Справа №: 398/837/25
провадження №: 2-о/398/113/25
про залишення заяви без руху
"26" лютого 2025 р. м. Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Шинкаренко І.П., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Олександрійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 , про встановлення факту батьківства,
ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з заявою, в якій просить встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зобов'язати Олександрійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
Вивчивши зміст позовної заяви та додані до неї документи, встановлено, що подана заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 3 ст. 42 ЦПК України, у справах окремого провадження учасниками справи є заявники та заінтересовані особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту.
Вирішуючи питання про те, яка саме заінтересована особа повинна бути притягнута до участі у справі окремого провадження, слід також враховувати і взаємовідносини із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх інтереси та (або) обов'язки.
Згідно до правового висновку Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду, зробленого у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 638/4/19, права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб'єктивних прав. Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
За змістом ст. 1258, 1262, 1263, 1264, 1265 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Законом встановлено п'ять черг спадкоємців, до кожної з яких належить відповідна категорія осіб.
Крім того, як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки,тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту батьківства необхідно заявнику, зокрема, для вступу дитини ОСОБА_4 у спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , проте заявником не визначено коло спадкоємців останнього, які можуть бути заінтересованими особами під час розгляду справи.
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені ст.175 ЦПК України. Загальні правила цієї статті застосовуються і до заяв, поданих в порядку окремого провадження.
За змістом ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, серед іншого, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач (заявник) зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо (ч. 3 ст. 177 ЦПК України).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Обставини, що входять до предмету доказування, можуть встановлюватися такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. При вирішенні питання про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц).
Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами для підтвердження чи спростування факту оспорюваного батьківства.
У постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 399/1029/15-ц, вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах для формування доказової бази.
Разом з тим заявник не надав до суду висновку експертизи ДНК, так само і не заявив клопотання про її призначення судом.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням наведеного заява ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства підлягає залишенню без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 177, 185, 294 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Олександрійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства залишити без руху.
Запропонувати заявнику у п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали надати до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області письмову заяву про усунення недоліків з урахуванням наведених в ухвалі обґрунтувань щодо кола заінтересованих осіб та молекулярно-генетичної експертизи.
Роз'яснити заявнику, що якщо відповідно до ухвали суду вона у встановлений строк усуне її недоліки, заява вважатиметься поданою в день її первісного подання до суду. У разі неусунення недоліків у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.П. Шинкаренко