27 лютого 2025 р. Справа № 120/14570/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
29.10.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ? відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі ? відповідач 2) про:
- визнання протиправним рішення від 11.04.2024 № 104450011419 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язання здійснити перерахунок пенсії позивачки з урахуванням довідок про заробітню плату: № 105/164 від 22.05.2020, виданої ДП "ЦЕНТРУГОЛЬ" за періоди роботи з 01.07.1995 по 30.06.2000, № 01-25/127 від 24.04.2019, виданої ДП "ЛУГАНСКГАЗ" за період з 01.02.1996 по 31.12.1999 та № 03-25/11745 від 15.10.2021, виданої Архівним управлінням в Луганській області за період з 01.01.1999 по 30.04.2001.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що 08.04.2024 вона звернулась до відповідача 2 із заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням довідок про заробітну плату № 105/164 від 22.05.2020, № 01-25/127 від 24.04.2019 та № 03-25/11745 від 15.10.2021. За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто відповідачем 1 з прийняттям рішення № 104450011419 від 11.04.2024 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки довідки про заробітну плату не підтверджені первинними документами.
Ухвалою суду від 08.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, водночас позивачці встановлено 10-денний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків заяви, а саме надання довідок про заробітню плату № 105/164 від 22.05.2020, № 01-25/127 від 24.04.2019 та № 03-25/11745 від 15.10.2021 або заявлення клопотання про їх витребування у відповідачів, якщо позивачка позбавлена можливості надати їх самостійно з об'єктивних причин.
25.11.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява позивачки про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано вищезазначені довідки.
Ухвалою суду від 29.11.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також витребувано у відповідача 2 матеріали пенсійної справи позивачки (в оригіналі або їх належним чином засвідчені копії).
16.12.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач 1 зазначає, що рішення від 11.04.2024 № 104450011419 про відмову у перерахунку пенсії прийняте на підставі чинного законодавства, а надані позивачкою документи не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути враховані при обчисленні пенсії. Крім того, відповідач наголошує, що подані позивачкою документи походять з непідконтрольної території України та не підтверджені первинними документами, що унеможливлює їх використання відповідно до п. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
09.01.2025 від позивачки надійшла відповідь на відзив, однак суд не бере її до уваги, оскільки в силу приписів ч. 3 ст. 263 КАС України у справах цієї категорії заявами по суті справи є позов та відзив.
У встановлений судом строк відповідач 2 відзиву на позовну заяву не подав, хоча отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі через електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" 29.11.2024, що підтверджується документально.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.
08.04.2024 через веб-портал пенсійного органу позивачка звернулася з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітню плату: № 105/164 від 22.05.2020, виданої ДП "ЦЕНТРУГОЛЬ" за періоди роботи з 01.07.1995 по 30.06.2000, № 01-25/127 від 24.04.2019, виданої ДП "ЛУГАНСКГАЗ" за період з 01.02.1996 по 31.12.1999 та № 03-25/11745 від 15.10.2021, виданої Архівним управлінням в Луганській області за період з 01.01.1999 по 30.04.2001.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким прийнято рішення від 11.04.2024 № 104450011419 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки довідки про заробітну плату не підтверджені первинними документами.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі ? Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі ? Закон № 1058-ІV).
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року ? за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 27 Закону № 1058-IV передбачений порядок визначення розміру пенсії за віком.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування2, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі ? Порядок № 22-1)
Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з абзацом 1 пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ ? документ, який містить відомості про господарську операцію.
Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Відповідні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлено у постановах Верховного Суду України у постановах від 17.03.2015 у справі № 21-11а15, від 15.12.2015 у справі № 2-а/576/29/14 та у постановах Верховного Суду у постановах від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17, від 17.04.2018 у справі № 376/2559/17, від 25.09.2018 у справі № 539/1386/17, від 10.07.2019 у справі № 539/2726/16-а, від 05.03.2020 у справі № 539/3234/16-а, від 23.01.2020 у справі № 711/6882/17, від 21.05.2020 у справі № 711/10373/17, від 22.09.2020 у справі № 361/7431/15-а, від 14.09.2020 у справі № 404/5731/16-а, від 09.11.2020 у справі № 202/9474/15-а, від 23.05.2022 у справі № 377/734/16-а та від 10.05.2023 у справі № 760/4988/18.
Судом встановлено, що довідки № 105/164 від 22.05.2020, виданої ДП "ЦЕНТРУГОЛЬ" за періоди роботи з 01.07.1995 по 30.06.2000, № 01-25/127 від 24.04.2019, виданої ДП "ЛУГАНСКГАЗ" за період з 01.02.1996 по 31.12.1999 та № 03-25/11745 від 15.10.2021, виданої Архівним управлінням в Луганській області за період з 01.01.1999 по 30.04.2001, були надані позивачкою до пенсійного органу разом із заявою від 08.04.2024 щодо перерахунку пенсії.
Вказані обставини відповідачами не заперечуються, а також підтверджуються змістом рішення від 11.04.2024 № 104450011419, яким позивачці відмовлено у перерахунку пенсії.
При цьому відповідні довідки завірені печаткою підприємства, містять необхідні реквізити, відомості про суми заробітної плати позивачки, який враховується при обчисленні пенсії та відомості про відрахування страхових внесків, а також оформлені відповідно до вимог Порядку № 22-1.
Суд зауважує, що в довідках вказані періоди роботи позивачки на підприємствах, які на той час перебували на підконтрольній Україні території.
Водночас відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке наразі знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на належне пенсійне забезпечення, у тому числі з урахуванням заробітної плати. Неможливість проведення перевірки довідки про заробітну плату не повинно покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивачку, така обставина не пов'язана з її волею.
Аналогічна за змістом правові позиції були викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 583/392/17, від 20.03.2018 у справі № 527/1655/17, від 22.10.2018 у справі № 235/2357/17 та інших.
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо врахування при призначенні та обчисленні пенсії довідок, виданих підприємствами, установами та організаціями, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, яка полягає в тому, що неможливість провести управлінням Пенсійного фонду перевірку відповідності запису довідки первинним документам через такі обставини, не може покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості (справи № 583/392/17, № 234/3038/17, № 360/1628/17).
Крім того, у разі необхідності, відповідач не позбавлений права відповідно до вимог Порядку № 22-1 направити відповідні запити з метою отримання відомостей з державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних до власників (розпорядників) зазначених відомостей.
Натомість відповідач прийняв спірне рішення, обмежившись лише обсягом первісно поданих позивачкою документів та без урахування наведених вище обставин.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто позивач, як громадянин України, у розрізі даної справи, за умови підтвердження трудового стажу, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17 та від 27.02.2019 у справі № 423/3544/16-а та інших.
Суд зауважує, що згідно з ч. 2 і ч. 3 ст. 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі ? Закон1207-VII) передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Водночас Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02.10.2018 р(справа № 569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об'єднаних Націй (далі ? ООН) зазначив, що держави-члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів", у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі ? ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, № 45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, ? вважають судді ЄСПЛ, ? для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами (організаціями), що знаходяться на тимчасово не контрольованій владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.
За наведених обставин, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.04.2024 року № 104450011419 про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивачки визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача перерахувати пенсію позивачки з урахуванням відповідних архівних довідок, то суд зазначає таке.
Відповідно до статті 2 КАСУкраїни метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", № 40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" у теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, у якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), № 7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, у якій опинився позивач після порушення.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі № 818/985/18 та від 26.12.2019 у справі № 810/637/18.
За результатами розгляду справи, в межах предмету позову та на основі наданих сторонами доказів суд доходить висновку, що відповідач 1 неналежно розглянув заяву позивачки від 08.04.2024 про перерахунок пенсії та прийняв передчасне і протиправне рішення від 11.04.2024 № 104450011419, яким відмовив у перерахунку такої пенсії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивачки, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Разом з тим, у зв'язку із скасуванням оскаржуваного рішення, процедура розгляду питання про перерахунок пенсії вважається незакінченою і пенсійний орган, реалізуючи свої законні повноваження, повинен повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
За змістом ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачкою судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1221,20 грн стягуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів (порівно).
Водночас на підставі положень ч. 8 ст. 139 КАС України позивачці присуджується вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірних та неправильних дій суб'єкта владних повноважень.
Також суд враховує, що позов фактично містить одну позовну вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але задовольняється судом. Тому розмір компенсації судових витрат позивачки на сплату судового збору у цьому разі визначається виходячи із кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.04.2024 № 104450011419 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2024 про перерахунок пенсії з урахуванням відповідних довідок про заробітню плату.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул. Варшавська, буд. 3-Б, смт. Макарів, Київська область, 08001);
3) відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).
Повне судове рішення складено 27.02.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович