справа № 619/814/25
провадження № 3/619/416/25
іменем України
19 лютого 2025 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Риков М.І.
за участю: секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. В'язова Краснокутського району Харківської області, громадянки України, українки, з середньою освітою, заміжньої, перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 2618891 від 30.01.2025 року, ОСОБА_1 17 січня 2025 року о 21:00 за адресою: АДРЕСА_1 не виконала покладених на неї батьківських обов'язків, а саме: залишила свою неповнолітню доньку без догляду, внаслідок чого дитина отримала травму - розсічення брови та її було госпіталізовано до ОДКЛ.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що 17 січня 2025 року вона знаходилась вдома зі своїми малолітніми дітьми: донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які грали в кімнаті. Біля 21:00 години вона почула звук, як щось упало і до неї підійшла старша донька, у якої була відкрита рана правої брові. Донька пояснила, що граючись в кімнаті, вдарилась головою об бильце дивана. Побачивши рану, вона викликала швидку допомогу, яка доставили її з дитину до лікарні, де надали медичну допомоги і відпустили додому. Вважає, що з донькою трапився нещасний випадок.
Суд, заслухавши ОСОБА_2 , дослідивши докази по справі, встановивши обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що передбачені ст. 251 КУпАП, приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні нею правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, зважаючи на наступне.
Завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно положень ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
При цьому, суддя звертає увагу, що обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
У відповідності зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що дії ОСОБА_1 , що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають складу правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає у трьох різних формах: ухилення від обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя дитини; ухилення від обов'язків щодо забезпечення необхідних умов навчання дитини; ухилення від обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання дитини.
У протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не розкрита об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не зазначено про наявність причинного зв'язку між фактами, викладеними у фабулі протоколу та невиконання матір'ю, передбачених ст. 184 КУпАП умов, що виникають з її обов'язків.
Вказані обставини не дають підстав для висновку щодо наявності складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, в діяннях ОСОБА_1 .
Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом» вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст. 257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та збирати інші докази, ніж ті, що надані сторонами.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а ст. 245 цього Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінивши дані, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та доданих матеріалах у сукупності із письмовими поясненнями осіб, доходжу висновку, що суду не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене вважаю за необхідне, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 184, ст.ст. 213, 221, 245, п. 1 ст. 247, ст.ст. 251, 256, 283, 284 КУпАП, суддя,-
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження.
Суддя М. І. Риков