П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35089/23
Головуючий І інстанції: Марин П.П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 29.03.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
30.10.2023р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо не зарахування до «страхового стажу» в подвійному розмірі періодів його роботи у 2-й міській клінічній лікарні м.Одеси на посаді завідувача «анестезіологічним-реанімаційними» відділенням з 01.01.2004р. по 31.05.2007р., у Комунальній установі «Міська клінічна лікарня №9 ім. професора О.І.Мінакова» м.Одеси на посаді завідувача анестезіологічного відділення з 01.06.2007р. по 25.10.2013р., у Комунальній установі «Пологовий будинок №7» на посаді завідувача, лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення з 01.11.2013р. по 30.09.2019р., у КНП «Пологовий будинок №7» Одеської міської ради на посадах завідувача, лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення з 01.10.2019р. по 16.02.2020р. та лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення з 17.02.2020р. по 28.02.2023р.;
- зобов'язати відповідача зарахувати йому до страхового стажу в подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 06.09.2016р. - періоди роботи у Другій міській клінічній лікарні м.Одеси на посаді завідувача анестезіологічним реанімаційним відділенням з 01.01.2004р. по 31.05.2007р., у КУ «Міська клінічна лікарня №9 ім. професора О.І.Мінакова» м.Одеси на посаді завідувача анестезіологічного відділення з 01.06.2007р. по 25.10.2013р., у КУ «Пологовий будинок №7» на посаді завідувача, лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення з 01.11.2013р. по 31.10.2016р.; з дати перерахунку пенсії 01.04.2019р. період роботи у КУ «Пологовий будинок №7» на посаді завідувача, лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення з 01.11.2016 по 28.02.2019р.; з дати перерахунку пенсії 01.04.2021р. - періоди роботи у КУ «Пологовий будинок №7» на посаді завідувача, лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення з 01.03.2019р. по 30.09.2019р.; у КНП «Пологовий будинок №7» Одеської міської ради на посадах завідувача, лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення з 01.10.2019р. по 16.02.2020р. та лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення з 17.02.2020р. по 28.02.2021р.; з дати перерахунку пенсії 01.04.2023р. період роботи у КНП «Пологовий будинок №7» Одеської міської ради на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення з 01.03.2021р. по 28.02.2023р.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок розміру пенсії та одноразової грошової допомоги у вигляді 10-ти пенсій та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ПФУ в Одеській області протиправно не обчислено у подвійному розмірі страховий стаж позивача за періоди його роботи на посаді лікаря-анестезіолога в різних лікувальних закладах охорони здоров'я, як це передбачено у ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та, відповідно, порушено його право на перерахунок одноразової грошової допомоги, розмір якої визначається виходячи з місячного розміру пенсії.
Відповідач, у свою чергу, надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 01.01.2004р. по 31.05.2007р., з 01.06.2007р. по 25.10.2013р., з 01.11.2013р. по 30.09.2019р., з 01.10.2019р. по 16.02.2020р., а також з 17.02.2020р. по 28.02.2023р. Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі з дати призначення пенсії, а саме: з 06.09.2016р. - періоди роботи з 01.01.2004р. по 31.05.2007р., з 01.06.2007р. по 25.10.2013р., з 01.11.2013р. по 31.10.2016р.; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2019р. період роботи з 01.11.2016р. по 28.02.2019р.; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2021р. - періоди роботи з 01.03.2019р. по 30.09.2019р., з 01.10.2019р. по 16.02.2020р., з 17.02.2020р. по 28.02.2021р.; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2023р. період роботи з 01.03.2021р. по 28.02.2023р. Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії та одноразової грошової допомоги у вигляді 10 пенсій та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1717,76 грн.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, відповідач 25.04.2024р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2024р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Одеській області та призначено дану справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
07.05.2024р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 з 06.09.2016р. є отримувачем пенсії за віком та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області.
Пенсію позивачу обчислено виходячи із страхового стажу 55 років 5 місяців.
Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 , з 05.08.1991р. позивача прийнято на посаду завідуючого анестезіологічним - реанімаційними відділенням у Другій міській клінічній лікарні м.Одеси (запис №12).
