27 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 160/20907/23
адміністративне провадження № К/990/805/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі №160/20907/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОГРАНТСЕРВІС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі №160/20907/23.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням (поважних) причин пропуску такого строку.
Відповідно до інформації, наявної в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху від 21 січня 2025 року в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у Полтавській області в підсистемі «Електронний суд» від 21 січня 2025 року о 22:57 год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржник надіслав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску такого строку заявник зазначив, що первинна касаційна скарга подана у межах строку на касаційне оскарження. Також скаржник зауважує, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Зазначає практику Верховного Суду щодо питання поновлення строків. На думку заявника вказані обставини є поважними підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
З Єдиного державного реєстру судових рішень та комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» убачається, що скаржник неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження судового рішення у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 15 квітня 2024 року та від 16 травня 2024 року касаційні скарги було повернено.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 16 травня 2024 року) доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 17 травня 2024 року о 00:36 год.
Однак з повторною касаційною скаргою скаржник звернувся лише 07 січня 2025 року, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо чергового звернення до касаційного суду з касаційною скаргою.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Враховуючи значний пропуск строку касаційного оскарження, заява скаржника про поновлення цього строку не може вважатися обґрунтованою. Невиконання вимог процесуального законодавства щодо належного оформлення касаційної скарги та її подальше повернення не є об'єктивними обставинами особливого і непереборного характеру, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення строку.
Крім того, скаржник мав достатньо часу для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Строк, що минув з моменту постановлення ухвали суду апеляційної інстанції та виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Посилання на аналіз судової практики Верховного Суду саме по собі не може бути підставою для поновлення процесуального строку без належного обґрунтування подібності правовідносин.
Отже, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про існування об'єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі №160/20907/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОГРАНТСЕРВІС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко