Номер провадження: 22-ц/813/998/25
Справа № 496/2012/17
Головуючий у першій інстанції Драніков С.М.
Доповідач Назарова М. В.
25.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: боржник - ОСОБА_1 , стягувач- Акціонерне товариство «Укрсиббанк», заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 17 січня 2024 року, постановлену Біляївським районним судом Одеської області у складі: судді Дранікова С.М. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «УкрСиббанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11078993000 від 17 листопада 2006 року, яка на 21 червня 2016 року становить 188242,06 доларів США і складається із заборгованості за кредитом та процентами, і пені у розмірі 752 649,87 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,2400 га та житловий будинок з надвірною спорудою на АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_1 на праві власності.
Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
Визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації - на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 4000 грн у відшкодування судового збору.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року - без змін.
26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною заявою, в якій просить визнати виконавчий лист, виданий Біляївським районним судом Одеської області 08 вересня 2021 року на виконання постанови Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року по справі № 496/2012/17, таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги мотивує тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. На виконання вказаної постанови суду Біляївським районним судом Одеської області 08 вересня 2021 року видано виконавчий лист, який знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О.
Заявниця вважає, що вищевказаний виконавчий документ не підлягає виконанню через те, що обов'язок боржника відсутній повністю, оскільки, заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 жовтня 2013 року у цивільній справі № 296/9144/13-ц за позовом ОСОБА_2 до АКІБ «Укрсиббанк», Головного управління юстиції Одеської області, державного нотаріуса Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Зезика В.А., третя особа: Служба у справах дітей при Біляївській РДА в Одеській області про визнання недійсним договорів, яким застосовано наслідки неукладеності договору кредитування з метою захисту прав споживача: визнано договір іпотеки, укладений 25 травня 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «Укрсиббанк», недійсним. Знято заборону відчуження об'єктів нерухомого майна, яка була накладена відповідно до договору іпотеки від 25 травня 2007 року. Зобов'язано внести до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна відомості про зняття заборон та арештів на об'єкти нерухомого майна шляхом вилучення запису № 2-2926, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 25 травня 2007 року та виключено з реєстру іпотек запис про іпотеку нерухомого майна № 2-2926 з контрольною сумою про обтяження нерухомого майна іпотекою.
21 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори про купівлю будинку, загальною площею 226.10 кв.м та земельної ділянки площею 0,24 га. Дані угоди укладались в порядку та на виконання судового рішення Біляївського районного суду від 26 червня 2013 року про стягнення заборгованості за договором позики. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області затверджена мирова угода між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про продаж нерухомого майна за поданням заяви начальника ВДВС Біляївського РУЮ Лавренюк О.М. На момент винесення ухвали про затвердження мирової угоди не було ніяких перешкод, оскільки заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира були застосовані наслідки договору кредитування між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 як неукладеного з послідуючим визнанням договору іпотеки недійсним. На момент як укладання і затвердження мирової угоди, так і продажу майна в порядку та на виконання судового рішення не існувало перешкод для продажу майна, в реєстрі обтяжень нерухомого майна були відсутні будь-які записи стосовно заборон чи обтяжень на відчуження земельної ділянки площею 0,2400, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку з надвірною спорудою АДРЕСА_1 .
Отже, станом на час придбання вказаного нерухомого майна, заявниця не знала і не могла знати про наявність обтяжень чи будь-яких заборон, відчуження відбулося законним шляхом з дотримання усіх правових процедур, вказані договори купівлі-продажу є чинними, а тому з цих причин вона вважається добросовісним набувачем спірного майна. Заявниця, посилаючись на те, що вона є добросовісним набувачем нерухомого майна, на яке постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року звернуто стягнення, вважає, що її обов'язок щодо виконання вказаного судового рішення відсутній, у зв'язку з чим вона звернулась до суду з вказаною заявою.
Від представника АТ «Укрсиббанк» надійшли до суду заперечення на заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до яких просила відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на те, що постанова Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року набрала законної сили та не була скасована; отриманий банком виконавчий лист про звернення стягнення на майно перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О.; ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів, що нею добровільно виконано постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року, внаслідок чого її обов'язок за виконавчим листом припинився. Таким чином, заявлені вимоги ОСОБА_1 зводяться лише до переоцінки доказів, оцінених судами у процесі розгляду справи, що не відповідає нормам закону та свідчить про намагання уникнути цивільно-правової відповідальності, а тому в заявлених нею вимогах суду слід відмовити.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 17 січня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою заяву задовольнити. Визнати виконавчий лист, виданий Біляївським районним судом Одеської області 08 вересня 2021 року на виконання постанови Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року по справі № 496/2012/17, таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що 21 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори про купівлю будинку, загальною площею 226,10 кв.м та земельної ділянки площею 0,24 га. Дані угоди укладались в порядку та на виконання судового рішення Біляївського районного суду від 26 червня 2013 року про стягнення заборгованості за договором позики. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області затверджена мирова угода між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про продаж нерухомого майна за поданням заяви начальника ВДВС Біляївського РУЮ Лавренюк О.М. На момент винесення ухвали про затвердження мирової угоди не було ніяких перешкод, оскільки заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира були застосовані наслідки договору кредитування між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , як неукладеного з послідуючим визнанням договору іпотеки недійсним.
Вказує, що станом на час придбання вказаного нерухомого майна заявниця не знала і не могла знати про наявність обтяжень чи будь-яких заборон, відчуження відбулося законним шляхом з дотримання усіх правових процедур, вказані договори купівлі-продажу є чинними, а тому з цих причин вона вважається добросовісним набувачем спірного майна.
Заявниця, посилаючись на те, що вона є добросовісним набувачем нерухомого майна, на яке постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року звернуто стягнення, вважає, що її обов'язок щодо виконання вказаного судового рішення відсутній, з викладених обставин, які встановлені як Одеським апеляційним судом, так і Верховним Судом.
Зазначає, що у ОСОБА_1 по відношенню до АТ «Укрсиббанк» немає ніякої цивільно-правової відповідальності, оскільки вона набула право власності на своє майно на підставі двох судових рішень - рішення суду про стягнення боргу й ухвали про затвердження мирової угоди та стадії виконання, не отримувала кредит у АТ «Укрсиббанк» та не перебувала у статусі боржника.
Від АТ «Укрсиббанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 не доведено, що рішення суду було виконано, внаслідок чого обов'язок припинився, або її обов'язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями ст. 432 ЦПК України, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги.
Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, Акціонерне товариство «Укрсиббанк» належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи і в установленому законом порядку, повістку отримало 20.12.2024 20:45:43 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 249 зв, т. 3), ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 250, т. 3 ), до судового засідання не з'явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2018 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено (а.с. 273-274, т.1).
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11078993000 від 17 листопада 2006 року, яка станом на 21 червня 2016 року становить заборгованість по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у розмірі 188 242,06 доларів США та пені у загальному розмірі 752 649,87 гривень, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на: земельну ділянку площею 0,2400 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. 21 січня 2014 року за реєстром 356, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за № 10117593; житловий будинок з надвірною спорудою під АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. 21 січня 2014 року за реєстром 356, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за № 10116825. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Визначено початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації - на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1600 гривень та за подачу апеляційної скарги у розмірі 2400 гривень (а.с. 136- 143, т. 2).
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шелех Марини Федорівни залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишено без змін (а.с. 214-220, т. 2).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 липня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишено без змін (а.с. 125-127, т. 2).
08 вересня 2021 року на адресу представника позивача Біляївським районним судом Одеської області надіслано виконавчий лист (а.с. 134, т. 2).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. від 01 листопада 2021 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 496/2012/17 звернуто стягнення на наступне майно: житловий будинок з надвірною спорудою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку 14, загальною площею 0,2400 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилалася на те, що на час придбання вказаного нерухомого майна, заявниця не знала і не могла знати про наявність обтяжень чи будь-яких заборон, відчуження відбулося законним шляхом з дотримання усіх правових процедур, вказані договори купівлі-продажу є чинними, а тому з цих причин вона вважається добросовісним набувачем спірного майна. Заявниця посилаючись на те, що вона є добросовісним набувачем нерухомого майна, на яке постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року звернуто стягнення, вважає, що її обов'язок щодо виконання вказаного судового рішення відсутній.
Відмовляючи у задоволенні такої заяви, суд виходив із наявності не скасованого та незміненого рішення суду, у тому разі і при апеляційному та касаційному перегляді чи за результатами перегляду за ново виявленими обставинами, яке набрало законної сили, та відсутності визначених процесуальним законом підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а доводи заявниці стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
За ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий судовий розгляд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
Твердження заявниці про те, що виконавчий лист не підлягає виконанню, оскільки вона є добросовісним набувачем нерухомого майна, на яке постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року звернуто стягнення, вважає, що її обов'язок щодо виконання вказаного судового рішення відсутній, є безпідставними.
Судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, не скасовано та не змінено в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, яке набрало законної сили.
Докази, які б підтверджували відсутність у боржника обов'язку або будь-які інші причини, за яких лист може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню також відсутні, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відповідно до положень ст. 432 ЦПК України і доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.
Намагання заявниці довести, що її добросовісність як набувача спірного майна є саме іншою причиною в розумінні словосполучення «з інших причин» (ч. 2 ст. 432 ЦПК України) і що тлумачення такого належить виключно законодавцю в особі Верховної Ради України, Конституційному та Верховному Суду, і що закон не обмежує перелік цих причин, є власним помилковим тлумаченням самою заявницею такого, оскільки хоча законодавець і не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України, проте словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
І оскільки у зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення, то саме суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
В даному випадку вказане дотримане та належно виконано судом.
Доводи апеляційної скарги фактично є підставами заяви ОСОБА_1 , яким судом дана правильна оцінка та вірно застосовані відповідні норми права в світлі виниклих правовідносин, коли законодавчо визначені підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 17 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 28 лютого 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.В. Кострицький
Ю.П. Лозко