіденційну інформацію про боржників, їх фінансові зобов'язання та інші дані, що підпадають під законодавство про захист персональних даних або комерційну таємницю. Колегія суддів вважає, що таке обґрунтування представника позивача є правомірним та узгоджується із положеннями частини другої статті 95 ЦПК України, яка передбачає можливість сторін подавати засвідчений витяг з документа, якщо для вирішення спору має значення лише частина документа. Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що сам реєстр боржників підписано директорами як ТОВ «Юніт Капітал», так і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а також скріплено печатками юридичних осіб. Будь-які сумніви у достовірності зазначеного доказу судом не встановлено. Крім того, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що допущена розбіжність у номері договору факторингу («2000824», замість правильного «200824») жодним чином не впливає на дійсність права вимоги та розцінюється апеляційним судом виключно як технічна помилка.
Також представник відповідачки у відзиві на скаргу вказував на відсутність у матеріалах справи акта прийому-передачі реєстру боржників, підписанням якого підтверджується факт переходу до позивача права вимоги за Договором факторингу від 20 серпня 2024 року за № 200824. Однак як встановлено з матеріалів справи, такий наявний на аркуші справи 79 першого тому, зауважень щодо його дійсності стороною відповідачки не заявлялося.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на викладене, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскаржуване рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 178067513 від 26 грудня 2021 року в розмірі 37975,68 грн.
Розподіл судових витрат
Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Встановлено, що за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, вказані витрати на загальну суму 6 056 грн необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача.
Крмі того, представник ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві та апеляційній скарзі просив суд стягнути з відповідачки на користь товариства витрати на правову допомогу.
Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На обґрунтування заявленого представником позивача розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26 серпня 2024 року, укладеного між АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», із протоколом погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26 серпня 2024 року, який є додатком до договору, додаткову угоду № 5 до договору про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26 серпня 2024 року, а також акт прийому-передачі наданих послуг від 26 серпня 2024 року.
Актом прийому-передачі наданих послуг від 26 серпня 2024 року, який є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26 серпня 2024 року, АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: складання позовної заяви - 5000 грн (2 год), вивчення матеріалів справи - 500 грн (1 год), надання усної консультації щодо складання позовної заяви - 500 грн (1 год). Всього надано послуг на загальну суму 6000 грн.
Оцінюючи подані представником позивача докази на підтвердження понесених товариством витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що такі послуги як вивчення матеріалів справи та надання усної консультації стосовно складання позовної заяви охоплюються складанням самої позовної заяви та не можуть розцінюватися як окремі послуги, а тому у відшкодуванні таких витрат з відповідачки необхідно відмовити. Витрати, понесені позивачем за складання позовної заяви, на думку апеляційного суду, відповідають критерію необхідності таких, а їх розмір (5000 грн) узгоджується із принципом співмірності та розумності судових витрат, а тому такі підлягають відшкодуванню з відповідачки.
Досліджуючи докази на підтвердження витрат, понесених на оплату правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
Умовами договору про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26 серпня 2024 року передбачено, що після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг (пункт 3.4. договору). У матеріалах справи вказаний акт відсутній, а тому апеляційний суд приходить висновку, що витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому у відшкодуванні таких витрат необхідно відмовити.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - адвоката Тараненка Артема Ігоровича задоволити.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
ПозовТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 178067513 від 26 грудня 2021 року в розмірі 37975,68 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 6056 грн, а також 5000 грн витрат, понесених на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: І. В. Бойчук
І. О. Максюта