Відповідно до запису №13 цієї трудової книжки, на підставі рішення Одеської міської ради «Про реорганізацію Комунальної установи «Міська клінічна лікарня №2» від 26.01.2007р. №865-V, позивача з 31.05.2007р. було переведено в Комунальну установу «Міська клінічна лікарня №9 ім. професора ОСОБА_2 » (реорганізація).
Згідно з записом №14 трудової книжки, 01.06.2007р. позивача прийнято на посаду завідуючого анестезіологічного відділення з Комунальної установи «Міська клінічна лікарня №2».
25.10.2013р. позивач звільнений з роботи згідно зі ст.38 КЗпП України (за власним бажанням),, про що свідчить запис №15 трудової книжки.
У подальшому, 01.11.2013р. позивач прийнятий на посаду завідуючого, лікаря анестезіолога відділення анестезіології а комунальній установі «Пологовий будинок №7» (запис №16).
У відповідності до запису №17 трудової книжки, 30.09.2019р. ОСОБА_1 був звільнений за переведенням (п.5 ст.36 КЗпП України) до КНП «Пологовий будинок №7» Одеської міської ради та згідно з записом №18, 01.10.2019р. прийнятий за переведенням на підставі п.5 ст.36 КЗпП України на посаду завідувача, лікаря анестезіолога відділення анестезіології.
Згідно з записом №19 трудової книжки, 17.02.2020р. ОСОБА_1 було переведено на посаду лікаря анестезіолога відділення анестезіології де останній працює до цього часу.
Також, робота позивача підтверджується належним чином засвідченими копіями особової картки форми П-2 МКЛ №2 №5247, витягами з наказів по МКЛ №2 від 05.08.1991р. №142, від 30.05.2007р. №34-л, від 01.06.2007р. №35-л, від 24.10.2013р. №71-к, витягами зі штатного розпису МКЛ №2 від 25.10.2005р., від 10.04.2006р., від 03.05.2007р., витягу зі штатного розпису МКЛ №9 від 01.10.2013р., тарифікаційного списку працівників МКЛ №2 від 01.07.2005р., довідкою від 04.12.2023р. №91, відповіддю на адвокатський запит від 04.12.2023р. №1156, копіями наказів по Комунальній установі «Пологовий будинок №7» від 01.11.2013р. №439-к, від 01.10.2019р. №1-к, від 12.02.2020р. №75-к, копіями особових карток П-2 Комунальній установі «Пологовий будинок №7» від 01.11.2013п. та від 01.10.2019р., копіями штатних розписів КНП «Пологовий будинок №7» Одеської міської ради на 01.10.2019р., на 01.01.2020р. та на 03.07.2023р.
Відповідно до довідки від 04.12.2023р. №91, на підставі рішення Одеської міської ради від 26.01.2007р. №865-V та наказу Управління охорони здоров'я Одеської міської ради від 16.02.2007р. №77 та від 04.05.2007р. №209 Міська клінічна лікарня №2 з 01.06.2007р. реорганізована шляхом приєднання до Комунальної установи «Міська клінічна лікарня №9 ім. професора О.І. Мінакова».
На підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України від 05.12.2014р. №941, наказу Одеського національного медичного університету від 08.12.2014р. №572 та від 15.12.2014р. №585-о Комунальна установа «Міська клінічна лікарня №9 ім. професора О.І. Мінакова» з 15.12.2014р. була реорганізована шляхом її приєднання до державного закладу «Одеський Національний медичний університет» в Багатопрофільний медичний центр Одеського національного медичного університету.
Згідно з відповіддю на адвокатський запит від 04.12.2023р. №1156, Пологовий будинок №7 було створено за рішенням виконавчого комітету Київської районної ради депутатів трудящих від 20.01.1967р. №46.
Починаючи з 18.11.2003р. рішенням Одеської міської ради №1872-XXIV «Пологовий будинок №7» реорганізовано в Комунальну установу «Пологовий будинок №7». З 01.11.2018р. рішенням Одеської міської ради від 31.10.2018р. №3893-VІІ Комунальну установу «Пологовий будинок №7» було перетворено у КНП «Пологовий будинок №7» Одеської міської ради.
20.11.2023р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою, в якій просив зарахувати до його стажу періоди роботи на посадах лікаря анестезіолога-реаніматолога з 01.01.2004р. по теперішній час в подвійному розмірі; надати роз'яснення щодо доцільності розрахунку його заробітної плати при перерахунках пенсії у 2019р., 2021р. та 2023р.; надати йому копії довідок про періоди роботи в лікарняних закладах та про заробітну плату, які наявні в його пенсійній справі; надати копії розрахунку стажу на дату призначення пенсії, розпорядження про призначення пенсії та протоколу останнього перерахунку пенсії.
Однак, 05.12.2023р. листом за вих.№40274-36714/С-02/8-1500/23 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило ОСОБА_1 , що за заявою від 23.11.2016р. йому з 06.09.2016р. призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсію обчислено при страховому стажі 55 років 5 місяців (враховано по 31.10.2016р.), середньомісячної заробітної плати 6059, 49 грн. (коефіцієнт заробітної плати - 1,88327), визначений за період з 01.07.2000р. по 31.10.2016р. згідно з даними персоніфікованого обліку. При чому, у відповідності до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи на посаді завідуючого анестезіологічного-реанімаційного відділення 2-ї Міської клінічної лікарні м. Одеси з 05.08.1991р. по 31.12.2003р. зарахований в подвійному розмірі.
Однак, як зазначив відповідач в своїй відповіді, проводити обчислення страхового стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004р. не має правових підстав, оскільки це не передбачено ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач, вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог і, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
За змістом ч.1 ст.92 Конституції України, права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав та свобод, основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.
У відповідності до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 цього Закону визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За ч.4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, окрім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004р. застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До набрання чинності Законом №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначав Закон №1788-ХІІ.
Як передбачено ст.60 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ.
Відповідно до положень ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У свою чергу, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У силу п.п.1, 3, 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, за відсутності трудової книжки або ж відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, які видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Разом із тим, судом встановлено, що апелянт фактично не заперечує наявність у ОСОБА_1 стажу роботи за спірний період (на відповідних посадах), втім заперечує щодо подвійного зарахування даного стажу лише з підстав набрання чинності 01.01.2004р. Закону №1058-IV, який не містить положень аналогічних ст.60 Закону №1788-ХІІ.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1997р. №303 було проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я.
Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Так, згідно з роз'ясненнями, наданими Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28.05.2002р. №10.02.11/450 та від 21.06.2002р. №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст.60 Закону №1788-ХІІ.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, положення Закону №1788-ХІІ-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
З урахуванням наведеного вище, судом з'ясовано, що до стажу роботи у подвійному розмірі за положеннями ст.60 Закону №1788-ХІІ зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії.
Аналогічний правовий висновок наведено Верховним Судом у постановах від 27.02.2020р. у справі №462/1713/17, від 11.12.2018р. у справі №310/385/17, від 23.01.2019р. у справі №485/103/17 та від 04.12.2019р. у справі №689/872/17.
Що ж до зарахування до стажу позивача в подвійному розмірі періодів роботи, які не враховані відповідачем з огляду на відсутність підстав такого зарахування після 01.01.2004р., судова колегія зазначає наступне.
Абзац 1 ч.4 ст.24 Закону №1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Крім того, як загальновідомо, редакція ст.60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст.60 Закону №1788-XII та жодним чином не зупиняє дію її приписів.
З аналізу зазначеного, судова колегія дійшла висновку, що передбачене ст.60 Закону №1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004р.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.12.2018р. у справі №310/385/17, від 23.01.2019р. у справі №485/103/17, від 04.12.2019р. у справі №689/872/17 та від 27.02.2020р. у справі №462/1713/17.
Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або ж множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021р. у зразковій справі №360/3611/20.
Враховуючи наведене, дослідивши матеріали даної справи, судова колегія дійшла висновку, що пенсійний орган безпідставно не зарахував позивачу в подвійному розмірі стаж роботи за спірні періоди роботи.
Доводи апелянта, щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоди з 01.01.2004р. суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі пенсійного органу.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 26.02.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко