Справа № 750/130/25
Провадження № 2-а/750/19/25
28 лютого 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Маринченко О.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
02 січня 2025 року ОСОБА_1 з використанням засобів поштового зв'язку звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 419 від 03 грудня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 2101 КУпАП, а справу закрити.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 29 листопада 2024 року о 16 год. 35 хв. позивач рухався на службовому транспорті - міському автобусі та був зупинений працівниками поліції. При перевірці документів працівник поліції повідомив, що позивач перебуває на обліку в Національній поліції, як особа, що порушує мобілізаційне законодавство. 29 листопада 2024 року працівники поліції доставили позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Наступного дня, 30 листопада 2024 року позивачу повідомили, що потрібно пройти військово-лікарську комісію, на що позивач погодився. Однак, оскільки позивача зупинили на дорозі та відразу доставили до приміщення територіального центру, позивач не мав з собою відповідних медичних документів, які необхідно надати під час проходження військово-лікарської комісії відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». Позивач повідомив працівників територіального центру комплектування, що пройде військово-лікарську комісію після того, як візьме всі необхідні медичні документи та картки, проте старшим офіцером мобілізаційного відділення майором ОСОБА_2 було складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення № 419 від 30 листопада 2024 року за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: за порушення частини першої статті 22 Закону України, за відмову від проходження військово-лікарської комісії. Після складання вказаного протоколу, позивача не відпустили та тримали в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , до 02 грудня 2024 року. Відпустили позивача лише 02 грудня 2024 року о 16 год. 00 хв. та вручили копію протоколу про адміністративне правопорушення. З протоколу слідувало, що розгляд справи про адміністративне правопорушення був призначений на 03 грудня 2024 року об 11 год. 00 хв. Також, позивачу було вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 03 грудня 2024 року на 08 год. 00 хв. без зазначення причин явки. При цьому, під час складання протоколу в графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються особою яка притягується до адміністративної відповідальності» позивач особистим написом зазначив «Від ВЛК не відмовляюся. Тільки зі своїми медичними документами». 03 грудня 2024 року позивач не зміг взяти участь у розгляді вказаного протоколу, оскільки захворів та перебував на лікарняному. 04 грудня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено адвокатський запит щодо надання інформації про результати розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 419 від 30 листопада 2024 року за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. 24 грудня 2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла відповідь з копією постанови за № 419 від 03 грудня 2024 року, зі змісту якої слідує, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП та притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за те, що він відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Оскаржувана постанова є протиправною, оскільки в графі «До протоколу додаються» та в графі «Факт вчинення правопорушення підтверджують свідки» відсутні жодні відомості, які б підтвердили факт категоричної відмови позивача від проходження військово-лікарської комісії. При цьому, позивач не відмовлявся від проходження комісії, а просив надати час для того, щоб зібрати необхідні медичні документи, про що і зазначив в графі «Пояснення та зауваження до протоколу». Оскаржувана постанова і складений протокол не містять посилань на будь-які докази винуватості позивача. Також, у графі протоколу «Суть адміністративного правопорушення» зазначено: «30 листопада 2024 року о 10 год. 48 хв. було встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: частину першу статті 22 Закону України (відмовився від проходження військово-лікарської комісії), чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 2101 КУпАП). Разом з тим, не зазначено частину першу статті 22 якого саме Закону України позивач порушив. Крім того, диспозиція статті 2101 КУпАП має бланкетний характер, а серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов?язково повинні бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила. Проте, і в постанові, і в протоколі відсутні посилання на конкретний нормативно-правовий акт, норми якого порушені позивачем. Так, в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки відповідачем не надано відповідних доказів до оскаржуваної постанови, які б підтверджували зазначені в ній обставини порушення позивачем законодавства.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
27 січня 2025 року представник ІНФОРМАЦІЯ_1 подала клопотання про заміну відповідача, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 на ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке одержано канцелярією суду 28 січня 2025 року.
Також, 29 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - Дудка Олена Вікторівна з використанням засобів електронного зв'язку подала до суду клопотання про залучення ІНФОРМАЦІЯ_2 до участі в справі в якості співвідповідача.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 січня 2025 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В установлений судом строк відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві на позов відповідач вказує, що у позовній заяві позивач стверджує про те, що не відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 , що не відповідає дійсності. Згідно з поясненнями позивача, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення № 419 від 30 грудня 2024 року, позивач не бажав проходити військово-лікарську комісію, оскільки в нього відсутні медичні документи, однак які саме позивач як у протоколі, так і у позовній заяві не конкретизував. Така позиція позивача свідчить про повне небажання проходити військово-лікарську комісію. 30 листопада 2024 року позивачу було роз?яснено, що відповідно до абзацу 2 пункту 3.5 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року, військовозобов?язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам військово-лікарської комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров?я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/0), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в Електронній системі охорони здоров?я. Всі виписні епікризи, амбулаторна картка відносно позивача наявна в такій системі, а голова військово-лікарської комісії має доступ до неї, що давало змогу позивачу пройти військово-лікарську комісію об?єктивно. При цьому, про умисне ухилення позивача від проходження військово-лікарської комісії свідчить і той факт, що позивач протягом трьох років повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою виконання конституційного обов?язку щодо захисту Батьківщини, передбаченого статтею 65 Конституції України. Разом з тим, згідно з розпискою від 02 грудня 2024 року позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії. Крім того, у позовній заяві позивач зазначає, що перебував на лікуванні, хоча жодного доказу не надає. Станом на 03 лютого 2025 року позивач не з'явився зі своїми медичними документами до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії. У разі неприбуття громадянин зобов?язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Також, позивач посилається на те, що не вказано Закону, який він порушив, а саме - Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак це є технічною помилкою та не є підставою для скасування постанови.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 також подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві на позов відповідач вказує, що Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року, визначено процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення зокрема, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Так, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки стосовно особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами. При цьому, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право робити зауваження і надавати пояснення щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Так, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач власноручно надав пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, де вказав що не відмовляється від проходження військово-лікарської комісії, тільки зі своїми медичними документами. Позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду адміністративного правопорушення, зі змістом протоколу ознайомлений, про що ним поставлено особистий підпис в протоколі № 419 від 30 листопада 2024 року. Постанова № 419 від 03 грудня 2023 року винесена від імені територіального центру комплектування та соціальної підтримки уповноваженою на те посадовою особою, а саме: начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначена постанова була направлена засобами поштового зв'язку. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.5 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, військовозобов?язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам військово-лікарської комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров?я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в електронній системі охорони здоров?я, про що 30 листопада 2024 року позивачу роз?яснювалось посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, у членів військово-лікарської комісії є доступ до Електронної системи охорони здоров?я для отримання необхідних медичних даних військовозобов?язаного, у разі наявності порушення стану здоров?я позивача в Електронній системі охорони здоров?я містилася про це інформація із зазначенням відповідних діагнозів. Крім того, щодо стану свого здоров?я позивач не конкретизував наявність захворювань, в тому числі хронічних, що заважають йому пройти військово-лікарську комісію для визначення його придатності до військової служби. Позивачем не повідомлялося про наявні підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так, перебуваючи на військовому обліку, маючи статус військовозобов?язаного, позивач відмовився від виконання обов?язку, передбаченого статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Проходження військово-лікарської комісії є не правом, а обов'язком військовозобов'язаних, за порушення якого може наставати відповідальність відповідно до закону. Крім того, позивач і надалі ухиляється від виконання своїх обов'язків, таких як прибуття за викликом начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 (повістка від 02 грудня 2024 року на прибуття 03 грудня 2024 року) і в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи перебування позивача на лікарняному.
На підставі положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні в справі докази, суд встановив таке.
30 листопада 2024 року старшим офіцером мобілізаційного відділення майором ОСОБА_2 складено протокол № 419 про адміністративне правопорушення, згідно з яким 30 листопада 2024 року о 10 год. 48 хв. було встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: частину першу статті 22 Закону України (відмовився від проходження військово-лікарської комісії), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Громадянинові ОСОБА_1 роз'яснено зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову у справі). Також, ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11 год. 00 хв. 03 грудня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , вул. Захисників України, 14-а, кабінет № 29 (а.с. 10-11).
У графі «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності» наявний підпис позивача.
Також, у графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» міститься запис: «Повістка видана о 10 год. 40 хв. 30 листопада 2024 року, замість 10 год. 30 хв. Від ВЛК не відмовляюсь. Тільки зі своїми медичними документами».
03 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 було винесено постанову № 419 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25500 грн. (а.с. 15).
Зі змісту вказаної постанови слідує, що 30 листопада 2024 року о 10 год. 48 хв. було встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: частину першу статті 22 (відмовився від проходження військово-лікарської комісії), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Оскаржувана постанова не міститься підпису позивача, у графі «Копію постанови від 03 грудня 2024 року № 419 про притягнення до адміністративної відповідальності 04 грудня 2024 року» міститься запис «направлено по пошті».
З роздруківки інформації, сформованої 30 грудня 2024 року з додатку «Резерв+», слідує, що позивач є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 (Срібне) та має звання солдат. Також, позивач має відстрочку до 31 січня 2025 року, тип відстрочки - бронювання, дійсний до 31 січня 2025 року. Крім того, міститься відмітка, що «Дані уточнено вчасно», дата уточнення даних -12.07.2024 (а.с. 19).
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також, частиною першою статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Позивач не визнає вчинення ним адміністративного правопорушення, а тому вказані обставини відповідно до частини другої статті 77 КАС України зобов'язують відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення.
При цьому, суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення.
Обставини викладені в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинні бути перевірені за допомогою доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Так, відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Також, згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан в Україні було неодноразово продовжено і він діє і на даний час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.
Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Також, частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок), визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Пунктом 21 Порядку передбачено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Згідно із підпунктом 1 пункту 27 Порядку під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;
Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (пункт 28 Порядку).
Відповідно до пункту 29 Порядку у повістці зазначаються: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Згідно із пунктом 40 Порядку під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Пунктом 41 Порядку визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Абзацами третім, четвертим, п'ятим пункту 69 Порядку (в редакції від 04.10.2024) визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою. У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з бронюванням та відстрочки, передбаченої підпунктами 16-23 пункту 1 додатка 5, не передбачає направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Відповідно до пункту 74 Порядку (в редакції від 04.10.2024) резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Згідно із пунктом 78 Порядку контроль за направленням та проходженням резервістами та військовозобов'язаними військово-лікарської комісії покладається на керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, з наведеного слідує, що процедурі проходження особою медичного огляду передує видача уповноваженою особою направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 Порядку № 560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 Порядку №560, а також формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду.
Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів дотримання відповідної процедури та етапності. Зокрема, не надано доказів видачі направлення на ім'я позивача на проходження 30.11.2024 військово-лікарської комісії, а також доказів вручення повістки про виклик для проходження медичного огляду (ВЛК) на 30.11.2024.
Більш того, доказів вручення позивачу такого направлення під особистий підпис та роз'яснення йому вимог законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як то передбачає пункт 74 Порядку № 560, відповідачем також не надано.
Крім того, суд враховує, що в силу вимог пункту 3.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ. Зазначені документи, а на офіцерів і прапорщиків (мічманів) запасу також особові справи ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.
Отже, вказаною нормою пункту 3.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України на військовозобов'язаного покладається обов'язок під час проведення медичного огляду надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ, навіть якщо з такої документації не вбачається наявність підстав для виключення особи з військового обліку, є обов'язком самого військовозобов'язаного, який направляється на ВЛК. Більш того, такий обов'язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров'я військовозобов'язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.
Проте, як слідує з пояснень позивача, викладених в протоколі від 30.11.2024, у нього були відсутні з собою медичні документи і ці обставини безпідставно не були враховані уповноваженими посадовими особами відповідача.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що зі спірної постанови слідує, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 накладено на позивача штраф у максимальному розмірі - 25500 грн. (17х1500), й при цьому не враховано та не обґрунтовано його відповідність характеру вчиненого правопорушення, не враховано особу порушника, ступінь його вини та інші обставини.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, зокрема порушення позивачем вимог частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
За вказаних обставин, суд знаходить підстави для скасування постанови № 419 від 03 грудня 2024 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Також, відповідно до статті 139 КАС на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 вказала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 139, 241-246, 271, 272, 286, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 419 від 03 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 2101 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення -закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_2 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_3 .
Суддя