Справа № 580/6934/23 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА
26 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Заїки М.М.,
Черпака Ю.К.,
при секретарі судового засідання Руденко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, постановлену в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі №580/6934/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року по справі №580/6934/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01 липня 2021 року нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі - Постанова №713), з врахуванням раніше виплачених сум пенсії, без обмеження пенсії максимальним розміром.
На виконання рішення від 05 вересня 2023 року Черкаського окружного адміністративного суду 25 січня 2024 року видані виконавчі листи у справі №580/6934/23.
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 , в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року по справі №580/6934/23 (а.с.50-86).
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року по справі №580/6934/23.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку вбачається не виконання саме рішення суду в справі №580/3326/24 в частині обмеження максимальної виплати пенсії ОСОБА_1 , а не доплати до пенсії у розмірі 2000 грн призначеної відповідно до Постанови №713.
Не погоджуючись з ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, ОСОБА_1 (далі - апелянт) подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм права, просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року по справі №580/6934/23. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції протиправно зроблено висновок про те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, у суду відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення даного судового рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт. Крім того, апелянт зазначає, що рішення суду не виконано, оскільки виконавчою службою повернуто виконавчий документ без виконання.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін у судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічна норма закріплена в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Положенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №580/3326/24, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01 лютого 2023 року без обмеження максимальним розміром, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення №21/224 від 24 січня 2024 року, станом на 01 січня 2023 року, підготовленої Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням рішень Черкаського окружного адміністративного суду в адміністративних справах №580/2405/19, №580/1719/21, №580/3430/21, №580/6008/22, №580/243/23, №580/2627/23 та №580/6934/23 та з урахуванням проведених виплат.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в даному випадку вбачається невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області саме рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №580/3326/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, а отже позивач повинен звернутися з даною заявою до суду по справі №580/3326/24, оскільки воно є кінцевим та набрало законної сили.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що в матеріалах справи містяться розрахунки пенсії, з яких вбачається, що станом на 10 січня 2024 року здійснювалася доплата до пенсії у розмірі 2000 грн призначена відповідно до Постанови №713 включена до виплати (а.с.83), а тому є безпідставними посилання ОСОБА_1 на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не виконується рішення суду Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року по справі №580/6934/23
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції від 19 листопада 2024 року не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді заяви ОСОБА_1 , в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року ухвалена з додержанням норм права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, постановлену в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі №580/6934/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.М. Заїка
Ю.К. Черпак