(заочне)
24 лютого 2025 рокуСправа № 495/10353/23
Номер провадження 2/495/366/2025
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого - судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Дущенко Д.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася 26.09.2023 до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Третя особа Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_3 є донькою позивача ОСОБА_1 . Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2021 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.
Відповідач ОСОБА_3 веде аморальний, асоціальний спосіб життя, що негативно вливає на розвиток неповнолітніх дітей. Мати не створювала умов проживання для дітей, належним чином не виконувала батьківські обов'язки по відношенню до дітей.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 майже вісім років проживала з позивачем, ОСОБА_1 . Позивач займається вихованням та утриманням дитини, батьки самоусунулись від виконання батьківських обов'язків та матеріально не утримували дитину.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала з матір'ю ОСОБА_3 , але ОСОБА_3 не належним чином виконувала батьківські обов'язки по відношенню до дитини. Постійно надходили скарги щодо порушення прав дитини.
19.07.2023 року ОСОБА_3 передала Позивачу на виховання дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина була в занедбаному стані, у неї був педикульоз, дитина боялась митись.
Позивач звернулася до служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради з заявою про тимчасове влаштування дітей в її родину, оскільки вони залишились без батьківського піклування.
20.07.2023 року служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради тимчасово влаштувала в родину Позивача дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видавши відповідний наказ.
Зазначені факти, як окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, свідомого нехтування ними своїх обов'язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення батьків до своїх обов'язків.
Рух справи у суді
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2023 /суддя Боярський О.О./ було відкрито загальне позовне провадження по даній справі.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 грудня 2023 /суддя Боярський О.О./ здійснено судове засідання по даній цивільній справі дистанційно в режимі відеоконференції з ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Згідно розпорядження В.о. керівника апарату щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №237 від 21.02.2024 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024, цивільна справа №495/10353/23 передана на розгляд судді Анісімовій Н.Д.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2024 /суддя Анісімова Н.Д./ прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 березня 2024 /суддя Анісімова Н.Д./ задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2024 /суддя Анісімова Н.Д./ задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 квітня 2024 /суддя Анісімова Н.Д./ задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Згідно розпорядження керівника апарату щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №505 від 21.06.2024 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024, цивільна справа №495/10353/23 передана на розгляд судді Шевчук Ю.В.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2024 дану цивільну справу прийнято до свого провадження, та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 грудня 2024 закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 лютого 2025 залишено без розгляду клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Васильєва П.О. про витребування доказів.
Короткий виклад позицій сторін по справі
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що діти тривалий час знаходяться на її утриманні. Неповнолітня ОСОБА_7 майже з самого народження проживала з позивачем, вона її влаштувала спочатку до дитячого садка, потім до школи. Бажає офіційно оформити опікунство, оскільки при зверненні до лікарні, або в інший заклад просять підтверджуючі документи. Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 оспорив батьківство відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , та рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області встановлено факт, що ОСОБА_8 не є донькою ОСОБА_2 . Відповідачі належним чином не виконують свої батьківські обов'язки по вихованню дітей, не цікавляться їх життям, здоров'ям та розвитком, на підставі цього просила позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 та його адвокат Васильєв П.О. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.
В судове засідання представник Третьої особи: Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, як орган опіки та піклування не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи, що справа тривалий час перебуває на розгляді в суді, матеріали містять необхідні докази для її розгляду, суд вирішив розглянути справу без участі відповідача та його представника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку позивача, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , актовий запис про народження №604 від 09.10.2012 року, місце державної реєстрації: відділ державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис про народження №118 від 13.02.2018 року, місце державної реєстрації: Білгород-Дністровський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Одеської області.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 31 травня 2021 року, справа №495/1203/21, шлюб між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розірвано.
Неповнолітні діти залишились проживати з матір'ю, ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 веде аморальний, асоціальний спосіб життя, що негативно впливає на розвиток дітей. Мати не створювала належних умов проживання для дітей, належним чином не виконувала батьківські обов'язки по відношенню до дітей.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майже вісім років проживала з бабусею ОСОБА_1 , яка займається вихованням та утриманням дитини, батьки самоусунулись від виконання батьківських обов'язків та матеріально не утримували дитину.
Неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала з матір'ю ОСОБА_3 , яка неналежним чином виконувала батьківські обов'язки по відношенню до дитини. Постійно надходили скарги щодо порушення прав дитини.
19.07.2023 року ОСОБА_3 передала своїй матері ОСОБА_1 на виховання малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина була в занедбаному стані, у неї був педикульоз, дитина боялась митись.
20.07.2023 року служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради тимчасово влаштувала в родину ОСОБА_1 , бабусі дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видавши відповідний наказ.
Відповідно до характеристики районного відділу поліції від 28.08.2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зарекомендувала себе з негативної сторони. Притягувалась до адміністративної та кримінальної відповідальності, підтримує зв'язки раніше засудженими особами.
ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами обстеження умов проживання, проведеним спеціалістом служби у справах дітей та фахівцем із соціальної роботи міського центру соціальних служб встановлено, що, зі слів ОСОБА_9 , її син, ОСОБА_2 , проживає з нею та батьком, ОСОБА_10 , 1962 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі слів ОСОБА_2 працює неофіційно кур'єром по доставці піци.
Відповідно до інформації КНП «Білгород-Дністровський центр первинної допомоги Білгород-Дністровської міської ради, від 04.08.2023 року №269, ОСОБА_4 знаходилась з 2018 року під наглядом. Вихованням та доглядом за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 займалась бабуся, ОСОБА_1 . Батьки у догляді за дітьми участі не приймали. В амбулаторію не з'являлися.
Відповідно до характеристики закладу загальної середньої освіти №7 від 02.08.2023 року ОСОБА_4 навчається у відповідному закладі з 01.09.2018 року. За період навчання виявляла себе свідомою, організованою та уважною ученицею. За інформацією адміністрації навчального закладу від 02.08.2023 року №118/1, батьки ОСОБА_4 участі у виховані та навчанні доньки не приймають.
Мати дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заперечує проти позбавлення її батьківських прав по відношенню до дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що надала до суду заяву від 24.07.2023 року, нотаріально засвідчену приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстровано в реєстрі за №939.
Батько дітей, ОСОБА_2 , свідомо, умисно усунувся від виконання батьківський обов'язків щодо дітей, не займався їх вихованням, не цікавився їх розвитком, не брав участь у забезпеченні їх харчуванням, медичного догляду, лікуванні, що негативно вплинуло на їх фізичний розвиток, також не спілкувався з дітьми, не забезпечував їх матеріально.
Як, наслідок, неповнолітні діти, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не пам'ятають та не знають батька.
Зазначені факти, як окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, свідомого нехтування ними своїх обов'язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення батьків до своїх обов'язків.
ОСОБА_2 , протягом багатьох років не приймав участі у вихованні дітей, їх розвитку та утриманні. ОСОБА_3 не належним чином виконувала батьківські обов'язки. Ці фактори свідчать про свідоме нехтування батьком та матір'ю своїми батьківськими обов'язками.
ОСОБА_1 , бабуся ОСОБА_6 , оточила онуків турботою, створила необхідні умови для їх всебічного розвитку. В сім'ї панує атмосфера злагоди, взаєморозуміння, підтримки один одного.
Під час бесіди зі спеціалістами служби у справах дітей ОСОБА_7 повідомила що протягом восьми років проживає з бабусею, батько не провідує її, не вітає з святами та з Днем народження, не надсилає подарунки, не телефонує вона не пам'ятає та не знає батька, виявила бажання проживати з бабусею.
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білгород-Дністровської міської ради, яке відбулося 19.10.2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердила своє бажання проживати з бабусею ОСОБА_1 , та заперечувала можливість проживати разом з батьком.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради подав до суду висновок №02-32/2194 від 01.11.2023, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також у судовому засідання була допитана неповнолітня ОСОБА_4 , яка пояснила, що батька бачила пару разів у судових засіданнях, а мати бачила пару разів у вихідні дні. Вона проживає разом із бабусею, та рідною сестрою, у неї є власна кімната, та у подальшому бажає залишитися проживати із бабусею ОСОБА_1 .
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ст. ст. 3, 4, 5, 7 СК України, кожна особа має право на проживання в сім'ї. Сім'я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
В п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто права на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
В п. 16 зазначеної Постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Вказане також узгоджується з позицію ВСУ, викладеної у постанові від 06.05.2020 року у справі № 753/2025/19, провадження №61-1344св20.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, провадження №14-327цс18.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» сказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як передбачено ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачами своїх батьківських обов'язків по відношенню до дітей.
З огляду на наведені обставини, суд визнає їх поведінку ухилянням від виконання батьківських обов'язків по вихованню дітей, що згідно п. 2 ч.1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення їх батьківських прав. Позбавлення батьківських прав відповідачів є засобом захисту прав дітей та як крайній захід впливу через невиконання ним батьківських обов'язків є виправданим і співмірним та в інтересах дітей.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, приділяючи першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей, враховуючи, що матеріали справи містять належні та допустимі докази ухилення відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своїх дітей, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають задоволенню.
Відповідно до рішення Білгород-дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 жовтня 2023 року, справа №495/8444/23, встановлено факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України не є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виключено відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, як батька дитини з актового запису № 118 від 13.02.2018 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зробленого Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області та змінено прізвище дитини з « ОСОБА_11 » та дівоче прізвище її матері « ОСОБА_12 ».
Отже, вимоги щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 15, 150, 152, 155, 164, 165, 166, 171 СК України, ст.ст. 7, 8, 19, 76-81, 128, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 280-281, 284, 289 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено та оголошено 28 лютого 2025 року о 10 годині 00 хвилин.
Суддя Юлія ШЕВЧУК