про самовідвід
27 лютого 2025 року
м. Київ
справа №640/3649/22
адміністративне провадження №П/990/73/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Стародуба О.П.,
розглянув заяву судді Кравчука В.М. про самовідвід від участі у розгляді
справи №640/3649/22
за позовом ОСОБА_1
до Етичної Ради (Першого складу Етичної Ради),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рада суддів України, Вища рада правосуддя,
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Етичної Ради (Першого складу Етичної Ради), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рада суддів України, Вища рада правосуддя, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати бездіяльність Етичної ради (Першого складу Етичної ради) щодо не розгляду заяв позивача від 01.12.2021, від 23.12.2021 протиправною та зобов'язати розглянути заяви, надавши позивачу за результатами розгляду належним чином оформлене рішення Етичної ради;
- визнати незаконним та скасувати рішення Етичної ради №1 від 12.01.2022 «Про відмову у допуску кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя до співбесіди».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання приписів п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу №640/3649/22 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 справу прийнято до провадження.
Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.02.2025 вирішив справу №640/3649/22 передати на розгляд до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кравчука В.М.(головуючий суддя), суддів Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Стародуба О.П.
27.02.2025 суддя Кравчук В.М. заявив самовідвід, який мотивований таким.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
У ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" (№33949/02,від 09.11.2006, п.49-52) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993, пп. 27, 28 та 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, п. 38).
З огляду на це навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26.10.1984, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28.10.1998, п. 45).
Як зазначає ЄСПЛ у рішенні від 24.05.1989 у "Справі Гаусшильдта", найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. На думку Суду, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення "Справа Гаусшильдта" (Hauschildt Case), №11/1987/134/188, п. 46, 48)).
Також у рішенні у справі "Газета Україна-центр" проти України" (№16695/04, від 15.07.2010) ЄСПЛ наголошував, що згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
Отже, аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є існування суб'єктивного та/або об'єктивного критеріїв.
Відповідно до сформованої практики Верховного Суду з урахуванням висновків міжнародних судових установ, юрисдикція яких визнана Україною, суддю може бути відведено не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Рішенням XV чергового з'їзду суддів України від 05.-06.03.2018 «Про обрання Ради суддів України» відповідно до п. 8 ч. 2 ст.129, ч. 6 ст. 132, ч. 2 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було вирішено обрати Раду суддів України, до складу якої від Верховного Суду - суддю Кравчука В.М.
Надалі рішенням XVІІІ чергового з'їзду суддів України від 10.-11.03.2018 «Про обрання Ради суддів України» обрано Раду суддів України, до складу якої від Верховного Суду - суддю Кравчука В.М.
23.10.2021 Рада суддів України, членом якої є суддя Кравчук В.М., ухвалила рішення №48, яким вирішила надіслати до Вищої ради правосуддя список кандидатів до складу Етичної ради за квотою Ради суддів України та інформацію, що підтверджує відповідність таких кандидатів вимогам ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 9-1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» до складу Етичної ради входять три особи з числа суддів або суддів у відставці, запропоновані Радою суддів України.
Враховуючи зазначене, суддя Кравчук В.М. як член Ради суддів України брав та бере участь у процесі надання пропозицій щодо кандидатів на посаду члена Етичної ради за квотою Ради суддів України.
Позивач визначив відповідачем у справі саме Етичну раду. Крім того, ухвалою від 17.02.2022 Окружний адміністративний суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Раду суддів України.
На думку судді Кравчука В.М., з огляду на склад учасників справи, зазначене, попри відсутність суб?єктивних причин, може викликати у стороннього спостерігача сумніви у його неупередженості та об?єктивності під час розгляду справи №640/3649/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Частинами 1 та 2 ст. 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Враховуючи, що суддя Кравчук В.М. є членом Ради суддів України, яка є третьою особою без самостійних вимог у цій справі, та брав участь у прийнятті рішення Ради суддів України від 23.10.2021 №48 щодо формування складу Етичної ради за квотою Ради суддів України, це, попри відсутність суб?єктивних причин, може викликати у стороннього спостерігача сумніви у його неупередженості та об?єктивності під час розгляду справи №640/3649/22, тому Суд дійшов висновку про необхідність задовольнити заяву судді Кравчука В.М. про самовідвід.
Керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Заяву судді Кравчука В.М. про самовідвід задовольнити.
Відвести суддю Кравчука В.М. від розгляду справи №640/3649/22.
Передати справу №640/3649/22 за позовом ОСОБА_1 до Етичної Ради (Першого складу Етичної Ради), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рада суддів України, Вища рада правосуддя, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування рішення до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Головуючий суддя В.М. Кравчук
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя О.П. Стародуб