Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
27.02.2025 р. справа №520/1366/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - Відповідач №1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі за текстом - Відповідач №2, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
проскасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 о/р НОМЕР_1 від 02.01.2025 року за № 101/03-16; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно довідки Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 №118 в розмірі 60 відсотків, виходячи з розміру суддівської винагороди 193035,00 грн. з 1 січня 2024 року; 3) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення суб'єктом владних повноважень протиправного управлінського волевиявлення була штучно створена перешкода в отриманні довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі.
Відповідач №1 та Відповідач №2 із поданим позовом не погодились.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначили, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислене правильно та виплачується у повному розмірі.
Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, всебічно перевіривши доводи сторін добутими доказами, повно та вичерпно з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник у спірних правовідносинах має правовий статус судді Господарського суду Харківської області у відставці, у якості отримувача щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 28.03.2024р. знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2024р. по справі №1366/25 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не призначення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та скасувати рішення 203040019777 від 05.04.2024 про призначення пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 період роботи, вимога щодо якої була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, тривалістю 3 роки, а саме роботу в податковій міліції Державної податкової адміністрації у Харківській області тривалістю 1 рік 6 місяців, роботу на посаді юриста-консультанта Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “НИВА» тривалістю 29 днів, робота на посаді помічника Господарського суду Харківської області тривалістю 1 рік 5 місяців 1 день, а також період проходження строкової військової служби - 1 рік 6 місяців 14 днів. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , та призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виходячи з розміру 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 28.03.2024, з виплатою недоотриманих сум щомісячного довічного грошового утримання.
За викладеними у позові твердженнями, на виконання рішення суду пенсійним органом було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, при розрахунку Пенсійний фонд враховував дані довідки Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 року №49, де розмір суддівської винагороди був обчислений без урахування приписів абз.4 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2.102,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024р. по справі №520/1366/25 було визнано протиправними дії Господарського суду Харківської області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 в сумі 3028,00 грн. Зобов'язано Господарський суд Харківської області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 27 березня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", що складає 3.028,00грн.
Заявник за власною ініціативою ініціював процедуру перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду судді Господарського суду Харківської області станом на 01.01.2024р., виданою на виконання рішення суду від 19.11.2024р. по справі №520/24786/24 (від 24.12.2024р. №118) на суму - 193.035,00 грн. (оклад за посадою - 113.550,00 грн.; доплата за вислугу років - 79.485,00 грн.).
Цей документ разом із зверненням заявника про перерахунок власного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці надійшов у фізичне розпорядження суб»єкта владних повноважень.
За зверненням заявника за принципом екстериторіальності суб»єктом владних повноважень, Відповідачем №2, було вчинено відмову, оформлену рішенням від 02.01.2025р. о/р №203040019777, в обґрунтування якої пенсійним органом зазначено, що в наданій довідці розмір посадового окладу визначено виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - 3.028,00 грн. При цьому, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00 грн. З 27.12.2023 підлягає перерахунку щомісячне довічне грошове утримання судців у відставці Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів». Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у від ставці здійснюється виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислює ться з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду. Таким чином, за твердженням Відповідача №2 підстав для перерахунку заявнику призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах спірних правовідносин не має.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу відмови у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу соціального забезпечення учасника суспільних відносин - громадянина із правовим статусом судді у відставці у сфері пенсійного забезпечення регламентовані, насамперед, приписами спеціальної норми закону - ст.142 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
Так, згідно з ч.1 ст.142 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Відповідно до ч.2 ст.142 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За правилом ч.4 ст.142 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відносини з приводу одержання особою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці додатково деталізовані нормами Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України (затверджений постановою правління ПФУ від 25.01.2008р. №3-1 у редакції постанови правління ПФУ від 09.02.2023р. №7-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008р. за №200/14891; далі за текстом - Порядок №3-1).
Згідно з п.1 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до п.6 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Відтак, ключовим питанням у межах даного спору є розмір суддівської винагороди судді Господарського суду Харківської області станом на 28.03.2024р. та, відповідно, існування або відсутність підстав для перерахунку пенсійним органом призначеного заявнику щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Згідно з ч.7 ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У розумінні ч.1 ст.126 та ст.130 Конституції України умови виплати та розмір суддівської винагороди є невід'ємним елементом незалежності судді.
Спеціальним законом з питання визначення суддівської винагороди є Закон України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі за текстом - Закон України від 02.06.2016р. №1402-VIII), ч.1 ст.135 якого передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Так, за правилами ч.2 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду складає - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Як то указано у ч.4 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Згідно з ч.5 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
У період часу з 01.01.2024р. виникла колізія між нормами ч.3 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII, абз.4 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та між абз.5 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" в частині використання під час нарахування та виплати суддівської винагороди показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.102,00грн.".
Усупереч положенням ч.1 ст.126, ст.130 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України суб'єктом владних повноважень - Відповідачем №2 у спірних правовідносинах пріоритет у застосуванні помилково було надано не нормам ч.3 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII, а нормам абз.5 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач у відносинах із фінансового забезпечення проходження особою публічної служби на посаді професійного судді є суб'єктом владних повноважень.
Правовий висновок стосовно невідповідності закону управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень з приводу обчислення суддівської винагороди після 01.01.2021р. із використанням показника прожиткового мінімуму - 2.102,00грн. сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.07.2023р. по справі №140/5481/22, у постанові Верховного Суду від 12.07.2023р. по справі №140/5481/22, у постанові Верховного Суду від 13.07.2023р. по справі №280/1233/22, у постанові Верховного Суду від 15.08.2023р. по справі №120/19262/21-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України ці висновки є релевантними відносно обставин спору у даній справі, підлягають поширенню на спірні правовідносини, а відтак, додатково підтверджують факт порушення права заявника на належний обрахунок суб»єктом владних повноважень розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Розв»язуючи спір, суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.
За змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
Проте, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандарти доказування обставин спору та приписи ч.4 ст.9, ст.ст.72-76, ч.1 ст.77, ч.3 ст.242, ч.4 ст.242 КАС України засвідчують, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною судом виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень - Відповідача №2, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У спірних правовідносинах суб»єктом владних повноважень - Відповідачем №2 було вчинено управлінське волевиявлення у формі відмови, втіленої у рішенні, існування якого свідчить про закінчення процедури розгляду і вирішення питання з приводу обчислення нового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, і є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру, що спонукає суд до визнання протиправним реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення у формі рішення.
У ході розгляду справи суб'єктом владних повноважень - Відповідачем №2 не було наведено юридично спроможних аргументів та не подано доказів відповідності вимогам закону реально вчиненого у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення з приводу відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024р. із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2.102,00грн.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку суб»єктом владних повноважень не доведено відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, у той час як використані заявником доводи узгоджуються із приписами ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
При цьому, право та охоронюваний законом інтерес заявника повністю та ефективно поновлюються визнанням протиправної спірної відмови і обтяженням суб"єкта владних повноважень - Відповідача №2 обов'язком здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 28.03.2024р. (з дати призначення) із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 3.028,00грн. як то і указано у довідці Господарського суду Харківської області.
Вирішуючи спір за епізодом вимог до ГУ ПФУ в Харківській області суд зазначає, що пенсія та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є формами соціального захисту громадянина, котрі мають різну правову природу, але однаковий механізм призначення, обчислення, нарахування, виплати, перерахунку, а тому за відсутності чіткого визначення у національному законі України під правовою категорією "призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці" слід розуміти управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень у формі письмового правового акту індивідуальної дії з приводу визначення правової підстави для призначення щомісячного грошового платежу та арифметичної суми щомісячного грошового платежу; під правовою категорією "обчислення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці" слід розуміти управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу визначення арифметичної суми щомісячного грошового платежу; під правовою категорією "нарахування пенсії/щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці" слід розуміти управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу відображення обчисленої арифметичної суми щомісячного грошового платежу за обліками автоматизованих інформаційних систем ПФУ; під правовою категорією "перерахунок пенсії/щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці" слід розуміти управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу обчислення нового розміру арифметичної суми щомісячного грошового платежу; під правовою категорією "виплата пенсії/щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці" слід розуміти переказ безготівкових коштів з рахунків терорганів ПФУ в установах Державної казначейської служби України чи уповноважених банків на рахунки громадян в банках.
Відтак, у спірних правовідносинах владне управлінське волевиявлення з приводу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (що поглинає етап обчислення грошової суми щомісячного грошового платежу) віднесене до обсягу компетенції саме Відповідача №2 - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області як теоргану системи ПФУ, визначеного за правилом "екстериторіальності", а майбутнє виконання рішення з приводу нарахування арифметичної суми щомісячного грошового платежу за внутрішнім обліком тероргану ПФУ та управлінське волевиявлення з приводу виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є повноваженнями тероргану системи ПФУ за місцем реєстрації адреси проживання громадянина, тобто - ГУ ПФУ в Харківській області.
Суд відмічає, що підстав для обтяження ГУ ПФУ в Харківській області обов"язком провести заявнику виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до моменту прийняття іншим терорганом системи ПФУ з даного питання відповідного рішення у межах спірних правовідносин наразі не має, позаяк відсутні докази того, що після виконання даного судового акту Відповідачем №2 іншим суб"єктом владних повноважень (саме - ГУ ПФУ в Харківській області) буде вчинено умисне та усвідомлене свавілля, спрямоване на непроведення на користь громадянина поточних щомісячних грошових платежів у сфері соціального захисту.
Отже, за цим епізодом матеріалами справи не доведено існування реально порушеного суб"єктивного права як об"єкту судового захисту у розумінні ч.1 ст.2 КАС України, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.
Вирішуючи спір за епізодом вимоги про обтяження суб"єкта владних повноважень провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із збереженням показника - "60%", суд зазначає, що згідно з поданою ГУ ПФУ в Харківській області роздруківкою відомостей відповідної автоматизованої інформаційної системи за заявником обліковується показник арифметичного відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у 60% суддівської винагороди.
Суд відмічає, що підстав для обтяження Відповідача №2 обов"язком провести заявнику перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із збереженням показника - "60%" наразі не має, позаяк відсутні докази того, що під час виконання даного судового акту Відповідачем №2 буде вчинено умисне та усвідомлене свавілля, спрямоване на зміну указаної величини.
Отже, за цим епізодом матеріалами справи не доведено існування реально порушеного суб"єктивного права як об"єкту судового захисту у розумінні ч.1 ст.2 КАС України, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.
Стосовно посилань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на пропуск заявником строку подачі позову суд зазначає, що відповідно до розділу IV Постанови Пенсійний фонд України від 25.01.2008 №3-1 "Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України" перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).
Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи).
На підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.
Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Суд відмічає, що у межах спірних правовідносин суб"єкт владних повноважень - Відповідач №2 розглянув звернення заявника по суті відносно усього обсягу порушених питань (без використання мотиву несвоєчасного звернення), а фізичному отриманню заявником відповідного офіційного письмового документа з питання належної суми суддівської винагороди станом на 28.03.2024р. об"єктивно та непереборно перешкоджало протиправне управлінське волевиявлення іншого суб"єкта владних повноважень - Господарського суду Харківської області у формі відмови з приводу видачі довідки про правильно обчислене грошове забезпечення станом на 28.03.2024р. (або станом на 01.01.2024р. з урахуванням тієї обставини, що за визначеним національним законом України алгоритмом обчислення суддівської винагороди у разі незмінності усіх інших юридично значимих параметрів (як-то: вислуга років; обіймання адміністративної посади; допуск до роботи з документами, що містять державну таємницю тощо) розмір суддівської винагороди має сталий характер протягом усього поточного календарного року за рахунок незмінності показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня згаданого року).
Тому суд доходить до переконання про те, що у межах спірних правовідносин заявник не пропустив строку на звернення до суду згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області о/р № НОМЕР_1 від 02.01.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Господарського суду Харківської області №118 від 24.12.2024р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 28.03.2024р. перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Харківської області №118 від 24.12.2024р.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 20551088; місцезнаходження - 76018, Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, б.15) на користь ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 ) витрати по оплаті судового збору у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко