Справа № 560/16916/24
іменем України
26 лютого 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просить:
1. Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-679-17 У від 14 грудня 2023 року Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) у сумі 1 592,36 грн.
2. Зобов'язати Головне управління ДПС у Волинській області внести зміни до інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом виключення нарахування пені на недоїмку за єдиним соціальним внеском в сумі 1 592,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкова вимога № Ф-679-17 У від 14 грудня 2023 року Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) у сумі 1 592,36 грн прийнята відповідачем протиправно, оскільки є похідною від вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2020 №Ф-679-17-У, яка визнана судом протиправною та скасована.
Ухвалою від 20.11.2024 суд залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 28.11.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що за даними інтегрованої картки платника, станом на 31.07.2023 сума заборгованості (пеня) становила - 1592,36 гривень. На підставі цих даних ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2023 № Ф-679-17, яка направлена позивачу на податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрихкодовий ідентифікатор 0600079131854). Вказує, що сума 1592,36 грн виникла на підставі рішення №0235631302 від 03.04.2018 року, з якого вбачається нарахування пені за період з 23.07.2013 по 18.12.2017 року в сумі 1105,89 грн та штраф за несвоєчасну сплату 486,47 грн. Оскільки позивач не сплатила суми визначені рішенням, вони набули статус податкового боргу та на них була сформована податкова вимога, яка є предметом спору. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій з доводами відповідача не погоджується. Зазначає, що відсутність офіційного підтвердження особи статусу ФОП виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключається і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом, а відтак і унеможливлює виставлення вимоги про сплату боргу з єдиного внеску. Посилається на норму, викладена у п. 102.1 ст. 102 ПК України, згідно з якою контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня. Отже, контролюючий орган мав право нараховувати штрафні санкції щодо позивачки до 31 березня 2020 року. Просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 (позивач) у період з 14.03.2006 по 20.01.2017 була зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.01.2017 №21970060004003253 припинено діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.
За даними інтегрованої картки платника станом на 31.07.2023 сума заборгованості (пеня) позивача становила -1592,36 грн. Сума 1592,36 грн виникла на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0235631302 від 03.04.2018 року, згідно якого нараховано пеню за період з 23.07.2013 по 18.12.2017 року в сумі 1105,89 грн та штраф за несвоєчасну сплату 486,47 грн.
На підставі цих даних ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2023 № Ф-679-17, яка направлена на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрихкодовий ідентифікатор 0600079131854). Зазначене поштове відправлення 07.02.2024 повернуто за зворотною адресою з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
Позивач не погоджується з податковою вимогою від 14.12.2023 № Ф-679-17 У, вважає її протиправною, тому звернулася до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464-VI).
За приписами ч.4 ст.8 Закону №2464-VI, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI органи доходів і зборів зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Як визначено частиною першою статті 3 вказаного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема: обов'язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За приписами частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Згідно з ч.3 ст.9 №2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до абзаців третього та п'ятого частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ч.2 - 4 статті 25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковим органом визначає Інструкція №449, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (далі - Інструкція №449, також далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Порядок стягнення заборгованості з платників врегульовано розділом VI Інструкції №449.
Так, відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно п.2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Згідно з приписами пункту 4 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Так, відповідно до п.2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується в тому числі на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. (пункт 4 розділу VI Інструкції №449)
З матеріалів справи суд встановив, що підставою для формування спірної вимоги слугувало виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску.
Так, згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0235631302 від 03.04.2018 року позивачу нараховано пеню за період з 23.07.2013 по 18.12.2017 року в сумі 1105,89 грн та штраф за несвоєчасну сплату в сумі 486,47 грн.
Позивачем доказів оскарження, відкликання чи скасування вищевказаного рішення у встановленні законом строки, суду не надано, а відтак, суд у цій справі не досліджує питання правомірності нарахування позивачу штрафу та пені.
На підставі вищезазначеного рішення відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2023 № Ф-679-17, яка направлена на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрихкодовий ідентифікатор 0600079131854). Зазначене поштове відправлення 07.02.2024 повернуто за зворотною адресою з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
Отже, з аналізу вищенаведеного слідує, що контролюючим органом дотримано вимоги законодавства при нарахуванні суми боргу, формуванні оскаржуваної вимоги та її врученні.
Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що контролюючий орган не мав права приймати податкову вимогу про сплату боргу, оскільки позивач знята з обліку фізичних осіб-підприємців ще з 20.01.2017.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Суд звертає увагу, що позивач помилково ототожнює поняття недоїмка та штрафні санкції. Так, спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2023 №Ф-53327-17-У відповідачем сформовано з огляду на наявність у позивача саме боргу зі сплати фінансових санкцій (штрафи та пеня), а не недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Сплата єдиного внеску в повному обсязі не звільняє платника від відповідальності сплатити штрафні санкції за його несвоєчасну сплату. Тому посилання позивача на обставини, встановлені у рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 560/2488/22, у цих правовідносинах не впливають на правомірність спірної вимоги.
Окрім того слід зазначити, що однакова назва податкової вимоги № Ф-679-17 У від 14.12.2023 автоматично не робить її похідною від вимоги № № Ф-679-17 У від 08.10.2020. Таке твердження базується лише на припущенні позивача та не підтверджується жодними доказами.
Щодо застосування строків давності при прийнятті податкової вимоги суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Водночас пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що єдиний внесок, його правова природа, мета та сфера регулювання тощо складають окремий правовий інститут. Нарахування, обчислення, сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідальність за порушення строків його сплати регулюються виключно Законом № 2464-VI, натомість положення Податкового кодексу України жодного відношення до спірного рішення суб'єкта владних повноважень не мають.
Буквальне тлумачення пункту 56.18 статті 56, статті 102 Податкового кодексу України, дає підстави для висновку, що ці норми застосовуються виключно до платників податків, яких в жодному разі не можна ототожнювати із платниками єдиного внеску. Рішення органу доходів і зборів щодо сплати єдиного внеску (вимоги), рівно як і рішення про застосування штрафу за порушення вимог Закону № 2464-VI, які складаються відносно платників єдиного внеску на підставі статті 25 цього Закону, жодного відношення до оподаткування (сплати податків) не мають
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 22.05.2018 в справі № 812/1673/17.
Вищевказані положення підтверджуються також нормами Законом № 2464-VI.
Так, відповідно до частини другої статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Згідно з частиною третьою статті 8 Закону № 2464-VI кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (частина четверта статті 8 Закону № 2464-VI).
Таким чином, нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом №2464-VI, а не Податковим кодексом України, що виключає можливість застосування під час стягнення єдиного внеску визначених статтею 102 Податкового кодексу України строків стягнення - 1095 календарних днів, оскільки такі строки стосуються лише податкового боргу, а не боргу з єдиного внеску.
Водночас частиною шістнадцятою статті 25 Закону № 2464-VI, який є спеціальним законом, що регламентує нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Отже, при нарахуванні, застосуванні та стягненні сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені по єдиному внеску, строки давності не застосовується.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені судом мотиви з посиланням на положення законодавства, заявлений позов є необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Волинській області (майдан Київський майдан, 4,м. Луцьк,Луцький р-н, Волинська обл.,43027 , код ЄДРПОУ - 44106679)
Головуючий суддя В.К. Блонський