27 лютого 2025 рокум. Ужгород№ 260/8124/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмову провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним дій та скасування наказу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-2), в якому просить: 1. Визнати незаконним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на військову службу під час мобілізації. 2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , Адреса: АДРЕСА_2 , Код РНОКПП НОМЕР_2 ) зі списків особового складу. 3. Судовий збір та інші судові витрати покласти на Відповідача.»
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 року відкрито спрощене позовне провадження та встановлено строк для подання учасниками справи заяв по суті справи. Вказаною ухвалою також витребувано докази від відповідачів справи.
23 січня 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову, відповідачем-1 вказано про те, що ОСОБА_1 не повідомляв про наявність у нього права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи інформації про його бронювання в установленому порядку.
Відповідач вказує, що посилання за позовом ОСОБА_1 на те, що ним направлено заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не заслуговують на увагу, оскільки за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на момент призову він не мав оформленої відстрочки.
ОСОБА_1 , не оформив в установленому порядку відстрочку на час навчання, хоч буцім то розпочав таке 01.10.2024 р., чим відповідно вчинив порушення імперативних вимог ч. 11 ст. 38 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» та 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно, вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 були цілком правомірними.
28 січня 2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про доповлення позовних вимог. У поданій заяві представником позивача уточнено номер та дату оскаржуваного наказу. Так, відповідно до поданої заяви просить суд:
1. Визнати незаконним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
3. Визнати незаконним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) від 30.11.2024 року № 288 в частині призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , Адреса: АДРЕСА_2 , Код РНОКПП НОМЕР_2 ) на військову службу під час мобілізації.
4. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) зі списків особового складу.
5. Судовий збір та інші судові витрати покласти на ІНФОРМАЦІЯ_4 »
28.01.2025 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги просить задовольнити та вказує, що згідно військово-облікового документу, сформованого у застосунку Резерв+ (електронний військово-обліковий документ) від 12.11.2024 року, позивач мав відстрочку на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 07.02.2025 року. Окрім цього, представник позивача зазначив, що жодних доказів того, що відстрочка позивача була скасована ІНФОРМАЦІЯ_5 не недано.
Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є студентом відокремленого структурного підрозділу «Київський торговельно-економічний фаховий коледж Державного торговельно-економічного університету» за денною формою навчання відповідно до наказу про зарахування від 30.09.2024 року №188, що підтверджується копією довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка наявна у матеріалах справи (а.с.23). Дата завершення здобуття освіти відповідно до вказаної довідки, - 31.07.2026 року.
Окрім того, на підтвердження обставин здобуття позивачем освіти за денною формою навчання надано копію договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №456-09/2024 від 25.09.2024 та копію договору про надання освітніх послуг ВСП «Київський торговельно-економічний фаховий коледж ДТЕУ» №742-09/2024 від 25.09.2024.
На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти , поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»
Окрім цього, судом встановлено, що студентський квиток серії НОМЕР_3 виданий 01.10.2024 дійсний до 31.07.2026 (а.с.34) згідно даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти, має статус «Активний».
Як вбачається із військово-облікового документу Резерв+ позивачу надано відстрочку до 07.02.2025 року на підставі п.1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а.с. 33).
Судом встановлено, що 30.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено наказ № 1063 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» (а.с. 67).
Відповідно до додатку №2 до вказаного наказу ОСОБА_1 внесено до списку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 та направлено у складі команди № НОМЕР_4 (а.с.68).
30.11.2024 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №288 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.59).
Як стверджує позивач він повідомляв відповідача про те, що він є студентом денної форми навчання, а також про те, що у зв'язку з цим у нього наявна відстрочка від призову, а також надавав на підтвердження таких обставин для огляду студентський квиток та показував відомості з Резерв +.
Натомість, відповідач вказує, що позивач не повідомляв про наявність у нього права на відстрочку від мобілізації та зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на момент призову він не мав оформленої відстрочки, разом з тим, на підтвердження власних тверджень відповідачем не надано суду доказів, зокрема скасування наданої позивачу відстрочки.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. ч. 1, 2 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За нормами частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
В контексті спірних правовідносин, як уже було зазначено судом, позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" на строк до 07.02.2025 року (а.с.33).
На момент виникнення спірних правовідносин (листопад 2024 року) позивач продовжував навчання та був студентом денної форми навчання відокремленого структурного підрозділу Київський торговельно-економічний фаховий коледж Державного торговельно-економічного університету», за освітнім ступенем "бакалавра", що не порушує послідовності, визначеної ст. 10 Закону України "Про вищу освіту", оскільки вперше здобував вищу освіту, що підтверджується відповідною довідкою наданою навчальним закладом.
Таким чином, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначена обставина належним чином не перевірена та не з'ясована, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.
У ході розгляду даної адміністративної справи відповідачем не надано суду доказів скасування відстрочки наданої позивачу станом на час виникнення спірних правовідносин.
В контексті наведеного, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ визначено підстави та осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Разом з тим, частиною 7 статті 23 Закону № 3543-ХІІ установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Суд зазначає, що відповідно до п.8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення), виконання завдання з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 4 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими об'єднаннями (організаціями).
Відповідно до абз.9 пункту 11 Положення, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З наведеного слід дійти висновку, що обов'язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому, навіть за умови тверджень відповідача щодо неповідомлення позивачем про наявність підстав для відстрочки та ненаданням відповідних документів відповідач мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи наявність відповідної відстрочки строком до 07.02.2025 року та наявність відомостей про статус позивача як студента денної форми навчання.
На переконання суду, в даному випадку, з огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов'язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову.
З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те, що наказ №1063 від 30.11.2024 року "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову під час мобілізації ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
У контексті встановлених обставин справи, інші аргументи учасників справи не мають вирішального впливу на висновки суду про протиправність оскарженого наказу.
Відповідач, в порушення вимог законодавства, призиваючи ОСОБА_1 , не врахував наявність у останнього права на відстрочку, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, що вказує на протиправні дії відповідача під час мобілізації позивача.
Оскільки судом встановлено неправомірність дій відповідачів у частині призову позивача, суд вказує, що похідні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.11.2024 року № 288 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а також зобов'язання виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу також підлягають до задоволення.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним дій та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1063 від 30.11.2024 року "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 30.11.2024 року № 288 в частині зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , Код РНОКПП НОМЕР_2 ) на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору