м. Вінниця
27 лютого 2025 р. Справа № 120/13100/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 , відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ФОП ОСОБА_2 , щодо ненадання відповіді на запит про надання публічної інформацію від 10.06.2024;
- зобов'язати ФОП ОСОБА_2 надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 10.06.2024.
В обґрунтування заявлених вимог, представник позивача - Карапетян А.Р. вказує, що позивач звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації, однак відповідачем запитувану інформацію надано не було, а тому ОСОБА_1 вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою від 09.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Копія ухвали про відкриття провадження від 09.10.2024 надсилалась відповідачу на адресу, яка зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 . Вказана адреса відповідає тій, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, до суду повернулось поштове відправлення, яке надсилались відповідачу та не вручене останньому з незалежних від суду причин, із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою". За таких обставин, відповідно до норм п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України, ухвала від 09.10.2024 вважається врученою відповідачу у спосіб встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.
У строк встановлений судом, відповідач відзиву на адресу суду не направив, хоча в матеріалах справи наявні докази своєчасного отримання ухвали та позовної заяви з додатками.
В силу частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини
10.06.2024 ОСОБА_1 звернувся із запитом про надання публічної інформації до ФОП ОСОБА_2 , як до суб'єкта господарювання, який є розпорядником публічної інформації. Запит стосувався якості харчових продуктів, які постачалися Відділу освіти Погребищенської міської ради згідно з договором закупівлі товару від 29.05.2024 № 2-СКЙ, в якому ОСОБА_1 просив надати на електронну адресу скановані копії документів, що підтверджують відповідність поставлених продуктів вимогам ГОСТ, ДСТУ, ТУУ, ISO.
11.06.2024 запит на адресу відповідача позивачем було направлено засобами поштового зв'язку "Укрпошти", на підтвердженням чого додано наступні докази:
- опис вкладення у лист;
- накладна "Укрпошти" від 11.06.2024 № 0303516259690;
- чек оплати послуг пересилання від 11.06.2024 № 0303516259690 на суму 52 грн;
- трекінг статусу перевірки відстеження № 0303516259690, з якого слідує, що відправлення вручено особисто адресату 24.06.2024.
Проте, відповідь на запит не була надана, що, на думку позивача, є порушенням Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Реалізацію вказаного права громадянами України закріпленого у статті 40 Конституції України права регламентовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) та Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
Статтею 1 Закону № 2939-VI передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Тобто, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації не бути знищеною після закінчення строків зберігання.
Статтею 5 Закону № 2939-VI, зокрема, передбачено забезпечення доступу до інформації, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону, зокрема, визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
За положеннями частини другої та третьої статті 13 Закону № 2939-VI до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.
Таким чином зважаючи на предмет та суб'єктний склад цього спору та наведені вище норми частини другої та третьої статті 13 Закону № 2939-VI, суд зауважує, зо в цьому випадку на відповідача вимоги Закону № 2939-VI поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.
В силу норм частини першої статті 14 Закону № 2939-VI, розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до статті 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до статті 23 Закону № 2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Також, статтею 2 Закону № 2939-VI передбачено, що цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Поряд з цим, слід зазначити, що Закон України "Про звернення громадян" регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Суд враховує, що п. 5 частини 1 статті 24 Закону № 2939-VI встановлено відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації, яку несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, серед іншого - надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, тобто неповні або перекручені (Абзац п'ятий пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Неповною є інформація, яка задовольняє лише частину запиту, без належно оформленої відмови у задоволенні решти запиту.
З урахуванням наведеного вище, розпорядник публічної інформації повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом на інформацію, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит. Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.
Водночас, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та не бути знищеною після закінчення строків зберігання. Стосовно не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.
Розпорядник повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом на інформацію, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит.
Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду 25.06.2019 року по справі № 9901/925/18 викладено правову позицію, згідно з якою розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
Отже, розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
Зазначене відповідає висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 9901/381/20 та від 02.04.2020 у справі № 9901/22/20.
Суд враховує та матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 поштою, направивши запит про надання публічної інформації від 10.06.2024 на адресу відповідача, на підтвердження чого ОСОБА_1 додав опис вкладення у лист, накладну від 11.06.2024 № 0303516259690 та чек пересилання відправлення на суму 52 грн.
Факт вручення цього запиту адресату 24.06.2024 підтверджується трекінговою інформацією АТ "Укрпошта" про відстеження руху поштових відправлень.
Тобто, відповідач особисто отримав на пошті конверт із запитом позивача від 10.06.2024, проте жодних доказів надання позивачу відповіді на його запит від 10.06.2024 у порядку та строки, передбачені Законом України "Про доступ до публічної інформації", відповідачем суду не надано.
Суд констатує неналежний розгляд відповідачем запиту позивача про надання (доступу) публічної інформації від 10.06.2024 та наявність факту порушення відповідачем прав та інтересів позивача у правовідносинах щодо отримання публічної інформації, оскільки в цьому випадку відповідач, як суб'єкт господарювання, який володіє інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту, прирівнюється до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену у статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, на підставі системного аналізу норм чинного законодавства України та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , яка полягає у ненаданні відповіді на запит ОСОБА_1 від 10.06.2024 про надання публічної інформації.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 10.06.2024 про надання публічної інформації, у встановлений Законом України "Про доступ до публічної інформації" спосіб та строк.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968, 96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.02.2025.
Суддя Томчук Андрій Валерійович