Справа № 754/8137/24
Провадження № 2/357/1660/25
( ЗАОЧНЕ )
27 лютого 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Пугач В.І., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,
05.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 25 грудня 2023 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого він надав відповідачу у користування грошові кошти у розмірі 250000,00 грн, що підтверджується розпискою. Відповідно до вказаної розписки відповідач зобов'язаний був повертати йому грошові кошти протягом 25 місяців по 10000,00 грн до 10 числа кожного місяця, тобто першу суму коштів мав повернути до 10.01.2024. Проте, станом на дату подання позовної заяви відповідач кошти не повернув, ні в загальній сумі ні в сумі щомісячних платежів. Заходи досудового врегулювання спору ним не проводилися та він просив у судовому порядку стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу у розмірі 250000,00 грн та судові витрати у справі.
07.06.2024 суддею Деснянського районного суду міста Києва, відповідно до ст. 31 ЦПК України, справу передано для розгляду за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.
19.07.2024 суддею Святошинського районного суду міста Києва відповідно до ст. 31 ЦПК України справу передано до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для розгляду за підсудністю.
14.10.2024 справа надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для розгляду за підсудністю.
15.10.2024 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 13.11.2024 - 11:30 год, та витребувано у ОСОБА_1 оригінал розписки від 25.12.2023 на суму 250000,00 грн, виданої ОСОБА_2 .
13.11.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 16.12.2024 - 12:00, згідно п. 1 ч.2 ст. 223 ЦПК України та у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали від 15.10.2024 щодо подання до суду оригіналу доказу.
16.12.2024 судом постановлено ухвалу, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.02.2025 -10:30 год.
06.02.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 27.02.2025 - 12:00 год, згідно ч.2,ч.4 ст. 223 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки та неподання оригіналу доказу суд не повідомив, подав до суду зави про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подав.
Суд, на підставі ст. 280 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
З матеріалів справи (а.с. 5,34,48,59,65), позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Єдиного державного демографічного реєстру від 19.07.2024 (а.с. 16), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а згідно рекомендованих повідомлень (а.с. 35,47,57), відповідач проживає за вказаною адресою та отримував направлені судом матеріали позовної заяви та судові повістки.
З копії розписки (а.с. 4,31), вбачаться, що 25 грудня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , надає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розписку про те, що він отримав у боргу грошові кошти в сумі 250000,00 грн, позика є безвідсотковою, та зобов'язується кожного місяця протягом 25 місяців до 10 числа повертати суму у розмірі 10000,00 гривень.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)... Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі... На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16-ц.
Згідно зі ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригінала розписки у позивача (позикодавця), згідно зі ст. 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача, а метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч.6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу, тому 15.10.2024 судом витребувано у позивача - ОСОБА_1 оригінал розписки від 25.12.2023 на суму 250000,00 грн, виданої ОСОБА_2 .
23.10.2024 позивач, на виконання ухвали суду від 15.10.2024, подав до суду копію розписки ( а.с.30-33), однак оригінал розписки від 25.12.2023 на суму 250000,00 грн, виданої ОСОБА_2 , не надав, у підготовче засідання та судове засідання для розгляду справи по суті не з'явився, подав заяви про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
З матеріалів справи (а.с. 36,41-44,58,68), вбачається, що судові повідомлення та ухвали суду, направлені позивачу - ОСОБА_1 на вказану ним адресу проживання, повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», при цьому до суду не надано доказів щодо зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача як на час подання позову та і станом на час розгляду справи, а із заяв, які направлені від ОСОБА_1 (адреса відправника: АДРЕСА_1 ), вбачається, що він обізнаний про розгляд справи та постановлені судом ухвали.
Так, приписами ст.223, 257 ЦПК України, передбачено, що у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Також, ЦПК України встановляє обов'язок учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судове засідання за викликом суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання та особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Так, позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, однак не повідомив суд про причини неявки та про причини неподання доказу, який витребував суд.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, за недоведеністю обставин, які входять до предмету доказування, а доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 11, 15,16, 192, 202, 207, 526, 545, 598, 610, 612, 625, 626, 627, 1046-1050 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 28.02.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко