Справа № 503/1418/23
Провадження № 2/503/83/25
20 лютого 2025 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,
представника відповідача - адвоката Петрів І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
встановив:
Позивач подав до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що 13.10.2017 року відповідач ОСОБА_2 отримав від нього 10700 доларів США за автомобіль марки Хюндай Сантафе 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Після отримання грошей відповідач ОСОБА_2 пообіцяв доремонтувати автомобіль та через тиждень поїхати разом до сервісного центру МВС, щоб переоформити автомобіль на нього. Через тиждень Він зателефонував відповідачу, який пояснив, що в автомобілі виявилися несправності двигуна та дав слухавку механіку, який це підтверджував, у зв'язку з чим попросив в нього ще трохи часу. Згодом відповідач почав рідко брати слухавку та сваритися з ним з приводу нав'язливості його дзвінків, а також погрожував віддати авто іншому покупцю, а йому повернути його гроші. Потім відповідач почав уникати з ним контактів, перестав виходити на зв'язок. З приводу цих протиправних дій відповідача звернувся до поліції. Відзначає, що відповідач свої зобов'язання не виконав, належний йому автомобіль не продав, не передав на день подачі позову до суду, а безпідставно отримані кошти у розмірі 10700 доларів США не повернув. У зв'язку з чим позивач для захисту своїх прав пред'явив до відповідача відповідний позов шляхом подання до суду позовної заяви, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь в національній валюті еквівалент 10700 доларів США, перерахувавши їх курсом на день ухвалення рішення, а також судові витрати.
30.10.2023 року ухвалою суду (а.с.10-11) позовну заяву позивача було залишено без руху та визначено строк і спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
07.11.2023 року ухвалою суду (а.с.18-19) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у даній справі, розгляд якої визначено проводити в порядку загального позовного провадження. Одночасно відповідачу роз'яснено його право подати на адресу суду відзив на позовну заяву (відзив).
15.12.2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Петрів І.М. подав до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (а.с.53-57), в якому заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі посилаючись на ті обставини, що 30.09.2017 року відповідач ОСОБА_2 розмістив на інтернет-майданчику продажу автомобілів «Авто-Ріа» публічне оголошення про продаж автомобіля HYUNDAI модель SANTAFE 2007 року випуску за 12000 доларів США із пробігом 203 тис. км. Приблизно на протязі 5-7 днів після розміщення оголошення з відповідачем зв'язалися по телефону особи, які зацікавилися оголошенням та запропонували оглянути авто. Після огляду авто, було висловлено зауваження до окремих елементів технічного стану авто з боку позивача та запропоновано знизити ціну до 10700 доларів США, на що відповідач погодився, після чого домовився з позивачем ОСОБА_1 про зустріч для перереєстрації авто та укладення договору купівлі-продажу, зустріч було призначено на 13.10.2017 року. 13.10.2017 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Територіального сервісного центру № 5142 РСЦ МВС в Одеській області (м. Одеса) для зняття з обліку вищезазначеного транспортного засобу, у зв'язку із чим номерні знаки НОМЕР_1 були здані для знищення, та отримано транзитний номерний знак НОМЕР_2 . Разом з тим, позивач ОСОБА_1 відмовився проводити перереєстрацію транспортного засобу та укладати договір купівлі-продажу мотивуючи це браком часу. Після вчинення вищезазначених дій, відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10700 доларів США, про що видав останньому розписку від 13.10.2017 року, в якій зазначив, що отримав від ОСОБА_1 10700 доларів США за проданий йому автомобіль. В той же день транспортний засіб був переданий позивачу ОСОБА_1 знятим з реєстрації на транзитних номерах разом із ключем та документами. Позивач не перереєстрував транспортний засіб і не набув право власності на нього. В подальшому позивач ОСОБА_1 не перереєстрував на себе транспортний засіб, а натомість телефонуючи відповідачу ОСОБА_2 висловлював погрози і шантажував зверненням до нього із вимогою повернути кошти. Також представник зазначив, що згідно відповіді від інтернет майданчика « Авто Ріа » транспортний засіб HYUNDAI модель SANTAFE 2007 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_3 в подальшому був виставлений на продаж користувачем ОСОБА_3 та згідно відповіді від РСЦ МВС від 08.12.2023 року його перереєстровано на нового власника на підставі договору укладеного в ТСЦ РСЦ МВС № 5141 від 21.04.2018 року. Крім того представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив застосувати строки позовної давності посилаючись на те, що позивачем було пропущений загальний трирічний строк позовної давності.
13.02.2024 року на адресу суду поштою надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову від 08.02.2024 року (а.с.87-88), а також відповідь на відзив від 08.02.2024 року (а.с.93-94), в якій останній зазначив, що не погоджується з доводами висловленими у відзиві та виклав свої аргументи стосовно доказів, які надав до суду представник відповідача, зокрема з приводу відповідей на адвокатські запити щодо оголошень на сайті «Авто Ріа» зазначив, що вони підтверджують те, що згодом відповідач ОСОБА_2 продав авто під нік-неймом «Іван» і після цього його було переоформлено, а відтак безпідставно привласнив його грошові кошти. Крім того відзначив, що отримана ним від відповідача ОСОБА_2 розписка про отримання грошових коштів по своїй суті не є таким правовстановлюючим документом як договір купівлі-продажу, а тому в нього не було б можливості зареєструвати авто у сервісному центрі. Також заперечив обставини самої передачі йому відповідачем ОСОБА_2 цього автомобіля, ключів до нього та документів. Крім того не погодився з твердження про збіг строку позовної давності за пред'явленню вимогою посилаючись на продовження процесуальних строків на строк дії карантину запроваджений з 12.03.2020 року на всій території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, який був відмінений лише 30.06.2023 року Постановою Кабінету Міністрів України № 651.
14.02.2024 року ухвалою суду (а.с.99-101) відмовлено у забезпечені позову за заявою позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
01.03.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Петрів І.М. подав до суду через систему «Електронний суд» заперечення (а.с.110-112), в якому останній заперечував проти позову з огляду на доводи висловленні позивачем у своїй відповіді на відзив посилаючись на ті обставини, що 30.09.2017 року відповідач розмістив на інтернет-майданчику купівлі-продажу автомобілів «Авто-Ріа» публічне оголошення про продаж автомобіля HYUNDAI модель SANTAFE 2007 року випуску за 12000 доларів США із пробігом 203 тис. км. Приблизно на протязі 5-7 днів після розміщення оголошення з відповідачем зв'язалися по телефону особи, які зацікавилися оголошенням та запропонували оглянути авто. Цими особами були ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . 13.10.2017 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Територіального сервісного центру № 5142 РСЦ МВС в Одеській області (м. Одеса) для зняття з обліку вищезазначеного транспортного засобу, у зв'язку із чим номерні знаки НОМЕР_1 були здані для знищення, та отримано транзитний номерний знак НОМЕР_2 . Окрім того, 13.10.2017 року відповідачем ОСОБА_2 , через посилання позивача ОСОБА_1 на брак часу для оформлення авто в ТСЦ МВС, було видано довіреність на право перереєстрації транспортного засобу на ОСОБА_4 . В подальшому довіреність від 13.10.2017 року № 347227, посвідчена приватним нотаріусом Таранською А.М., була використана ОСОБА_4 для зміни власника транспортного засобу у Сервісному центрі МВС в Одеській області № 5124. Крім того представник відповідача також просив застосувати строки позовної давності посилаючись на те, що Постановою Кабінету Міністрів України не можуть бути внесенні до ЦПК України, при цьому відзначивши про внесення змін до ЦПК України Законом № 731-ІХ щодо процесуальних строків під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України № 651 з метою запобігання поширенню коронавірусої хвороби (COVID-19), але навіть з їх врахуванням строк закінчився після спливу 20-денного строку з часу набрання чинності згаданим Законом, тобто 06.08.2020 року, в той час як позов було подано позивачем лише 27.10.2023 року.
16.10.2024 року ухвалою суду (а.с.160, 162-163) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.3 ст. 128 ЦПК України, що підтверджує рекомендоване поштове відправлення № 0610226970820 із судовою повісткою, яке було надіслано за місцем його проживання зазначеним ним у змісті своєї позовної заяви (а.с.1) на виконання вимог пункту 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України і в надісланих ним поштою до суду заявах від 01.12.2023 року (а.с.47), відповіді на відзив (а.с.93), та яке 08.02.2025 року було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою в довідці про причини повернення (Ф.20) про відсутність адресата за вказаною адресою. Окрім того суд додатково повідомив позивача про дату, час і місце судового засідання відповідно до Порядку надсилання повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 року № 28, на номер його телефону зазначений у відповіді на відзив (а.с.93), про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber» 28.01.2025 року (а.с.217). При цьому раніше, а саме 03.11.2023 року і 11.12.2023 року, на адресу суду надійшли поштою надіслані позивачем заяви від 31.10.2023 року і 01.12.2023 року про розгляд справи за його відсутності (а.с.14, 47), в якій зазначав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Згідно першого речення ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.4 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, шляхом надіслання йому поштою судової повістки за адресою його зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 03.11.2023 року № 03-17/3625 (а.с.17), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, що підтверджує рекомендоване поштове відправлення № 0610226965990 із судовою повісткою, яке 08.02.2025 року було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою в довідці про причини повернення (Ф.20) про відсутність адресата за вказаною адресою, а також через повідомлення його представника - адвокат Петрів І.М., якому судова повістка була доставлена до електронного кабінету 28.01.2025 року, що підтверджує відповідна довідка про доставку електронного документа (а.с.218).
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Петрів І.М., який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів, заявлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив в їх задоволенні відмовити з підстав викладених в поданих ним відзиві на позовну заяву та заперечені.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.
06.05.2016 року в територіальному сервісному центрі № 5141 РСЦ МВС в Одеській області (м. Одеса) було зареєстровано легковий автомобіль HYUNDAI Santa Fe, 2007 року випуску, сірого кольору, VIN № НОМЕР_3 , за відповідачем ОСОБА_2 , якому було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 06.05.2016 року та номерні знаки НОМЕР_1 , що підтверджується копіями відповідей наданих на адвокатські запити адвоката Івана Петрів Регіональним сервісним центром МВС № 5141 в Одеській області від 06.12.2023 року № 31/15/5141-78аз (а.с.65) та Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 08.12.2023 року № 31/30-8-АЗ (а.с.66).
30.09.2017 року відповідачем ОСОБА_2 на сайті AUTO.RIA.com було розміщено оголошення про продаж автомобіля Hyundai Santa Fe, 2007 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , за 12000 доларів США, що визнавалось представником відповідача у відзиві на позовну заяву та у запереченні, а також підтверджується змістом копії відповіді наданої ТОВ «ІНТЕРНЕТ-РЕКЛАМА РІА» 05.12.2023 року за Вих. № 291 (а.с.62-64) на запит адвоката Петрів І.М.
При цьому суд додатково відзначає, що у змісті зазначеного оголошення в розділі «Дані про продавця» зазначено його ім'я як « ОСОБА_5 », його E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 (яке складається із зазначення латиницею першої літери розмовного ім'я « ОСОБА_5 » і прізвища « ОСОБА_6 »), а також містить зазначення як одного з номерів телефонів відповідача ОСОБА_2 - НОМЕР_5 , який зазначений як контактний з відповідачем ОСОБА_2 його представником - адвокатом Петрів І.М. у поданих ним відзиві на позовну заяву (а.с.53) та у запереченні (а.с.110). Водночас місцем продажу зазначено «Кодима, Одеська область». Таким чином сукупність зазначених відомостей дозволяє суду пов'язати особу продавця за цим оголошенням саме з особою відповідача ОСОБА_2 , який є мешканцем м. Кодими.
13.10.2017 року в територіальному сервісному центрі № 5142 РСЦ МВС в Одеській області (м. Одеса) власником - відповідачем ОСОБА_2 транспортний засіб Hyundai Santa Fe, 2007 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , було знято з обліку для реалізації, номерні знаки НОМЕР_1 , були здані на знищення, замість яких власником було отримано транзитні номерні знаки НОМЕР_2, що визнавалось представником відповідача у відзиві на позовну заяву та у запереченні, а також підтверджується копіями відповідей наданих на адвокатські запити адвоката Івана Петрів Регіональним сервісним центром МВС № 5141 в Одеській області від 06.12.2023 року № 31/15/5141-78аз (а.с.65) та Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 08.12.2023 року № 31/30-8-АЗ (а.с.66).
При цьому суд додатково відзначає, що територіальному сервісному центрі № 5142 РСЦ МВС в Одеській області розташований в с. Крижанівка (наразі Одеський район) Одеської області поблизу м. Одеси, згідно відомостей, які знаходяться в публічному доступі.
Також 13.10.2017 року відповідачем ОСОБА_2 власноручно було складено розписку про те, що Він отримав від позивача ОСОБА_1 10700 доларів США за проданий йому автомобіль Сантафе НОМЕР_1 , що також визнавалось представником відповідача у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив, а також підтверджується копією зазначеної розписки (а.с.5), яка додана позивачем до позовної заяви.
Окрім того 13.10.2017 року відповідач ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_4 надав довіреність серії НМТ № 347227 посвідчену приватним нотаріусом Таранською А.М. щодо транспортного засобу Hyundai Santa Fe, 2007 року випуску, номерний знак: НОМЕР_2 , що визнавалось представником відповідача у запереченні, а також підтверджується копіями відповідей наданих на адвокатські запити адвоката Івана Петрів Регіональним сервісним центром МВС № 5141 в Одеській області від 06.12.2023 року № 31/15/5141-78аз (а.с.65) та Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 08.12.2023 року № 31/30-8-АЗ (а.с.66).
При цьому суд додатково відзначає, що згідно Єдиного реєстру нотаріусів, які знаходяться в публічному доступі, робоче місце приватного нотаріусу ОСОБА_7 розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, 7/9.
29.03.2018 року продавцем на ім'я « ОСОБА_8 » з E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 на сайті AUTO.RIA.com було розміщене оголошення про продаж автомобіля марки Hyundai Santa Fe, 2007 року випуску, номерний знак: НОМЕР_2 (транзитний номерний знак українського зразка), вартість 12300 доларів США, місце продажу зазначено «Одеса, Одеська область», що підтверджується змістом копії відповіді наданої ТОВ «ІНТЕРНЕТ-РЕКЛАМА РІА» 05.12.2023 року за Вих. № 291 (а.с.62-64) на запит адвоката Петрів І.М.
21.04.2018 року транспортний засіб Hyundai Santa Fe, 2007 року випуску, номерний знак: НОМЕР_2 , було перереєстровано на ОСОБА_9 в ТСЦ № 5141 (м. Одеса), на підставі договору купівлі-продажу № 5141/2018/909532 від 21.04.2018 року, укладеного в ТСЦ № 5141 (продавця представляв ОСОБА_4 за довіреністю серії НМТ № 347227, виданою 13.10.2017 року приватним нотаріусом Таранською А.М.), що підтверджується копіями відповідей наданих на адвокатські запити адвоката Івана Петрів Регіональним сервісним центром МВС № 5141 в Одеській області від 06.12.2023 року № 31/15/5141-78аз (а.с.65) та Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 08.12.2023 року № 31/30-8-АЗ (а.с.66).
При цьому суд додатково відзначає, що ім'я особи продавця - «Иван» співпадає з ім'ям ОСОБА_4 , який при укладенні договору купівлі-продажу діяв від продавця на підставі за нотаріально посвідченою довіреністю, а територіальний сервісний центр № 5141 РСЦ МВС в Одеській області розташований в самому м. Одесі, згідно відомостей, які знаходяться в публічному доступі.
07.05.2018 року до чергової частини Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі надійшла заява від позивача ОСОБА_1 , в якій останній просить вжити заходів до невстановленої особи, яка 13.10.2017 року знаходячись за адресою: м. Одеса кут вулиць Піроговська-Семінарська шляхом зловживання довірою та введення в оману заволодів грошовими коштами у розмірі 10700 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 279200,00 грн, про що свідчить копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018161500001054 від 08.05.2018 року (а.с.6), доданого позивачем до позовної заяви,.
При цьому суд додатково відзначає, що у зазначеному повідомленні місце заволодіння 13.10.2017 року грошовими коштами позивача ОСОБА_1 - район вулиць Пироговська і Семінарська (у дійсності вони не перетинаються, бо є паралельними одна одній, згідно сервісу Google Maps) по суті співпадає з розташуванням робочого місця приватного нотаріусу ОСОБА_7 за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, 7/9, яка саме 13.10.2017 року здійснила нотаріальне посвідчення довіреності виданої відповідачем ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_4 щодо транспортного засобу Hyundai Santa Fe, 2007 року випуску, номерний знак: НОМЕР_2 .
14.11.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області із заявою щодо отримання інформації про належність йому автомобіль HYUNDAI SANTA FE, кузов № НОМЕР_6 , що вбачається зі змісту відповіді територіального сервісного центру 5141 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області від 14.11.2019 року № 31/15/5141-2631 (а.с.7, 48).
В цей же день - 14.11.2019 року територіальний сервісний центр 5141 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області надав на вище зазначену заяву позивача від 14.11.2019 року відповідь за № 31/15/5141-2631 (а.с.7, 48) про те, що згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 14.11.2019 року, автомобіль HYUNDAI SANTA FE, кузов № НОМЕР_6 , з 01 січня 2017 року по даний час, тобто день надання відповіді - 14.11.2019 року йому на праві приватної власності не належав, згідно відповіді.
Позивачем ОСОБА_1 складено письмову вимогу адресовану відповідачу ОСОБА_2 та датовану 04.01.2021 року про повернення йому останнім протягом 10 днів з моменту її отримання безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 10700 доларів США в гривнєвому еквіваленті на відповідний його банківський рахунок відкритий ним 22.09.2018 року. Однак, суд відзначає ту обставину, що до копії цієї вимоги (а.с.95) позивач ОСОБА_1 не додав не лише доказів її отримання відповідачем ОСОБА_2 , але і взагалі її надіслання йому яким-небудь засобом зв'язку (поштою, електронною поштою тощо).
Нормативно-правове обґрунтування:
Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч.1-2 ст. 192 Глави 13 «Речі. Майно» ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Висновки суду
- щодо обґрунтованості позову пред'явленого до відповідача:
Положеннями ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Положеннями частин 1-3 статті 13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд констатує, що сторони - як позивач так і відповідач у даній справі не в повній мірі реалізували доказування для обставин (фактів), що обґрунтовують їх вимоги і заперечення, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи, намагаючись в своїх заявах по суті поверхнево зазначені лише ті обставини, які однозначно обґрунтовують їх позиції. При цьому уникаючи деталізації самих обставин виникнення правовідносин, які існували між ними.
Внаслідок чого суд при ухваленні даного рішення щодо вирішення спору керується наданими сторонами доказами та відомостями, які наявні у публічному доступі.
Так сторонами в своїх заявах по суті не зазначено те, що 13.10.2017 року події з приводу транспортного засобу відбувалися між ними не за місцем продажу цього транспортного засобу зазначеному в оголошенні на сайті AUTO.RIA.com - м. Кодима Одеської області, тобто за місцем проживання відповідача ОСОБА_2 , а в с. Крижанівка поблизу м. Одеси та у самому м. Одесі, тобто за місцем проживання позивача ОСОБА_1 .
Положеннями ч.2-3 ст. 83 ЦПК України встановлено процесуальний обов'язок позивача подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідача разом з поданням відзиву.
