27 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 140/11069/24
касаційне провадження № К/990/7439/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області (далі - Управління) на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №140/11069/24 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення від 30.09.2024 № 1616/03-20-24-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та зобов'язання поновити ФОП ОСОБА_1 реєстрацію платника єдиного податку третьої групи з 01.10.2024 шляхом включення ФОП ОСОБА_1 до Реєстру платників єдиного податку.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Управління від 30.09.2024 № 1616/03-20-24-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 01.10.2024 до набрання законної сили рішенням суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025, заяву позивача про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 30.09.2024 № 1616/03-20-24-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Управління 21.02.2025 подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №140/11069/24.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Частиною другою статті 328 КАС України визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2 і 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Разом з тим, контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судами статті 150 КАС України, неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 11.12.2019 у справі №826/16216/18, від 13.10.2020 у справі №460/549/20, від 11.03.2021 у справі №640/23179/19, від 30.09.2021 у справі №160/7358/21, від 04.08.2022 у справі №420/21952/21, від 05.02.2024 у справі №140/5638/23.
Верховний Суд зауважує, що пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України передбачено підставу касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, скаржником невірно вказано підставу касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, суди попередніх інстанцій враховували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.10.2023 у справі № 160/11784/23 та дійшли висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% призводить до негативних наслідків для позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, покладення додаткового обов'язку на позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації, утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв'язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість останньому до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.
Скаржником такі висновки судів не спростовано, не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, в чому помилковість врахування вищенаведеної практики Верховного Суду.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області повернути.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.І. Бившева