м. Вінниця
27 лютого 2025 р. Справа № 120/12109/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів
Військова частина НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , позивач) звернулась в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь В/ч НОМЕР_1 завдану шкоду у сумі 169699,77 грн.
На обґрунтування заявлених вимог представник В/ч НОМЕР_1 зазначає, що за результатами проведеного службового розслідування комісією було виявлено нестачу військового майна на суму 184043,20 грн, закріпленого за капітаном ОСОБА_1
22.05.2024 командиром В/ч НОМЕР_1 видано накази № 21 та № 22 "Про результати службового розслідування" та "Про притягнення винних осіб до відповідальності".
За п. 2 наказу від 22.05.2024 № 22 капітана ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 184 043,20 грн.
Згідно наказу тимчасово виконуючого обов'язки командира В/ч НОМЕР_1 від 27.06.2024 № 180 капітана ОСОБА_1 з 27.06.2024 виключено зі списків особового складу військової частини у зв'язку із звільненням з військової служби.
28.06.2024 В/ч НОМЕР_1 звернулась до відповідача із листом № 1106/163/1/805/пс про відшкодування у добровільному порядку завданої ним матеріальної шкоди на суму 169699,77 грн. Такий лист отримано відповідачем 28.06.2024, про що свідчить його особистий підпис.
Разом з тим, у листі від 05.07.2024 (вх. № 2880 від 05.07.2024) ОСОБА_1 відмовився відшкодовувати завдану шкоду у добровільному порядку.
Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою від 20.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
16.10.2024 через систему "Електронний суд" представник відповідача подала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із недотриманням відповідачем місячного строку звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою від 23.10.2024, постановленою після відкриття провадження у справі, суд залишив позовну заяву без руху та запропонував позивачу у 5-денний строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, що підтверджують поважність такого пропуску.
28.10.2024 представник позивача подав до суду заяву на виконання вимог ухвали від 23.10.2024, після чого ухвалою від 11.11.2024 строк звернення до суду визнано таким, що не пропущений позивачем, відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 120/12109/24 та продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.
05.12.2024 на адресу суду від представника відповідача - Слізяк М.М. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких остання вказує на відсутність в матеріалах справи письмового зобов'язання відповідача про взяття на себе повної матеріальної відповідальності та наголошує на зменшенні розміру суми стягнення, оскільки згідно з ч. 4 ст. 13 Закону № 160-IХ сума стягнень завданої шкоди може бути зменшена судом залежно від обставин, за яких завдано шкоди, ступеня вини та матеріального стану винної особи (крім випадків завдання шкоди умисними злочинними чи вчиненими з особистих корисливих мотивів діяннями).
Так, зі змісту витягу із акту службового розслідування № 79/67, в частині, що стосується колишнього начальника відділення передавальних радіопристроїв відділу передавальних радіопристроїв ІТВ, капітана ОСОБА_1 , вбачається, що останній своєчасно виконував перевірку наявності речового майна у відповідності до п. 3.4.2. Положення, а саме 09.01.2024, 19.01.2024, 09.02.2024, 19.02.2024. Недоліків за результатами перевірки, посадовими особами не виявлено. На переконання відповідача, оскільки наказ про притягнення відповідача до обмеженої матеріальної відповідальності не приймався, а розмір шкоди визначено наказом командира військової частни, то розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для притягнення відповідача до обмеженої матеріальної відповідальності слід визначати на день визначення розміру завданої шкоди у наказі командира військової частини НОМЕР_2 "Про притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності» від 22.05.2024 № 22.
Таким чином, представник відповідача, вважає, що з урахуванням ч. 1 ст. 5 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" відповідач має несе матеріальну відповідальність у розмірі не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, тобто не більше 45 420,00 грн.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У період з 03.03.2024 по 22.05.2024 у Військовій частині НОМЕР_2 на підставі наказу командира військової В/ч НОМЕР_1 "Про призначення військового розслідування" від 03.03.2024 № 107 проводилося службове розслідування з метою з'ясування причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, внаслідок якого виявлено нестачу двох апаратів Т-230-06 та іншої апаратури зв'язку в тимчасовому місці зберігання апаратури зв'язку військової частини НОМЕР_1 .
За результатом проведення службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_2 видано наказ "Про результати проведення службового розслідування" від 22.05.2024 № 21, яким на начальника відділення передавальних радіопристроїв ІТВ капітана ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення "сувора догана".
З наказом від 22.05.2024 № 21 відповідач ознайомився 27.05.2024, про що свідчить його особистий підпис на такому.
Крім того наказом командира Військової частини НОМЕР_2 "Про притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності" від 22.05.2024 № 22 капітана ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у повному розмірі завданої з його вини шкоди, у розмірі 184 043,20 грн.
З наказом від 22.05.2024 № 22 відповідач ознайомився 27.05.2024, про що свідчить його особистий підпис на такому.
Згідно наказу тимчасово виконуючого обов'язки командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2024 № 180 з 27.06.2024 капітана ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 у зв'язку зі звільненням із військової служби.
Попередньо, перед виключенням зі списків особового складу В/ч НОМЕР_2 , з грошового забезпечення відповідача було стягнено за травень 2024 року та за червень 2024 року суму коштів у розмірі 14343,43 грн у рахунок відшкодування шкоди завданої з його вини, за висновками проведеного службового розслідування.
28.06.2024 за вих. № 1 106/163/1/805/пс В/ч НОМЕР_1 звернулась з листом до ОСОБА_1 про відшкодування завданої ним шкоди В/ч НОМЕР_2 у розмірі 169699,77 грн в добровільному порядку, так як після виключення особи зі списків особового складу частини стягнення сум з місячного грошового забезпечення для відшкодування завданої шкоди є неможливим.
05.07.2024 за вх. № 2880 на адресу В/ч НОМЕР_2 надійшла відповідь ОСОБА_1 , в якій він відмовився здійснювати відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 169699,77 в добровільному порядку.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу".
За нормами частини 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до статті 5 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).
Відповідно до норм статей 26-24 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Правове врегулювання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців здійснюється на підставі Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 551-XIV, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут). Дисциплінарний статут визначає, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
За нормами статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Зважаючи на наведені норми Дисциплінарного статуту суд зауважує, що дисциплінарне стягнення застосовується у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Відповідно до положень статей 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної відповідальності за ці правопорушення.
В свою чергу, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 3 жовтня 2019 року № 160-IX (далі - Закон № 160-IX).
Відповідно по пункту 4 статті 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно частини 2 статті 3 Закону № 160 - IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.
Так, частиною 4 статті 3 Закону № 160 - IX зазначено, що переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 1 частини першої статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до статті 12 Закону № 160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Виходячи з матеріалів акту службового розслідування № 79/67, вина капітана ОСОБА_1 виражається у формі службової недбалості.
Відтак, своїми діями військовослужбовець ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів, а саме:
- статей 11, 16, 36, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України
- статті 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 2.10., 3.1.9. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 16.07.1997 № 300;
- пункту 3.4.1, 3.4.2 Положення про інформаційно-телекомунікаційний вузол (Опушка) військової частини НОМЕР_2 Повітряних Сил Збройних Сил України, пункту 51 Розділу V Наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, яке полягає у неналежному виконанні своїх функціональних обов'язків, здійсненні перевірки наявності стану та обліку матеріальних засобів у відділенні з порушенням вимог встановлених чинним законодавством, слабкому контролі наявності і стану озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів відділу, не проведенні належних заходів щодо правильного зберігання, використання військової техніки відділу, не своєчасному та не в повній мірі з'ясуванні поставлених завдань, порушенні порядку передачі озброєння та військової техніки, які обліковуються за номерами і технічним станом, з одного підрозділу до іншого, не забезпеченні збереження військового майна, за яке на нього покладено матеріальну відповідальність на підставі наказу командира військової частини, що сприяло створенню передумов до завдання державі шкоди, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 6 розділу ІІ Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі" від 03.10.2019 № 160-1X,
А тому начальника відділення передавальних радіопристроїв відділу передавальних радіопристроїв ІТВ, капітана ОСОБА_2 , притягнуто до повної матеріальної відповідальності у повному розмірі завданої з його вини шкоди, у розмірі 184043,20 грн, згідно з витягом із наказу командира В/ч НОМЕР_1 "Про притягнення винних осіб до відповідальності" від 22.05.2024 № 22.
Отже, судом встановлено, що розмір завданої з вини відповідача шкоди, в тому числі нестачею військового майна, закріпленого за ОСОБА_1 становить 184043,20 грн.
Під час служби ОСОБА_1 з нього було утримано 14343,43 грн, що підтверджується довідкою фінансово-економічної служби від 30.08.2024 № 1106/163/1/1016 про здійснені суми відшкодування завданої шкоди ОСОБА_1 , залишок не відшкодованої суми складає 169699,77 грн, який на момент розгляду справи відповідач не компенсував.
Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути 169699,77 грн, спричиненої ним шкоди.
Разом з тим в контексті доводів сторони відповідача відносно недоведеності військовою частиною того, що шкода була завдана ОСОБА_1 внаслідок його умисних протиправних дій та відносно невірного визначення розміру завданої шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зауважує, що в межах даної справи суд не надає оцінку складу допущеного відповідачем порушення, розміру завданої шкоди тощо, оскільки власне рішення суб'єкта владних повноважень за результатами проведеного службового розслідування та притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності не є предметом заявленого спору. Більше того, у суду відсутні відомості щодо оскарження та/або скасування таких у визначеному порядку.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що уточнені вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Адміністративні справи за позовом суб'єкта владних повноважень до фізичної або юридичної особи у разі ухвалення судового рішення на користь позивача суб'єкта владних повноважень судові витрати, понесені ним під час вирішення справи, з відповідача фізичної або юридичної особи не стягують.
Відповідно ч. 2 ст. 139 КАС України, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 майнову шкоду у розмірі 169699,77 (сто шістдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять грн 77 коп.), завдану державі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 );
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 / АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.02.2025.
Суддя Томчук Андрій Валерійович