27 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/26404/23
категорія 112010201
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До суду звернулась ОСОБА_1 із позовом про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі №240/26404/23 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.04.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Після набрання рішенням законної сили, позивачу надіслано виконавчі листи 26.03.2024.
28.01.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в обґрунтування заяви заявник вказує, що рішення суду безпідставно не виконується відповідачем в частині виплати суми нарахованої доплати до пенсії в розмірі 24000,00 грн. У заяві просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
06.02.2025 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача за вх. №8285/25, відповідно до змісту яких відповідач просить відмовити у задоволенні заяви та зазначає, що рішення суду виконано ним у повному обсязі з урахуванням висновків суду.
Заява розглядається судом у відповідності до положень статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Дослідивши доводи заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає про таке.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Поряд із цим, за правилами частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказаною нормою процесуального закону передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, на чому також наголошено й в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 у справі №826/9960/15.
За висновками щодо застосування норм права, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №800/592/17, клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі.
Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання.
Водночас, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому, закон не встановлює, з яких підстав на суб'єкта владних повноважень може бути покладено такий обов'язок.
Так, рішенням суду було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.04.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Як вбачається із документів, долучених до заперечень на заяву про встановлення судового контролю ГУ ПФУ в Житомирській області на виконання рішення суду від 30.01.2024 у справі №240/26404/23 здійснено перерахунок та нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, на виконання рішення суду нараховано доплату за період з 01.04.2023 по 31.03.2024 у розмірі 24000,00 грн (розрахунок а.с.41).
З 01.04.2024 виплата пенсії проводиться у встановленому на виконання рішення суду розмірі.
Згідно з пунктом 1 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2 (Положення №28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення №28-2 основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування пенсій та виплата пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. З цією метою Управління здійснює перерозподіл коштів між районами (містами).
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-XII) виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Фонду виділених з Держаного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення.
Аналізуючи вище наведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Отже, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Як вбачається з матеріалів справи, судове рішення у справі №240/26404/23 виконане, здійснено перерахунок пенсії позивача.
За результатами розгляду поданої заяви суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку підстав для застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 381-1, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 в адміністративній справі №240/26404/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Д.М. Гурін