Справа № 946/1296/25
Провадження № 1-кс/946/460/25
27 лютого 2025 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю: представника особи, у якої вилучено майно - ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна, -
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162150000228 від 13.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 12.02.2025 до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що при в'їзді у с. Озерне, Ізмаїльського району Одеської області працівниками СРПП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області було зупинено трактор синього кольору із державним номером НОМЕР_1 із причепом із державним номером НОМЕР_2 в якому міститься фрагменти деревини. Трактор перебував під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, 12.02.2025 на місце події скеровано СОГ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та в рамках проведення перевірки виклику слідчим 12.02.2025 в період часу з 18:46 по 20:20 за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Озерне, вул. Ізмаїльська проведено огляд та складено протокол огляду місця події, під час проведення якого виявлено транспортний причеп із номером НОМЕР_2 , в якому на момент огляду виявлено фрагменти деревини різного діаметру та різної довжини при огляді якої було проведено заміри, так висота причепу складає 160 см., ширина складає 242 см., довжина- 413 см., таким чином, можемо говорити, що складає і близько 16 куб. м. деревини, відповідно до ТТН № 001 від 12.02.2025 складає 5 м. куб. деревини. В 20 метрах від виявлено причепу було виявлено трактор синього кольору із д/н ВН27624 під керуванням гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній під час огляду видав ТТН № 001 від 12.02.2025 року та видаткову накладну б/н від 12.02.2025 року, які було вилучено та упаковано до сейф-пакету НПУ RIC2025017.
Надалі, 13.02.2024 слідчий за погодження із прокурора звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт вилучено в ході огляду місця події майна.
Слідчий судді ОСОБА_6 , ухвалою від 14.02.2025 року № 946/1075/25 прийняв рішення про повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення недоліків та встанови строк для усунення 72 години з моменту отримання копії ухвали. Своє рішення, слідчий суддя аргументував тим, що дослідивши клопотання про арешт майна та долучені до нього документи, у самому клопотання не вбачається кількість фрагментів деревини щодо якої ставиться питання про накладення арешту. Крім того, як зазначає слідчий суддя, у клопотання не наводяться ідентифікуючі характеристики фрагментів деревини, їх кількість та інші дані, які б надавали змогу їх у подальшому ідентифікувати та співставити саме з даними кримінальним провадженням.
Так, слідчий суддя ОСОБА_1 , за результатами розгляду клопотання про арешт майна, прийняв рішення про часткове задоволення клопотання, а саме накласти арешт на вилучені ТТН № 001 від 12.02.2025, видаткову накладу б/н від 12.02.2025 року та на причеп із д.н.з НОМЕР_2 в частині заборони відчуження (без заборони власнику або користувачу транспортного засобу зберігати та використовувати його)
Надалі, слідчий суддя ОСОБА_1 надав дозвіл на проведення обшуку вказаного причепу, про що виніс відповідну ухвалу № 946/1153/25.
Слідчим на виконання рішення суду про накладення арешту на вилучене в ході огляду майно, було викликано власника майна ОСОБА_5 для вирішення питання про його повернення, про те останній проігнорував пропозицію слідчого.
Надалі, з метою належного виконання рішення суду про арешт вилученого в ході огляду місця події причепу, слідчий направив на адресу проживання власника майна ОСОБА_5 лист про необхідність вирішення питання про повернення вилученого причепу.
Надалі, в ході досудового слідства, слідчим, на підставі ухвали слідчого судді №946/1153/25 від 18.02.2025 проведено обшук причепу із державним номером НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:
- Причеп марки 2ПТС-3,7 із реєстраційним номером НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- Фрагменти деревини роду гледичія та вишня у кількості 7,56 складометрів.
Як посилається слідчий в своєму клопотанні, враховуючи, що причеп є засобом вчинення злочину, вказаний факт був встановлений у судовому засіданні, під час розгляду клопотання про арешт майна, вилученого в ході огляду місця події, він безпосередньо використовувався для незаконної порубки дерев у лісових насадженнях, містить на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно із забороною користуватися та розпоряджатися вказаним причепом.
Фрагменти деревини у кількості 7,56 складометрів, що були вилучені в ході обшуку причепу, є предметом вчинення злочину, тому також виникла необхідність у накладенні арешту на них.
У запереченнях від 26.02.2025 року на клопотання про накладання арешту представник особи, у якої вилучено майно, адвокат ОСОБА_3 зазначив, що тимчасово вилучений транспортний засіб - причеп марки 2ПТС-3,7, із реєстраційним номером НОМЕР_2 , перебуває у власності та користуванні ОСОБА_5 . Правопорушення, яке розслідується правоохоронними органами, віднесене до категорії кримінальних за ст. 246 КК України. Правоохоронцями під час обшуку вилучено певний перелік рослинного світу, які на їх думку є предметом вчинення правопорушення. На даному етапі досудового розслідування ОСОБА_5 не оспорює доцільність вилучення та накладання арешту на об'єктів рослинного світу (деревини), обсягом 7,56 складометри, та передача на відповідному, належному зберігання у уповноважених осіб до встановлення усіх обставин. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2025 року по кримінальному провадженні № 12025162150000228 задоволено клопотання про арешт майна, а саме: накладено арешт на майно, вилучене під час проведення огляду місця події від 12.02.2025 року, з метою заборони розпорядження цим майном та не допущення його знищення, я саме: ТТН №001 від 12.02.2025 року; видаткову накладну б/н від 12.02.2025 року; причеп із д/н НОМЕР_2 в частини заборони відчуження (без заборони власнику або користувачу транспортного засобу зберігати та використовувати його). В ухвалі Ізмаїльського міськрайонного суду від 19.02.2025 зазначено, що причеп із д/н НОМЕР_2 підлягає негайному поверненню власнику, уповноваженій ним особі, або особі у якої вилучено майно ( ОСОБА_5 ), без оплати за зберігання. Однак, вказана ухвала суду, слідчим не виконана. Вказана ухвала суду не оскаржена та вступила в законну силу, тому підлягає обов'язковому виконанню. У своєму клопотанні про арешт майна від 21.02.2025 року слідчий зазначає, що слідчим на виконання ухвали суду про накладання арешту на вилучено в ході огляду майно, було викликано власника майна ОСОБА_5 для вирішення питання про його повернення, про те останній проігнорував пропозицію слідчого. Вказані обставини не відповідають дійсності. Навпаки, 20.02.2025 року при складання протоколу обшуку, власник причепу - ОСОБА_5 , вимотає у слідчого повернення причепу, про що зазначено у розділі протоколу пропозиції та зауваження учасників. Тому, при розгляду цього клопотання слідчого, слід врахувати, що судом ухвалою від 19.02.2025 року по цьому же кримінальному провадженні вже вирішено питання щодо арешту предмета - причеп марки 2ПТС-3,7, із реєстраційним номером НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 . Однак, Арику, занепокоєний повторним вилученням транспортного засобу - причепу марки 2ПТС-3,7, із реєстраційним номером НОМЕР_2 , протоколом від 25.02.2025 року, та вдруге зверненням до суду з клопотанням про накладання арешту. Вказаний транспортний засіб є вкрай необхідним для ведення домогосподарства та обробкою земельних ділянок, що належать його родині та у разі застосування арешту завдадуть значної шкоди через неможливість використання причепу. ОСОБА_5 не заперечує проти залишення - причепу марки 2ПТС-3 ,7, із реєстраційним номером НОМЕР_2 , під арештом, однак, з метою належної схоронності, готовий прийняти його на відповідальне зберігання без права відчуження. Вилучений причеп не є об'єктом кримінального правопорушення, необхідності проведення по них будь-яких експертиз не має. ОСОБА_5 зобов'язуються зберігати майно - причеп марки 2ПТС- 3,7, із реєстраційним номером НОМЕР_2 , до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні. Також, відповідно до диспозиції частини 1 ст. 246 КК України, склад правопорушення визначений, як незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду. Звертаючись з клопотанням про накладання арешту, слідчий не визначив розмір заподіяної шкоди, тому відсутні підстави доведеність наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, що не виключає наявність в діях ОСОБА_5 , ознаки адміністративного правопорушення. Враховуючі, що ОСОБА_5 не визнає свою провину у скоєння кримінального правопорушення, виходячи з принципу розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, з урахуванням матеріалів та обставин кримінального провадження, у разі якщо суд прийде до висновку про доцільність вдруге застосовувати арешт майна - причепу марки 2ПТС-3,7, із реєстраційним номером НОМЕР_2 , вважаю за можливе залишення предметів, а саме транспортного засобу - причепу марки 2ПТС-3,7, із реєстраційним номером НОМЕР_2 , під арештом з забороною відчуження, однак, з повернення власнику ОСОБА_5 під його відповідальне зберігання, без заборони його використовування.
Слідчий та прокурор в судове засідання не з'явилися, просили розглянути без них та задовольнити клопотання.
Представник особи, у якої вилучено майно, в судовому засіданні підтримав викладену у письмових запереченнях позицію та просив клопотання слідчого про арешт майна задовольнити частково, а саме на причеп марки 2ПТС-3,7 із реєстраційним номером НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_5 , в частини заборони відчуження (без заборони власнику або користувачу транспортного засобу зберігати та використовувати його) та фрагменти деревини роду гледичія та вишня у кількості 7,56 складометрів із забороною розпоряджатися та користуватися вказаним майном з підстав, визначених у письмових запереченнях.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення слідчого, прокурора, особи, у якої вилучено майно, представника особи, у якої вилучено майно, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено судом в провадженні СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162150000228 від 13.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Слідчим, на підставі ухвали слідчого судді №946/1153/25 від 18.02.2025 проведено обшук причепу із державним номером НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: причеп марки 2ПТС-3,7 із реєстраційним номером НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_5 та фрагменти деревини роду гледичія та вишня у кількості 7,56 складометрів.
Згідно вимог ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Главою 10 КПК України визначено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження слідчий, дізнавач за погодженням з прокурором, прокурор мають право звернутись до слідчого судді, суду з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження перелік яких наведено в ч. 2 ст. 131 КПК України.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч.3 ст.170 КПК України).
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.2 , ч. 3 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Згідно з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною у п.1 листа за №223-558/0/4-13 від 05.04.2013 року, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчі судді зобов'язанні сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону.
З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
На думку слідчого судді, клопотання підлягає задоволенню в частині накладення арешту на фрагменти деревини роду гледичія та вишня у кількості 7,56 складометрів із забороною розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання в цій частині задовольнити.
Разом з тим, з клопотання слідчого не вбачається, та ним не було доведено наявність підстав для повторного накладення арешту причепу марки 2ПТС-3,7 із реєстраційним номером НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_5 , так як арешт на вказане майно вже було накладено ухвалою слідчого судді від 19.02.2025 року по справі №946/1109/25. Отже в цій частині клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.170 - 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучене в ході обшуку, на підставі ухвали слідчого судді №946/1153/25, наступне майно:
Фрагменти деревини роду гледичія та вишня у кількості 7,56 складометрів із забороною розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
В задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Причеп марки 2ПТС-3,7 із реєстраційним номером НОМЕР_3 , негайно повернути власнику, уповноваженій ним особі, або особі у якої вилучено майно ( ОСОБА_5 ), без оплати за зберігання.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 28.02.2025р. о 10:45 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1