26 лютого 2025 рокусправа № 380/1146/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 134850013918 від 25.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в частині відмови у зарахуванні до загального страхового стажу періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 26.03.1980 р. з 30.04.1987 року по 15.03.1988 року та з 09.09.1988 року по 26.06.1992 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 30.04.1987 року по 15.03.1988 року на посаді діловода тилу військової частини НОМЕР_2 ; з 09.09.1988 року по 26.06.1992 року на посаді діловода служби тилу військової частини пп НОМЕР_3 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 26.03.1980 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона звернулася до Головного управління у Львівській області (далі- Відповідач 1) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058). Заяву позивачки про призначення пенсії разом з документами було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Відповідач 2). Рішенням від 25.11.2024 №134850013918 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовлено у призначенні пенсії за віком з причин відсутності необхідного страхового стажу. У своєму рішенні відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 26.03.1980 з 30.04.1987 по 15.03.1988 та з 09.09.1988 по 26.06.1992 оскільки реквізити печатки не відповідають періоду роботи. Вважаючи вказане рішення незаконним та необґрунтованим, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою від 28.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до частини 2 статті 26 Закону 1058, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу від 20 років. У разі відсутності необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15 років. Вік позивача - 64 роки. За результатами розгляду документів, доданих до заяви Головним управлінням визначено, що страховий стаж позивача становить 11 років 7 місяців 16 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 від 26.03.1980р. З 30.04.1987 по 15.03.1988 та з 09.09.1988 по 26.06.1992, оскільки реквізити печатки не відповідають періоду роботи. Для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів необхідно надати уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів, установи, на якому заявник працював та історичні довідки про перейменування/ реорганізацію установи. Відповідач вважає, що прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову Позивачу, у призначенні пенсії за віком згідно ч. 2 ст. 26 Закону 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (20 років). Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.
Відповідач 1 заперечив проти позову, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що законодавством чітко передбачено порядок підтвердження трудового стажу на підставі трудової книжки та підтвердження стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання а також архівними установами. Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону №1058, становить 60 років. Вік позивачки - 64 роки 5 місяців. Необхідний страховий стаж згідно статті 26 Закону №1058 становить 27 років. Відповідно до ч. 2 статті 26 Закону №1058, у разі відсутності страхового стажу передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи які після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу від 20 років та після досягнення 65 років за наявності страхового стажу 15 років. Згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб страховий стаж позивачки становить 11 років 07 місяців 16 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.03.1980 з 30.04.1987 по 15.03.1988 та з 09.09.1988 по 26.06.1992 оскільки реквізити печатки не відповідають періоду роботи. Для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів потрібно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів установи, на яких позивачка працювала та історичні довідки про перейменування/реорганізацію установи. Враховуючи наведене, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 20 років. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачка подала відповіді на відзиви відповідачів, вважає доводи відповідачів необґрунтованими, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі -Закон №1058).
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії разом з документами було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.11.2024 №134850013918 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.03.1980 з 30.04.1987 по 15.03.1988 та з 09.09.1988 по 26.06.1992 оскільки реквізити печатки не відповідають періоду роботи. Для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів потрібно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів установи, на яких позивачка працювала та історичні довідки про перейменування/реорганізацію установи.
Позивачка вважає вказане рішення протиправним і таким, що порушує її права, внаслідок чого звернулася з цим позовом до суду.
Вирішуючи цей спір, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058 (01 січня 2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).
Так, відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд встановив, що до заяви про призначення пенсії за віком від 19.11.2024 позивачка додала трудову книжку серії НОМЕР_1 від 26.03.1980. Відповідно до записів цієї трудової книжки позивачка у період з 30.04.1987 по 15.03.1988 працювала на посаді діловода тилу військової частини НОМЕР_2 та у період з 09.09.1988 по 26.06.1992 працювала на посаді діловода служби тилу військової частини пп НОМЕР_3 .
Утім оскаржуваним рішенням відповідач-2 відмовився зарахувати вказаний період роботи позивачки до її страхового стажу, оскільки реквізити печатки не відповідають періоду роботи.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 (тут і надалі в редакції, чинній на час вчинення запису про звільнення позивача (12 квітня 1996 року)) заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
За змістом приписів пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.25 Інструкції № 58).
Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Суд встановив, що у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 від 26.03.1980 зроблено записи про її прийняття та звільнення з роботи за спірний період. Записи про роботу точні, чіткі, виправлень та закреслень не містять. Запис про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи та скріплений печаткою.
Суд відзначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 23 квітня 2019 року у справі № 593/1452/16-а, від 30 вересня 2021 року у справі № 300/860/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу під час призначення пенсії.
Стосовно покликання відповідача 2 в оскаржуваному рішення на необхідність надання уточнюючої довідки, суд зазначає наступне.
Пунктами 1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а звернув увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Окрім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Вказану позицію сформував Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Недотримання роботодавцем вимог Інструкції №58 (назва підприємства при прийнятті не відповідає назві на печатці при звільненні) не може бути підставою для незарахування позивачу спірного періоду роботи, оскільки працівник не може нести відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудової книжки.
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку про те, що відповідач-2 протиправно не зарахував позивачці до її страхового стажу періоди роботи з 30.04.1987 по 15.03.1988 на посаді діловода тилу військової частини НОМЕР_2 та з 09.09.1988 по 26.06.1992 на посаді діловода служби тилу військової частини пп НОМЕР_3 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.03.1980, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про недостатність у позивачки страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, тому оскаржуване рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у цій справі, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 05.02.2024 у справі №500/1216/23, відповідно до яких "дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності".
Оскільки суд встановив, що відповідач-2 протиправно не зарахував позивачці до її страхового стажу роботи з 30.04.1987 по 15.03.1988 на посаді діловода тилу військової частини НОМЕР_2 та з 09.09.1988 по 26.06.1992 на посаді діловода служби тилу військової частини пп НОМЕР_3 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.03.1980,то належить зобов'язати відповідача-2 вказаний період роботи позивачки зарахувати до її страхового стажу, а позовну вимогу в цій частині також задовольнити.
З урахуванням вищевикладеного, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмову позивачці у зарахуванні до страхового стажу періоди роботи з 30.04.1987 по 15.03.1988 на посаді діловода тилу військової частини НОМЕР_2 та з 09.09.1988 по 26.06.1992 на посаді діловода служби тилу військової частини пп НОМЕР_3 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.03.1980 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивачці періоди роботи з 30.04.1987 по 15.03.1988 на посаді діловода тилу військової частини НОМЕР_2 та з 09.09.1988 по 26.06.1992 на посаді діловода служби тилу військової частини пп НОМЕР_3 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.03.1980.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок його бюджетних асигнувань.
Щодо решти суми судового збору, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.11.2024 №134850013918 про відмови призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 30.04.1987 по 15.03.1988 на посаді діловода тилу військової частини НОМЕР_2 та з 09.09.1988 по 26.06.1992 на посаді діловода служби тилу військової частини пп НОМЕР_3 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.03.1980.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса: 21005, м. Вінницька, вул. Зодчих, 22, ЄДРПОУ: 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) судовий збір на суму 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКрутько Олена Василівна