Справа № 946/98/25
Провадження № 2-а/946/44/25
27 лютого 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
08.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1/14714 від 26.12.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував та не відмовлявся від її отримання. 20.12.2024 року його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 та складено протокол про адміністративне правопорушення № 471, у якому не зазначена дата, час та місце вчинення ним правопорушення, не зазначено яку саме повістку направляли, а також протокол не містить дату та час розгляду адміністративної справи, зазначено лише місце розгляду. 24.12.2024 року адвокатом позивача направлено до відповідача адвокатський запит, який зареєстровано цією ж датою та повідомлено, що позивач з 23.12.2024 року по 27.12.2024 року проходить лікування, на що надана копія інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров'я від 23.12.2024 року. Справу було розглянуто за відсутності позивача та винесено оскаржувану постанову, яку позивач отримав засобами поштового зв'язку 30.12.2024 року. Також позивач у позові посилається на відсутність доказів обставин, які стали підставою для складання протоколу та винесення оскаржуваної постанови.
10.01.2025 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 надав відзив, у якому зазначив, що з вимогами позовної заяви не згодні та зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до алфавітної картки перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 28.04.2000 року в статусі військовозобов'язаного (лейтенант). 3 24.02.2022 року у позивача виник обов'язок виконувати вимоги та приписи Законів України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, але позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 самостійно не з'явився. Протягом 2022 та 2023 років ІНФОРМАЦІЯ_6 відбувалась спроба здійснення оповіщення позивача за наявною адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рапортами представників ІНФОРМАЦІЯ_3 . 13.12.2024 року Ізмаїльському міському голові Ізмаїльського району Одеської області ІНФОРМАЦІЯ_6 було направлено розпорядження N?3/14107 від 13.12.2024 р. щодо здійснення оповіщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про результати виконання розпорядження TBO начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.12.2024 року N?3/14107 до ІНФОРМАЦІЯ_3 надано звіт заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів від 19.12.2024 року N?14/03-18-5761 про результати здійснення оповіщення позивача та вручення йому повістки для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 18.12.2024р. о 09.00 год., та зазначено про те, що ОСОБА_1 за адресою зазначеною у повістці про виклик: АДРЕСА_1 не проживає (зі слів сусідів). На підставі приписів ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідач звернувся до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області щодо виявлення та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення N?3/14128 від 13.12.2024 року. Таким чином, доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 співробітниками Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 20.12.2024 року був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності, за ч.3 ст. 210 КУпАП - порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в умовах особливого періоду. 26.12.2024 під час розгляду адміністративної справи ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було досліджено докази порушення позивачем правил військового обліку, а саме встановлено, що адреса місця проживання та реєстрації позивача, яка міститься в ІНФОРМАЦІЯ_5 є: АДРЕСА_1 . Також під час розгляду адміністративної справи встановлено, що згідно з рапортів співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 та зі звіту Ізмаїльської міської територіальної громади щодо здійснення оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку та проживають у м. Ізмаїл про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , наданого заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів листом N?14/03-18-5761 від 19.12.2024 військовозобов'язаний ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не мешкає. Таким чином, було встановлено при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення N?1/14714 від 26.12.2024, що позивач в порушення п.п.8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ N?1487 від 30 грудня 2022 року (з наступними змінами) не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_7 , про своє місце проживання/перебування. Таке ставлення до виконання правил військового обліку дало змогу позивачу уникнути призову на військову службу за мобілізацією. Таким чином, вважає, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності, за ч. 3 ст. 210 КУПАП Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в умовах особливого періоду, а постанова по справі про адміністративне правопорушення N?1/14714 від 26.12.2024 року винесена в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства. З урахуванням викладеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.
В судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність .
Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно частини першої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.
У силу приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною постановою від 26.12.2024 № 1/14714 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Так, відповідно до частин першої, третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період .
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин .
Згідно частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила), який є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відтак, позивач має обов'язок прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема у строк, що вказаний у повістці.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до алфавітної картки перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 28.04.2000 року в статусі військовозобов'язаного (лейтенант).
З наданої суду роздруківки з мобільного додатку «Резерв+», сформованої 22.06.2024 року, в якій наявний QR-коду, вказано, що позивач має відстрочку до 27.03.2028 року, дані уточнив вчасно 21.05.2024 року.
З постанови по справі про адміністративне правопорушення № 1/14714 від 26.12.2024 року вбачається, що 20 грудня 2024 року о 07 год. 15 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 за зверненням N?3/14128 від 18.12.24. працівниками поліції було доставлено громадянина ОСОБА_1 як такого, якому не змогли вручити повістку у зв'язку з тим, що гр. ОСОБА_1 не проживає за вказаною адресою, про що свідчить звіт Ізмаїльської міської територіальної громади щодо здійснення оповіщення військовозобов'язаних N?14/03-18-5761 від 18.12.24. Таким чином гр. ОСОБА_1 порушив Правила військового обліку призовників. військовозобов'язаних та резервістів, а саме пп. 8, п.1 ПКМУ N?1487 від 30.12.2022 року, тим самим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
На підтвердження обґрунтованості винесення оскаржуваної постанови, відповідач посилається на те, що протягом 2022 та 2023 років ІНФОРМАЦІЯ_6 відбувалась спроба здійснення оповіщення позивача за наявною адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рапортами представників ІНФОРМАЦІЯ_3 . 13.12.2024 року Ізмаїльському міському голові Ізмаїльського району Одеської області (пр. Незалежності, 62, м. Ізмаїл, 68600) ІНФОРМАЦІЯ_6 було направлено розпорядження N?3/14107 від 13.12.2024 р. щодо здійснення оповіщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про результати виконання розпорядження TBO начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.12.2024 року N?3/14107 до ІНФОРМАЦІЯ_3 надано звіт заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів від 19.12.2024 року N?14/03-18-5761 про результати здійснення оповіщення позивача та вручення йому повістки для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 18.12.2024р. о 09.00 год., та зазначено про те, що ОСОБА_1 за адресою зазначеною у повістці про виклик: АДРЕСА_1 не проживає (зі слів сусідів).
Разом з тим, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №471 від 20 грудня 2024 року суть адміністративного правопорушення полягала в тому, що 20 грудня 2024 року приблизно о 07 год. 15 хв. було доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою складання протоколу за ст. 210 КУпАП гр. ОСОБА_1 , як особу яку було подано в розшук 18.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 . В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було з'ясовано, що гр. ОСОБА_1 має при собі військовий квіток офіцера запасу та вчасно оновив облікові данні в додатку (Резерв +), але в умовах особливого періоду, введеного Указом Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», не виконав вимоги ч.10 ст. 1 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу», пп.2, п.1, п.3 Додатку 2 до Порядку «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487, а саме не з'явився за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тим самим порушив вимоги ч.10, ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», пп.2, п.1, п.3 Додатку 2 до Порядку «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487.
В свою чергу, суд звертає увагу, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, суд констатує, що винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення передує складання протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі якого суб'єкт владних повноважень виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Обставини та підстави викладені у протоколі про адміністративне правопорушення являють собою обставини, які мають узгоджуватися з матеріалами справи та безпосередню зі змістом постанови, оскільки постанова виносить виходячи з обставин, викладених саме у протоколі.
Втім, як встановлено оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 порушив пп. 8, п.1 ПКМУ № 1487 від 30.12.2022 року, проте протокол про адміністративне правопорушення № 471 від 20.12.2024 року містить виклад відмінних обставин, зокрема, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 порушив ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та пп. 2 п. 1, п. 3 Додатку 2 до Порядку «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (ПКМУ № 1487).
Вказане свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, послався на підстави порушення військового обліку, які є відмінним, аніж підстави, викладені у протоколі, який є офіційним документом, що передує постанові та є основою для постанови.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що обставини вчиненого правопорушення в оскаржуваній постанові викладені інші ніж ті обставини вчиненого правопорушення які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
За наявності таких розбіжностей, а також з урахуванням того, що ч. 3 ст. 210 КУпАП є банкетною нормою, а суб'єкт владних повноважень у протоколі та оскаржуваній постанові посилається на різні норми спеціального законодавства, якими передбачається обов'язок громадян щодо належного виконання правил військового обліку, суд позбавлений об'єктивної можливості встановити співвідношення порушеного правила військового обліку з відповідною нормою спеціального законодавства, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Також надаючи оцінку доводам позивача про те, що справу було розглянуто за відсутності позивача, суд зазначає наступне.
Статтею 268 КУпАП передбачено, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення № 471 від 20.12.2024 року вбачається, що позивачу вказаний протокол вручено, що підтверджується його особистим підписом. Втім відомості про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення у вказаному протоколі не зазначені.
Отже обов'язок відповідача щодо повідомленні позивача про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення є не виконаним.
Більш того, суд звертає увагу, що 24.12.2024 року адвокатом позивача направлено до відповідача адвокатський запит, який зареєстровано цією ж датою та повідомлено відповідача, що позивач з 23.12.2024 року по 27.12.2024 року проходить лікування, на підтвердження чого надав копію інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров'я від 23.12.2024 року.
Таким чином, суд погоджується з позивачем, що останній не був поінформований про час та місце розгляду справи.
Обов'язок доказування цієї обставини несе виключно відповідач.
Суд констатує, що повідомлення особи, яка притягується до відповідальності про час та місце розгляду справи має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Верховний Суд у справах N? 676/752/17, N? 489/1004/17, N? 308/12552/16-a, N? 482/9/17, N? 205/7145/16-а зробив такі висновки: "Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення".
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у справах N? 522/20755/16-a, N? 591/2794/17, N? 05/7145/16-а, N? 286/4145/15-а дійшов такого висновку: "факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу".
В свою чергу, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Іншим доводам та запереченням учасників справи суд оцінки не надає, оскільки вони не впливають на висновки суду.
Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин справи, суддя констатує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не довів правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, що є підставою для скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (пункт 4.1)
Отож, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та повідомлення позивача про час розгляду справи.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, КАС України надає суду право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, беручи до уваги відсутність належних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суддя вважає, що постанова №1/14714 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП від 26.12.2024 має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, необхідно стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 72, 75, 76, 77, 139, 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1/14714 від 26.12.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП і провадження по справі закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.02.2025 року.
Суддя: О.О.Бурнусус