Справа № 712/49/25
Провадження № 1кп/712/495/25
27 лютого 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження № 12024250310003343 від 08.10.2024 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, кулеметника 1 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», утриманців не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 15.11.2021 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном строком на 3 роки;
- 17.01.2024 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць та на підставі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 15.11.2021 та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, вирок набрав законної сили 16.02.2024;
- 24.05.2024 обвинувачений ОСОБА_4 був умовно-достроково звільнений від відбування зазначеного покарання на підставі ст.81-1 КК України, для проходження військової служби, в силу ст. 89 КК України, судимості не зняті та не погашені,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за контрактом на посаді кулеметника 1 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону вказаної військової частини, у військовому званні «солдат», будучи особою, що має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисних кримінальних правопорушень, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 115, 116, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, 08.10.2024 близько 05 год., більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, перебуваючи в приміщенні палати № 429 комунального некомерційного підприємства «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», в якій він тимчасово перебував, у зв'язку із проходженням стаціонарного лікування, спільно з потерпілим ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом на нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді утворення тілесних ушкоджень у потерпілого, на ґрунті раптово виниклого неприязного ставлення до останнього, що виникло з надуманих причин, взяв до рук ножа та наніс ним один удар в живіт потерпілого ОСОБА_6 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді ножового проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням печінки та крововиливом в черевну порожнину, які відповідно до висновку експерта комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 02-01/2 від 02.01.2025, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя
У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину, у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та повністю підтвердив обставини вказані вище щодо часу, місця, мети, способу вчинення ним кримінального правопорушення, не оспорював та дав показання, які відповідають опису подій, які сформульовані в обвинувальному акті. В скоєному щиро розкаявся. Повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, які підтверджують його вину. Цивільний позов визнав частково в сумі 150000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд ухвалив про проведення скороченого судового розгляду і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюють ся. При цьому, судом з'ясовано, чи правильно обвинувачений розуміє зміст тих обставин, які він не оспорює, чи є добровільною та істинною його позиція, а також роз'яснив учасникам процесу, що у разі не дослідження судом доказів, сторони будуть позбавлені права в апеляційному порядку оскаржити обставини, які не оспорю валися.
Оцінюючи докази по кримінальному провадженню, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів достатніми та взаємозв'язаними між собою, тому вважає, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення доведене.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження.
Обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно з ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно з ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Судом встановлено,що вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2024 ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць та на підставі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 15.11.2021 та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.
24.05.2024 ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_4 звільнений умовно-достроково від відбування покарання на невідбуту частину 4 роки 7 місяців 23 дні для проходження військової служби за контрактом, як особу, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом.
Відповідно до ч. 3 ст. 81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 121 КК України під час умовно-дострокового звільнення від відбування невідбутої частини основного покарання.
Відповідно до п. п. 25, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків (ст.71КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. У разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
Оскільки ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення під час умовно-дострокового звільнення від відбування невідбутої частини основного покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2024, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за правилами ст. 71 КК України.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Під час підготовчого судового засідання ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в розмірі 300 000 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_6 позов підтримав, пояснив, що розмір шкоди визначено виходячи із вартості понесених витрат на лікування у сумі 50 000 грн. та спричинення моральної шкоди у сумі 250 000 грн
Оскільки обвинувачений визнав себе винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, то відповідно не заперечував проти часткового задоволення цивільного позову в частині спричинення моральної шкоди в сумі 150 000 грн.
Згідно з ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При розгляді в порядку цивільного судочинства позову, що випливає з кримінальної справи, суд згідно з роз'ясненням, даним у п.3 постанови N 11 Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення", визначає суми, що підлягають стягненню на відшкодування шкоди, з урахуванням доказів, як наявних у кримінальній справі, так і додатково представлених сторонами. (Абзац перший пункту 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 13 від 25.12.92).
В обґрунтування позовних вимог позивачем в частині матеріальної шкоди не надано доказів, які були понесені під час медичного лікування.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України та у відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодження здоров'я, має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, керуючись ст. 1167, 1168 ЦК України і п. 5, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 N 4 з урахуванням характеру та ступеню моральних страждань, яких зазнала потерпіла внаслідок злочину, які виразилися у психологічному болю, який викликаний душевними стражданнями, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд робить висновки, що за сукупністю встановлених обставин підтверджена проблематизація життя потерпілої після смерті дочки.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
У зв'язку з характером і глибиною душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий, ґрунтуючись на принципах розумності, виваженості і справедливості суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, відповідно до ст. ст. 128, 368 КПК України, на користь потерпілого ОСОБА_6 необхідно стягнути моральну шкоду в сумі 150 000 гривень.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.
Враховуючи те, що відпала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, суд вважає доцільним скасувати арешт, з речових доказів, накладений ухвалами слідчих суддів Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.10.2024, 23.10.2024.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.369-371, 374 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань, до покарання, призначеного цим вироком приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2024 за ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України, у виді 4 роки 7 місяців 23 дні позбавлення волі остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 28.02.2025, зарахувавши обвинуваченому строк попереднього ув'язнення з 08.10.2024 по 27.02.2025, включно.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в розмірі 300 000 грн. задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000,00 грн
Скасувати арешт накладений ухвалами слідчих суддів Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.10.2024 та 23.10.2024.
Речові докази по справі, які перебувають в камері схову речових доказів Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, а саме:
- портфель синього кольору, дві футболки червоного кольору, штани спортивні сірого кольору, шорти синього кольору, шорти чорного кольору, футболку білого кольору з візерунками синього та чорного кольорів, кофту флісову чорного кольору, капці чорного кольору, поясну сумку чорного кольору, кросівок чорного кольору з вставками червоного кольору, пару шкарпеток білого кольору, шкарпетку чорного кольору, машинку для гоління чорного кольору в упакуванні з насадками і кабелем чорного кольору, що поміщено до спеціального пакету QHY0129217; дві футболки бежевого кольору, що поміщено до паперового конверту; штани спортивні чорного кольору з білими лампасами, що поміщено до паперового конверту, які належать ОСОБА_4 повернути йому за належністю;
- змив речовини бурого кольору з підлоги, предмет, ззовні схожий на ніж, зі слідами речовини бурого кольору, футболку зеленого кольору зі слідами речовини бурого кольору та механічними пошкодженнями та штани синього кольору зі слідами речовини бурого кольору - знищити;
- медична карта стаціонарного хворого №19660 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повернута володільцюКНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» залишити за належністю;
- медична карта стаціонарного хворого №242116 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повернута володільцю ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області» залишити за належністю.
На вирок протягом 30 діб може бути подана апеляція до Черкаського апеляційного суду через Соснівський раойнний суд м. Черкаси.
Головуючий ОСОБА_1