Справа № 523/20605/23
Провадження №2/523/2411/25
"26" лютого 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - Дяченко В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Томілко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133- А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 37356833.) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 27.05.2021-100003277 від 27.05.2021 року у розмірі 13 980,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 27.05.2021 року укладено Кредитний договір № 27.05.2021-100003277. Договір складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 27.05.2021 року та Заявки № 27.05.2021-100003277 від 27.05.2021 року. Умови Договору: Сума кредиту - 6 000,00 (шість тисяч, 00 ) грн.; строк - 56 дні.; дата повернення кредиту 22.07.2021 року; процентна ставка - Ставка "Економ" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ". Ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ", сплата кредиту - згідно графіка; спосіб надання кредиту : електронний переказ на реквізити вказані Позичальником у Заявці на видачу кредиту, яка є невід'ємною частиною Кредитного договору; неустойка - 120,00 грн. за кожен день прострочки.
Позивач свої зобов'язання перед Відповідачем виконав у повному обсязі, що підтверджується чеком про електронний переказ коштів від 27.05.2021 року.
Відповідач свої зобов'язання перед Позивачем не виконує, кредит та проценти не сплачує з моменту отримання коштів.
Станом на 01.11.2023 року сформована прострочена заборгованість у сумі 13 980,00 грн., яка складається з основного боргу в сумі 6 000,00 грн. та процентів в сумі 7980,00 грн.
Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
В судове засідання представник позивача не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився.
В судове засідання представник відповідача Котляр Ю.О. не з'явився, при цьому надіслав заяву в якій просив відкласти розгляд справи в зв'язку з відрядженням. Вказана заява відхилена судом, як необґрунтована. В минулих судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, в зв'язку з невиконанням позивачем п. 2.3 Договору, переведення позивачем грошових коштів на рахунок невідомої особи, не доведення позивачем отримання коду для підпису договору саме відповідачем.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. В матеріалах справи наявна достатня кількість доказів для встановлення фактичних обставин справи, стороною відповідача надавалися пояснення, зокрема і письмові (а.с.41-42), у межах вказаного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, представник не навів у заяві обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності представника відповідача, а також не мотивував необхідність його безпосередньої явки до суду.
Повно і всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір № 27.05.2021-100003277, оформлений заявкою, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).
Відповідно до заявки від 27 травня 2021 року сума кредиту становить 6 000 гривень; первинний період користування кредитом -14 днів з дня його надання; черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду; період користування ставкою «Економ» період фактичного користування Кредитом, протягом якого застосовується фіксована Процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх Процентів, нарахованих на дату платежу, та закінчується через 14 днів (надалі-період"Економ"); строк, на який надається Кредит 56 днів з дня його надання; ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ»; ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ»; неустойка 120,00 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежного виконання зобов'язання.
Згідно квитанції № 1659161428 від 27.05.2021 року на картку/рахунок № НОМЕР_2 платником «Швидкий кредит» за допомогою платіжної системи LiqPay зараховано кошти в розмірі 6 000,00 грн. на виконання договору № 27.05.2021-100003277.
Як вбачається з довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 27.05.2021-100003277 від 27.05.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору становить 13 980,00 грн. та складається з : основного боргу: 6 000,00 грн., процентної ставки станом на 01 листопада 2023 року - 7 980,00 грн.
Статтею 6 ЦК України визначено право сторін на укладення договору та врегулювання в ньому своїх відносин.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Щодо твердження представника відповідача про те, що договір не був належним чином підписаний відповідачем, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
При цьому, відповідно до п.15 Розділу 3 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління НБУ № 113 від 03.11.2021 (далі - Положення №113), договір, що укладається у вигляді електронного документа, підписується сторонами в порядку, визначеному законодавством України.
Примірник такого договору споживача повинен містити кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, накладену уповноваженим працівником кредитодавця.
Згідно пп.1 п.17 Постанови 113, кожен примірник договору, що укладається у вигляді електронного документа, повинен містити електронні підписи сторін договору з урахуванням вимог законодавства України.
У визначеннях, що містяться в ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» під терміном «електронний підпис» розуміються - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
В свою чергу, стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок підписання електронного правочину, відповідно до якого, моментом підписання електронного правочину є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, для підписання (укладення) електронного договору сторони можуть використовувати будь-який з вищезазначених підписів, з урахуванням вимог законодавства щодо порядку їх використання.
Так, кредитний договір №27.05.2021-100003277 від 27.05.2021 року було укладено в електронній формі.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, твердження сторони відповідача про неналежне підписання кредитного договору, суд відхиляє, так як для підписання електронного кредитного договору №27.05.2021-100003277 від 27.05.2021 року, відповідачем було використано один із способів передбачених ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме кредитний договір зі сторони відповідача було підписано «одноразовим ідентифікатором G783», який надійшов на мобільний номер телефону НОМЕР_3 , вказаний ним під час реєстрації у системі.
Щодо твердження сторони відповідача про неналежне виконання позивачем п. 2.3 договору №27.05.2021-100003277 від 27.05.2021 року, суд зазначає наступне.
Так, електронним договором передбачено спосіб надання кредиту, а саме безготівковим шляхом, протягом 3 робочих днів з дати при прийняття пропозиції позичальником.
Крім того, підписавши електронний договір позичальник підтвердив, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб поточний рахунок належить виключно Позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно Позичальником. ( п. 11.7 Пропозиції про укладення кредитного договору (офтера) )
Згідно квитанції № 1659161428 від 27.05.2021 року на картку/рахунок № НОМЕР_2 здійснено переказ коштів у розмірі 6 000,00 грн., згідно договору № 27.05.2021-100003277.
При цьому, сторона відповідача вказуючи, що грошові кошти переведено на невідомий рахунок, тобто фактично заперечуючи отримання відповідачем кредитних коштів, на підтримку своєї позиції не надала доказів того, що номер картки на який позивачем здійснено переказ коштів не належить відповідачу. Заяв, клопотань перед судом не ініційовано.
Щодо твердження сторони відповідача про недоведення позивачем ким отримано код для підписання електронного договору.
Укладення Кредитного договору №27.05.2021-100003277 від 27.05.2021 року з відповідачем відбулося в електронній формі за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт, де в особистому кабінеті вказуються, зокрема контактні дані (мобільний номер телефону).
Так, п. 11.8 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), передбачає, що позичальник зобов'язаний забезпечити/гарантувати неможливість для третіх осіб здійснити доступ та/або використати номер телефону, зазначений при реєстрації Позичальника у інформаційній системі Кредитодавця. Позичальник несе ризик та негативні наслідки втрати, незаконного заволодіння, технічного перехоплення інформації тощо, вибула з володіння мобільного телефону Позичальника (зокрема, відповідної SIM-карти). Ризик і всю відповідальність за несанкціоноване використання номера телефону несе виключно Позичальник. Будь-яку особу, яка використала такі засоби, Кредитодавець безумовно вважає Позичальником і не несе відповідальності якщо це не відповідає дійсності.
П. 11.9. Пропозиції, передбачає, що позичальник зобов'язаний в найкоротший строк протягом дня події в письмовій паперові формі повідомити Кредитодавця про факт втрати та/або зміни та/або обмеження користування зазначеним ним платіжним засобом, фінансовим номером телефону, паспортом, та відшкодувати у повному обсязі всі збитки, завдані Кредитодавцю невиконанням.
Отже, контактний номер телефону НОМЕР_3 , було використано під час реєстрації особистого кабінету -« ОСОБА_3 » у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.
Враховуючи, відсутність доказів, що реєстрація особистого кабінету, де використовувався вищевказаний номер телефону, та дані відповідача, його паспорт, ідентифікаційний код, відбулася не відповідачем, суд відхиляє твердження сторони відповідача в цій частині. Більш того, вищевказаний номер телефону вказаний відповідачем у заявах поданих до суду, як засіб зв'язку.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв?язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-повідомлення, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
З урахуванням вказаного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений сторонами, суд вважає, що цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Так, заперечення відповідача щодо належності номеру телефону на який надсилався одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-повідомлення та заперечення щодо належності йому рахунку на який було здійснено переказ позивачем кредитних коштів, фактично свідчить про заперечення реєстрації на сайті позивача та отримання кредитних коштів, саме відповідачем, при цьому стороною відповідача не надано жодного доказу на підтвердження своєї позиції. Заяв, клопотань перед судом не ініційовано.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частина перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, Верховним Судом у постанові від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18.
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.
Відтак, після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, поскільки вважає їх обґрунтованими і доведеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 13 980,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати.
На підставі ст. ст. 207, 526, 549, 551, 625, 633, 634, 1048,1049,1054,1055,1056-1 ЦК України, умов кредитного договору, керуючись ст. ст. 12, 13, 95, 141, 263-265,280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133- А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 37356833.) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь «Споживчий Центр» (місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133- А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 37356833 ) заборгованість за кредитним договором №27.05.2021-100003277 від 27.05.2021 року у розмірі 13 980,00 грн. та 2 147,20 грн. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 26.02.2025 року.
Суддя