Номер провадження: 22-ц/813/545/25
Справа № 2-1262/11
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
20.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Главацький Юрій Анатолійович, на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 14 липня 2023 року, по справі за заявою Малого підприємства «Спеціальне охоронне бюро «Служба безпеки «Вулкан» про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич-95», про стягнення заборгованості за договорами поруки, -
У вересні 2009 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами поруки, в обґрунтування якого вказано, що 06 серпня 2008 року між ПАТ «ПУМБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Славутич-95» (далі - ТОВ Фірма «Славутич-95») було укладено кредитний договір №7.6-39, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 2 600 000 доларів США, строком до 06 серпня 2010 року (з можливістю дострокового стягнення кредиту), зі сплатою 13,2 % річних (з можливістю збільшення їх розміру у разі неналежного виконання умов договору). Кредитні зобов'язання були забезпечені порукою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі договорів поруки від 06.08.2008, укладених між банком та відповідачами, з кожним окремо, за №7.6-39/П-1, №7.6-39/П-2, №7.6-39/П-3.
Посилаючись на те, що позичальник зобов'язання за кредитним договором не виконав, а поручителі взяли на себе зобов'язалися відповідати перед кредитором як солідарні боржники, ПАТ «ПУМБ» просило суд стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кредитну заборгованість, що утворилася станом на 31 серпня 2009 року у розмірі 2 870 852,13 доларів США та 1 827 877,46 грн, з яких: 2 600 000 доларів США - тіло кредиту; 270 852,13 доларів США - проценти за користування кредитом; 1 651 326,30 грн - пеня за порушення строків сплати кредиту за період із 11 грудня 2008 року до 31 серпня 2009 року; 176 551,16 грн - пеня за порушення строків сплати процентів за період із 27 квітня 2009 року до 31 серпня 2009 року.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2011 року позов ПАТ «ПУМБ» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за договорами поруки в загальному розмірі 2 870 852,13 доларів США та 1 827 877,46 грн, із яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 2 600 000 доларів США; заборгованість по процентам - 270 852,13 доларів США; заборгованість за пенею за порушення строків сплати кредиту - 1 651 326,30 грн; заборгованість за пенею за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 176 551,16 грн.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2014 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (у солідарному порядку з кожного окремо) на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість у загальному розмірі 2 870 852 доларів США та 1 827 877,46 грн. У позові ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2011 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2014 року скасовано в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року, позов ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість у розмірі 2 870 852,13 доларів США та 1 827 877,46 грн, із яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 2 600 000 доларів США; заборгованість по процентам - 270 852,13 доларів США; заборгованість за пенею за порушення строків сплати кредиту - 1 651 326,30 грн; заборгованість за пенею за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 176 551,16 грн.
Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року постанову апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року змінено в частині стягнення заборгованості по процентам та заборгованості по пені за порушення строків сплати кредиту. В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість по пені за порушення строків сплати кредиту в розмірі 825 663 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 29 червня 2022 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року, з урахуванням внесених в ході апеляційного перегляду справи змін, та постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, змінено:
- в частині визначення розміру заборгованості по кредиту, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ», зменшивши розмір стягнутої суми із 2 600 000 доларів США до 1 835 808,71 доларів США;
- в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом, виклавши мотивувальну частину оскаржених судових рішень в редакції цієї постанови.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року, з урахуванням внесених в ході апеляційного перегляду справи змін, та постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, скасовано в частині вирішення вимог ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення пені за порушення строків сплати кредиту та процентів, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Поновлено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року та постанови Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, з урахуванням змін внесених цією постановою Верховного Суду.
09 червня 2023 року представник Малого підприємства «Спеціальне охоронне бюро «Служба безпеки «Вулкан» (далі МП «СОБ «СБ «Вулкан») звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, та з урахуванням уточнень просили замінити в справі №2-1262/11 стягувача АТ «ПУМБ» на його правонаступника МП «СОБ «СБ «Вулкан», оскільки 31 травня 2023 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» було укладено договір про відступлення прав вимоги №ВПВ-31/05-2023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитними договорами перейшло до ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ».
31 травня 2023 року між ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» та МП «СОБ «СБ «Вулкан» було укладено договір про відступлення прав вимоги №31/05-23, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №7.6-39 від 06.08.2008, укладеним між АТ «ПУМБ» та ТОВ «Славутич-95» та договорами поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008, укладеному між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 та №7.6-39/П-2 від 06.08.2008, укладеному між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 , перейшло до МП «СОБ «СБ «Вулкан».
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2023 року заяву представника МП «СОБ «СБ «Вулкан» про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) - задоволено.
Замінено стягувача у виконавчих листах з примусового виконання рішень, ухвалених по справі №2-1262/11 за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: ТОВ «Славутич-95», про стягнення заборгованості за договорами поруки, а саме: з ПАТ «ПУМБ» на МП «СОБ «СБ «Вулкан».
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Главацький Ю.А. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2023 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви МП «СОБ «СБ «Вулкан» про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання до апеляційного суду учасники справи не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать довідки про доставку судових повісток-повідомлень до електронного кабінету Електронного суду та рекомендоване повідомлення про направлення судової повістки-повідомлення (т. 7 а.с. 95-101).
Так, згідно ч. ч. 4-5 ст. 14 ЦПК України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
19 лютого 2025 року від представника МП «СОБ «СБ «Вулкан» - адвоката Драгун А.С. надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзивах на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цей принцип є однією з основних засад цивільного судочинства (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 10 ЦПК України), на якому має бути засноване судове рішення (частина перша статті 263 ЦПК України).
Одним із елементів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу, як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).
У § 51 рішення від 05 січня 2010 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, заява №40450/04) ЄСПЛ зазначив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У § 52 цього ж рішення ЄСПЛ вказав, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. § 53 згаданого рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).
Статтею 55 ЦПК України визначено, що в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Виходячи зі змісту наведеної норми права, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв'язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та припиненням юридичної особи, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі реорганізації суб'єкта господарювання. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 55 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) -сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (ч. ч. 1-2, 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно частини першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає у поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10 (провадження №14-197цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. Заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Отже, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.12.2011 позов ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договорами поруки - задоволено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24.09.2014 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.12.2011 скасовано. Позов ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 11.03.2015 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.12.2011 та рішення апеляційного суду Одеської області від 24.09.2014 скасовано в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2015 позовну заяву ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами поруки - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за договором поруки №7.6.-39/П-1 від 06.08.2009 у загальному розмірі 2 870 852,13 дол. США та 1 827 877,46 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» понесені судові витрати у розмірі 98,54 дол. США та 122,82 грн.
23 грудня 2015 року представником ПАТ «ПУМБ» звернувся до суду з заявою про видачу виконавчого листа, та Приморським районним судом м. Одеси 15 квітня 2016 року було видано виконавчий лист (т. 2 а.с. 215).
Постановою апеляційного суду Одеської області від 19.12.2017 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2015 - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 07.08.2019 постанову апеляційного суду Одеської області від 19.12.2017 - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30.09.2021 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2015 - змінено в частині стягнення заборгованості за відсотками та заборгованості по пені за порушення строків сплати кредиту. В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість по пені за порушення строків сплати кредиту в розмірі - 825 663 грн. В решті рішення залишено без змін.
09 листопада 2021 року представником ПАТ «ПУМБ» звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа. Приморським районним судом м. Одеси 30 листопада 2021 року було видано 3 (три) виконавчих листа (т. 5 а.с. 244).
Постановою Верховного Суду від 29.06.2022 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2015, з урахуванням внесених в ході апеляційного перегляду справи змін, та постанову Одеського апеляційного суду від 30.09.2021 - змінено:
- в частині визначення розміру заборгованості по кредиту, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ « ПУМБ», зменшивши розмір стягнутої суми із 2 600 000 дол. США до 1 835 808,71 дол. США;
- в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом, виклавши мотивувальну частину оскаржених судових рішень в редакції цієї постанови.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2015, з урахуванням внесених в ході апеляційного перегляду справи змін та постанову Одеського апеляційного суду від 30.09.2021 - скасовано в частині вирішення вимог ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення пені за порушення строків сплати кредиту та процентів, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
12 червня 2023 року надійшла заява представника МП «СОБ «СБ «Вулкан» про заміну сторони виконавчого провадження, яку було уточнено 04.07.2023, та в якій просили замінити у даній справі стягувача АТ «ПУМБ» на його правонаступника МП «СОБ «СБ «Вулкан».
Судом першої інстанції також встановлено, що 31 травня 2023 року між Акціонерним товариством «ПУМБ» та ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №ВПВ-31/05-2023, відповідно до якого АТ «ПУМБ» відступило ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ», а ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» набуло право грошової вимоги за кредитним договором №7.6-39 від 06.08.2008, укладеним між АТ «ПУМБ» та ТОВ «Славутич-95» та договорами поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008, укладеному між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 та №7.6-39/П-2 від 06.08.2008, укладеному між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 (т. 6 а.с. 170-173, 181-183).
Також встановлено, що 31 травня 2023 року між ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» та МП «СОБ «СБ «Вулкан» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №31/05-23, відповідно до якого ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» відступило МП «СОБ «СБ «Вулкан», а МП «СОБ «СБ «Вулкан» набуло право грошової вимоги за кредитним договором №7.6-39 від 06.08.2008, укладеним між АТ «ПУМБ» та ТОВ «Славутич-95» та договорами поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008, укладеному між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 та №7.6-39/П-2 від 06.08.2008, укладеному між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 (т. 6 а.с. 153-159).
Задовольняючі заяву МП «СОБ «СБ «Вулкан» про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача), та замінюючи стягувача у виконавчих листах з примусового виконання рішень, ухвалених по справі №2-1262/11, а саме з ПАТ «ПУМБ» на МП «СОБ «СБ «Вулкан», суд першої інстанції вказав, що станом на момент звернення до суду з зазначеною заявою, заборгованість за кредитним договором не погашена, та з наданих заявником документів вбачається, що МП «СОБ «СБ «Вулкан» за результатами укладеного Договору про відступлення прав вимоги №31/05-23 від 31.05.2023 дійсно набуло право вимоги за судовим рішенням ухваленим у даній справі.
Колегія суддів апеляційного суду в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд в повному обсязі встановив характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив обставини правонаступництва, перевірив надані заявником докази, оцінив їх на предмет належності, допустимості, достатності та взаємного зв'язку, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача з ПАТ «ПУМБ» на МП «СОБ «СБ «Вулкан», у виконавчих листах з примусового виконання рішень, ухвалених по справі №2-1262/11.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 вказує, що МП «СОБ «СБ «Вулкан» не надало жодних належних та допустимих доказів дійсності факту відступлення права вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вказано, що заявником надано фотокопії договір без зазначення будь яких посилань на те, де знаходиться оригінали вказаних документів.
Апеляційний суд не приймає до уваги дані твердження та зазначає наступне.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження вимог заяви про заміну сторони у виконавчому проваджені представником МП «СОБ «СБ «Вулкан» надано копію договору про відступлення прав вимоги №31/05-23 від 31.05.2023, копію акту приймання-передачі документів до договору про відступлення прав вимоги №31/05-23 від 31.05.2023, копію договору про відступлення прав вимоги №ВПВ-31/05-2023 від 31.05.2023, копію акту приймання-передачі документів до договору про відступлення прав вимоги №ВПВ-31/05-2023 від 31.05.2023, копію постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП №68026601 від 28.04.2023 (т. 6 а.с. 183а, 186-193).
Так, згідно договору про відступлення прав вимоги №ВПВ-31/05-2023 від 31.05.2023 від АТ «ПУМБ» (первісний кредитор) до ТОВ «Світ Фінансів» (нового кредитора) переходить право вимоги за кредитним договором №7.6-39 від 06.08.2008, укладений між Первісним кредитором та ТОВ «Славутич-95» та за договорами поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008, укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 та №7.6-39/П - 2 від 06.08.2008, укладений між первісним кредитором та ОСОБА_2 ..
Згідно договору про відступлення прав вимоги №31/05-23 від 31.05.2023, укладеного між ТОВ «Світ Фінансів» (первісний кредитор) та МП «СОБ «СБ «Вулкан» (новий кредитор), до нового кредитора переходить право вимоги за кредитним договором №7.6-39 від 06.08.2008, укладений між первісним кредитором та ТОВ «Славутич-95» та за договорами поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008, укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 та №7.6-39/П-2 від 06.08.2008, укладений між первісним кредитором та ОСОБА_2 ..
Отже, наразі у зв'язку з укладенням вищезазначених договорів про відступлення права вимоги МП «СОБ «СБ «Вулкан» являється на законних підставах кредитором за кредитним договором №7.6-39 від 06.08.2008, та за договорами поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008, №7.6-39/П-2 від 06.08.2008.
Відповідно до постанов Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-43гс15, від 10 лютого 2016 року у справі №3-4гс16, від 03 квітня 2019 року у справі: №910/9828/17 заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі №916/2286/16 презумпція правомірності укладених договорів відступлення права вимоги боржником - за наявним рішенням суду не спростована, оскільки укладені договори відступлення права вимоги в судовому порядку недійсними не визнавалися, що також відповідає правовим позиціям Верховного Суду, зокрема, вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону, при цьому, встановлення обставин за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому, відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки, це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеної ст. 204 ЦК України.
Матеріали справи не містять доказів того, що виконавче провадження, яке відкрито з примусового виконання виконавчого листа №2-1262/11 закінчено, також відсутні рішення судів, які б набрали законної сили та, які б свідчили про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи міститься інформація про відкрите виконавче провадження, яке перебуває в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула В.А., відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем АТ «ПУМБ», а також наявні докази відступлення прав вимог від зазначеного стягувача до МП «СОБ «СБ «Вулкан», які колегія суддів вважає належними та допустимими, а тому у даній справі наявні законні підстави для заміни стягувача у виконавчому провадженні.
Апеляційний суд також зазначає, що договір про відступлення прав вимоги №31/05-23 від 31.05.2023, та договір про відступлення прав вимоги №ВПВ-31/05-2023 від 31.05.2023, разом із заявою та уточненою заявою про заміну сторони у виконавчому провадження, представником МП «СОБ «СБ «Вулкан» було подано до суду першої інстанції шляхом надіслання таких документів на електронну пошту суду, та такі документи підписані до допомогою електронного цифрового підпису представника.
Клопотань про витребування до огляду в судовому засіданні оригіналів вищезазначених документів, ОСОБА_1 не заявляла.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив порядок розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому провадження, так як належним чином не повідомив ОСОБА_1 про розгляд такої заяви МП «СОБ «СБ «Вулкан», оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи.
Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження (ч. 3 ст. 442 ЦПК України).
Так, матеріалами справи встановлено, що ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 15 червня 2023 року прийнято до провадження заяву Малого підприємства «Спеціальне охоронне бюро «Служба безпеки «Вулкан» про заміну стягувача (сторони у виконавчому документі, у виконавчому провадження), призначено судове засідання на 26 червня 2023 року.
26 червня 2023 року в судове засіданні учасники справи не з'явилися, розгляд справи відкладено на 06 липня 2023 року.
06 липня 2023 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Главацького Ю.А. надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Розгляд справи відкладено на 14 липня 2023 року.
13 липня 2023 року адвокат Главацький Ю.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 ознайомився із матеріалами справи, а також розписався про слухання справи, яка призначена на 14 липня 2023 року о 11:00 год (т. 6 а.с. 203-204).
Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 та її представник Главацький Ю.А. були належним чином обізнані про перебування даної справи в Приморському районному суді м. Одеси та повідомленні про дату, час і місце судового засідання де розглядалась заява МП «СОБ «СБ «Вулкан» про заміну сторони у виконавчому провадженні, однак розпорядились своїми правами на власний розсуд та не з'явились в судове засідання.
Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам учасників справи належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та дійшов вірного висновку про задоволення заяви МП «СОБ «СБ «Вулкан» про заміну сторони у виконавчому провадженні, у зв'язку з чим, на підставі положень ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Главацький Юрій Анатолійович, залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 14 липня 2023 року, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 27 лютого 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
А.І. Дришлюк