П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6215/24
Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 11.06.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
26.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 02.02.2024 №154950005084 про відмову у призначенні їй пенсії за віком; зобов'язання зарахувати до її страхового стажу період роботи з 1985-1990р.р. у колгоспі імені «Петровського» Котовського району Одеської області.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 26.01.2024 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішеннями 02.02.2024 №154950005084 їй протиправно відмовлено в призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 позов задоволений, оскільки відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового стажу позивача період роботи у колгоспі імені «Петровського» Котовського району Одеської області.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає про недоліки записів трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 , що унеможливлює зарахування пенсійним органом до її страхового стажу періоду роботи з 1985-1990р.р. у колгоспі імені «Петровського» Котовського району Одеської області.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. /а.с.64-66/
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.02.2024 №154950005084 відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж позивача для призначення пенсії складає - 25 років 11 місяців 3 дні.
Вищезазначеним рішенням повідомлено ОСОБА_1 , що до страхового стажу не зараховано період роботи з 1985-1990р.р. у колгоспі імені «Петровського» Котовського району Одеської області. оскільки він не підтверджений довідками про кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людино-днів. /а.с.70/
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст.24 Закону України №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).
За змістом ч.2 ст. 26 Закону України №1058- IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу 60 років, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років.
Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, ст.48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Так, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.
Апелянт зазначає про недоліки записів трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 , що унеможливлює зарахування пенсійним органом до її страхового стажу періоду роботи з 1985-1990р.р. у колгоспі імені «Петровського» Котовського району Одеської області.
З трудової колгоспника позивача від 28.05.1987 №84 вбачаються наступні записи щодо трудової діяльності позивача з 1985-1990р.р. у колгоспі імені Петровського (мовою трудової книжки): год вступления в члены колхоза 1982, февраль; 1) дата запису (рік, місяць і число) 28.05.1987:
- за який рік надаються дані: 1985, в якості кого працював: секретар, кількість відпрацьованих людино-днів за рік: 185, встановлений мінімум трудоднів (або людино-днів) за рік: 220;
- за який рік надаються дані: 1986, в якості кого працював: секретар-касир, кількість відпрацьованих людино-днів за рік: 295, встановлений мінімум трудоднів (або людино-днів) за рік: 220;
- не выработала минимум в/д за 1984, 1985 г. по ув. причине ип № 1 от 24.01.1986.
2) дата запису 12.03.1987:
- за який рік надаються дані: 1987, в якості кого працював: секретар-касир, кількість відпрацьованих людино-днів за рік: 285, встановлений мінімум трудоднів (або людино-днів) за рік: 200;
- за який рік надаються дані: 1989, в якості кого працював: відсутні дані, кількість відпрацьованих людино-днів за рік: 365, встановлений мінімум трудоднів (або людино-днів) за рік: відсутні дані;
3) дата запису 11.03.1991:
- за який рік надаються дані: 1990, в якості кого працював: відсутні дані, кількість відпрацьованих людино-днів за рік: відсутні дані, встановлений мінімум трудоднів (або людино-днів) за рік: відсутні дані. /а.с.9-10/
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 02.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників» (в редакції від 15.08.1990), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх у члени колгоспу. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, такі записи, про роботу в якості членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві (п.2.17).
Таким чином, до стажу роботи зараховується робота, у тому числі, на підставі членства в колгоспах. При цьому, записи про роботу як членів колгоспу заноситься до трудової книжки до занесення відомостей про роботу у колгоспі.
Колегія суддів погоджується з доводом суду першої інстанції про те, що трудова книжка колгоспника ОСОБА_1 містить запис про її членство та роботу в колгоспі ім. Петровського, яка є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. При цьому, трудова книжка колгоспника свідчить про те, що позивач виконувала норму з відпрацьованих людино-днів.
За 1989 рік трудова книжка не містить відомостей про встановлений мінімум трудоднів (або людино-днів за рік), але містить запис про кількість відроблених позивачем людино днів за рік 365, що з огляду на положення ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є підставою для зарахування стажу роботи позивача в колгоспі за фактичною тривалістю роботи.
Слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Колегія суддів вважає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також доречно зазначено судом першої інстанції про те, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність рішення від 02.02.2024 №154950005084 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та наявність підстав для зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 1985-1990р.р. у колгоспі імені «Петровського» Котовського району Одеської області.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв