про закриття провадження у справі
27 лютого 2025 року м.Київ № 320/15824/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача не з'явився,
представника відповідача 1 - Павлушко В.Б.,
представника відповідача 2 - Кудіної С.А.,
третьої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Офісу Генерального прокурора, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про скасування Методики визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2023 № 294/5 в частині, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Генеральної прокуратури України (далі - відповідач 2), в третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , якому позивач просить суд:
- скасувати окремі положення документа під назвою «Методика визначення ступеня виправлення засудженого» авторства Директора Департаменту публічного права Л. Кравченка «Міністерства юстиції України», що затверджена Наказом № 294/5 від 19.01.2023;
- негайно реалізувати Генеральною прокуратурою України функцію накладених на нього статтями № 2, частина 1, пункт 4) «Функції прокуратури» № 26, частина 1, пункт - 2) «Нагляд за дотриманням законів під час виконання судових рішень щодо кримінальним справам, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян» Закону України «Про прокуратуру» №1697-7 від 14.10.2014;
- притягнути до кримінальної відповідальності автора методики за статтями 367 частини 2 «Службова недбалість» та 161 частини 1 «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, релігійної належності, інвалідності та за іншими ознаками Кримінального кодексу України у редакції 2001 року - шляхом подання Генеральною прокуратурою України відповідної заяви «Про кримінальне правопорушення» до органів Державного бюро розслідувань України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2023, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023, повернуто позовну заяву позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Верховного суду від 21.12.2023 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 320/15824/23 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
31.01.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява, подана в порядку усунення недоліків.
Відповідно до службової записки начальника ВДЗК (канцелярія) Оксани Тарай від 22.01.2024, вказана заява про усунення недоліків по справі № 320/15824/23 була помилково зареєстрована як новий адміністративний позов № 320/2182/24. Адміністративний позов № 320/2182/24 відключено від статистичного звіту, заява про усунення недоліків від 31.01.2024 передана на розгляд судді Колесніковій І.С. та долучено до матеріалів адміністративної справи № 320/15824/23.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 повернуто позовну заяву.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року скасовано. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України про скасування Методики визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2023 № 294/5 в частині, зобов'язання вчинити дії направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду адміністративна від 30.08.2024 справа прийнята до провадження суддею Колесніковою І.С., відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено судове засідання.
Відповідно до ухвали від 02.09.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Колеснікової І.С. залишено без розгляду.
Заяву про самовідвід судді Колеснікової І.С. задоволено.
Адміністративна справа № 320/15824/23 передана до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.09.2024 адміністративну справу № 320/15824/23 передано на розгляд судді Шевченко А.В.
Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 прийнято справу до провадження та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, здійснено заміну відповідача 2 - Генеральну прокуратуру України її процесуальним правонаступником - Офісом Генерального прокурора, залучено до участі справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 .
Протокольною ухвалою від 13.12.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Від представника відповідача - 2 Офісу Генерального прокурора надійшла заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Офісу Генерального прокурора негайно реалізувати функції, передбачені ст. 26 Закону України «Про прокуратуру», щодо надання оцінки законності положень Методики визначення ступеня виправлення засудженого; та вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності автора цієї Методики шляхом подання відповідної заяви «Про кримінальне правопорушення» до органів Державного бюро розслідувань. В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що оскільки порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
В свою чергу, публічно-правовим вважається спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Так, предметом позову у даній частині позовних вимог є фактично вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності автора Методики шляхом подання відповідної заяви «Про кримінальне правопорушення» до органів Державного бюро розслідувань України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 КПК України досудове розслідування визначено як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності
Відповідно до визначення, закріпленого в пункту 10 частини 1 статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК України порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності.
За змістом пункту 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Статтею 214 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно із частиною першою статті 24 КПК України гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК України.
У рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз'яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
Відтак, слідчі та прокурори під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, зокрема й при вирішенні питань щодо вчинення певних дій у кримінальних провадженнях, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, отже, оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України.
Аналогічну правову позицію наведено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 30.05.05.2018 в справі №813/1047/16, від 21.11.2018 у справі № 826/2004/18.
Суд зазначає, що не має права втручатися в діяльність слідчих та прокурорів під час вчинення дій, які пов'язанні із досудовим розслідуванням в кримінальних провадженнях, що вирішуються за правилами кримінального законодавства.
Згідно з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Оскільки відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства, то вирішення подібного позову повинно здійснюватися в порядку, передбаченому КПК України.
У зв'язку з цим, даний спір не пов'язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин.
Оскільки спір у цій справі виник у зв'язку з ініціюванням позивачем притягнення до кримінальної відповідальності автора Методики та необхідністю, на переконання ОСОБА_1 , через це подання заяви «Про кримінальне правопорушення», перевірка правомірності таких дій відповідача з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, та має здійснюватися в порядку, установленому КПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 142, 189, 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника Офісу Генерального прокурора про закриття провадження у справі в частині позовних вимог задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі № 320/15824/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Офісу Генерального прокурора, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 в частині позовних вимог про зобов'язання Офісу Генерального прокурора негайно реалізувати функції, передбачені статтею 26 Закону України «Про прокуратуру» щодо надання оцінки законності положень Методики визначення ступеня виправлення засудженого та вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності автора цієї Методики шляхом подання відповідної заяви «Про кримінальне правопорушення» до органів Державного бюро розслідувань.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали надіслати сторонам (їх представникам).
.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Шевченко А.В.