При цьому, пункт 3 ч.2 ст. 76 ЦПК України передбачає, що показаннями свідків є одним з засобів встановлення даних, передбачених у ч.1 ст. 76 ЦПК України.
Згідно ч.3 ст. 177 ЦПК України передбачає, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. Водночас ч.1 ст. 91 ЦПК України передбачає, що виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.
В судовому засіданні. яке відбулось 19.12.2024 року, на уточнююче запитання суду повідомив, що довіреність щодо транспортного засобу Hyundai Santa Fe була видана відповідачем ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_4 за бажанням самого позивача ОСОБА_1 з яким той прибув, з метою подальшого переоформлення згаданого транспортного вже на нього.
Сам позивач ОСОБА_1 , який за весь час перебування справи в провадженні суду не з'явився в жодне з призначених засідань, а у змісті своєї відповіді на відзив (а.с.93-94) нічого не зазначив з приводу обставин участі у події ОСОБА_4 , зокрема чи відома йому ця особа (хоча у змісті заяв по суті представник відповідача зазначав, що ця особа прибула саме разом з ним); надання нотаріально посвідченої довіреності цій особі саме 13.10.2017 року у нотаріуса робоче місце якого знаходиться в м. Одесі безпосередньо в район вулиць Пироговська і Семінарська, де з повідомлення самого позивача ОСОБА_1 до поліції (а.с.6) 13.10.2017 року відбулось заволодіння його грошовими коштами в розмірі 10700 доларів США; співпадіння ім'я цієї особи « ОСОБА_10 » з ім'ям продавця « ОСОБА_8 » в оголошенні розміщеному 29.03.2018 року на сайті AUTO.RIA.com про продаж транспортного засобу. З приводу останнього позивач ОСОБА_1 у своїй відповіді на відзив (а.с.93) зазначив, що вважає, що сам відповідач ОСОБА_2 здійснював цей продаж під нік-неймом « ОСОБА_8 ».
Однак, ні позивачем ОСОБА_1 , а ні відповідачем ОСОБА_2 або його представником, протягом всього судового розгляду перед судом так і не було заявлено клопотання про виклик свідка(ів). При цьому представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Петрів І.М. у змісті поданого ним заперечення (а.с.111) зазначив про можливість (за потреби) підтвердження обставин свідком - ОСОБА_11 , явка якого (за необхідності) буде забезпечена в судове засідання. Проте, як вже зазначалося вище, сторони не вважали за необхідне порушувати заяви про виклик у цій справі жодних свідків, зокрема ОСОБА_4 .
На думку суду для встановлення обставин, які мають значення для вирішення справи, існувала об'єктивна потреба в допиті у якості свідка ОСОБА_4 , на ім'я якого відповідач ОСОБА_2 13.10.2017 року в м. Одесі надав нотаріально посвідчену довіреність щодо транспортного засобу Hyundai Santa Fe, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , та який би зміг надати покази про обставини того, що його пов'язує з особами позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2 та чому останнім саме на його ім'я було видано відповідну довіреність, якою Він в подальшому скористався при укладенні 18.04.2018 року правочину відчуження цього транспортного засобу на користь ОСОБА_9 .
За таких умов суд вважає, що саме позивач ОСОБА_1 не довів перед судом обставин, які б обґрунтовували пред'явлену ним позовну вимогу до відповідача ОСОБА_2 , в той час як сам відповідач ОСОБА_2 хоча в повній мірі і не довів перед судом обставин, які б обґрунтовували його заперечення проти позову ОСОБА_1 , але при цьому обрав побудову свого процесуального захисту від пред'явленого до нього позову шляхом застосування позовної давності, про яку представник відповідача заявляв письмово у змісті поданих заяв по суті та усно під час своєї безпосередньої участі в судових засіданнях.
Окрім того суд звертає увагу на поведінку самого позивача ОСОБА_1 упродовж 13.10.2017 року (подія передачі коштів) до 27.06.2023 року (дата подачі позову до суду шляхом його на пошту, згідно поштового штемпеля на конверті), тобто тривалістю 5 років і 8 місяців, за умов описаним ним у своїй позовній заяві, яка на думку суду є доволі пасивної для особи, яка передавши іншій особі грошові кошти, а натомість фактично нічого не отримала за це. Водночас звернення до поліції 07.05.2018 року (а.с.6) і до ТСЦ 14.11.2019 року (а.с.7. 48), а також складення письмової вимоги (а.с.95) без підтвердження її направлення відповідачу, не є переконливими для підтвердження дійсного вжиття дієвих заходів для захисту позивачем ОСОБА_1 своїх, як сам останній визначив, законних прав та інтересів з огляду загальну його поведінку на протязі 5 років і 8 місяців. При цьому суд відзначає, що гроші передавалися за транспортний засіб, якому на той час вже було 10 років, та який сам по собі потребує постійного періодичного сервісного обслуговування для його підтримання у стані придатному для використання, зокрема заміна певних речовин (мастила в двигуні) має здійснюватися періодично (в загальному раз на два роки) навіть за умов того, що транспортний засіб не проїхав 10 тис. км, тобто за вказаний період часу таких замін мало відбутися принаймні дві, а з часу випуску транспортного засобу минуло на той час 16 років, що в свою чергу впливає на визначення його ринкової вартості. Тому суд вважає не переконливими доводи позивача ОСОБА_1 , що за передані кошти ним не було отримано принаймні фактичну можливість володіти і користуватись транспортним засобом (особисто та/або через третю особу) навіть за умов не здійснення його реєстрації на нього. Правову оцінку цих правовідносин суд не вважає за можливе давати при ухваленні даного рішення з огляду на те, що це не стосується предмету вирішення позову у даній справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Ураховуючи вище викладене суд вважає, що заявлений позивачем позов є необґрунтованим, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
- щодо застосування позовної давності до пред'явленої позивачем позовної вимоги:
У змісті відзиву на позовну заяву та запереченні поданих представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Петрів І.М., повноваження якого не обмежені, згідно запису в ордері (а.с.33) заявлено про застосування наслідків позовної давності до позовної вимоги пред'явленої позивачем ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за розпискою від 13.10.2017 року.
Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду в своїй постанові від 08 червня 2021 року у справі № 598/1199/18 (провадження № 61-20492св19) зазначив, що Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Однак, в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 201/264/20 (провадження № 61-4292св21) відзначено те, що «Відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог».
Ураховуючи, що судом в задоволенні позову відмовлено, то суд вважає відсутніми підстави для застосування позовної давності заявленої представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Петрів І.М. у змісті поданих ним відзиві на позовну заяву та у запереченні.
При цьому, суд не погоджується з твердженнями наведеними позивачем ОСОБА_1 у своїй відповіді на відзив щодо відсутності спливу строку позовної давності, оскільки остання передбачена нормою закону - ЦК України, тобто є нормою матеріального права.
В свою чергу зміни, які внесені до ЦПК України Законом № 731-ІХ від 18.06.2020 року доповненням його пунктом 3 розділ XII «Прикінцеві положення» щодо процесуальних строків під час карантину, стосуються застосування лише процесуальних строків, встановлені нормами цього Кодексу, а відтак вони не впливають на строки позовної давності передбачені матеріальним правом - ЦК України.
При цьому суд додатково відзначає, що пунктом 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Однак, загальний строк позовної давності за вимогою позивача сплинув ще до введення воєнного стану.
- щодо розподілу судових витрат:
Приймаючи до уваги, що відповідачем ОСОБА_2 та/або його представником - адвокатом Петрів І.М. суду не повідомлено про понесення яких-небудь судових витрат у даній справі, то судом за умов відмови в задоволенні позову не встановлено судових витрат, які б потребували розподілу при ухваленні даного рішення.
Керуючись ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 , до ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 , про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 28.02.2025 року.
Суддя Д.В. Вороненко