Справа № 750/2350/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/123/25
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
27 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
підозрюваного ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2025 року,
Цією ухвалою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з професійною технічною освітою, не працюючого, не одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 квітня 2025 року, з визначенням розміру застави в сумі 121 120 гривень та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя вказав на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, способу вчинення злочину та початкової стадії досудового розслідування, дають підстави вважати, що жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Як альтернативний вид запобіжного заходу слідчий суддя визначив розмір застави, вказавши на те, що саме така сума у разі її внесення буде здатна забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити, якою до його підзахисного застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Аргументує тим, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, невмотивованою та такою, що постановлена всупереч вимога кримінального процесуального закону.
Так, всупереч вимогам п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 196 КПК України, слідчий суддя в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не виклав самі обставини, які свідчили про недостатність застосування до вказаної особи більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, з посиланням на конкретні докази, які обґрунтовують ці обставини, у розумінні статей 84-87 КПК України.
Звертає увагу, що його підзахисний в силу ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце проживання, мешкає разом з мамою. При цьому, треба врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який є незакінченим злочином та вагомість наявних доказів для кваліфікації дій ОСОБА_6 саме за ст. 186 КК України.
Вважає, що також треба зважити на те, що майнової шкоди потерпілому завдано не було, в той час, як при затримання потерпілим ОСОБА_6 , останньому були заподіяні тілесні ушкодження.
З огляду на вказане, беручи до уваги те, що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, захисник вважає, що є необхідним застосування біль м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою фактичного місця проживання підозрюваного ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти доводів сторони захисту, звернула увагу на тяжкість кримінального правопорушення та обставини його вчинення, зауважила, що протягом минулого року підозрюваний дев"ять разів притягувався до адміністративної відповідальності за крадіжки чужого майна, раніше повідомлена підозра змінена і ще один епізод незаконного заволодіння чужим майном ставиться у провину ОСОБА_6 , дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як убачається з матеріалів провадження слідчим відділом Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270340000540 від 12 лютого 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України.
О 13 год. 30 хв. 17 лютого 2025 року ОСОБА_6 був затриманий за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень у порядку ст. 208 КПК України.
У цей же день ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
На початковій стадії досудового розслідування кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення, як помилково вважає сторона захисту. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Долучені до клопотання матеріали кримінального провадження свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що на даній стадії досудового розслідування є підставою для розгляду клопотання про вирішення питання щодо обрання підозрюваній особі запобіжного заходу, а не для визнання підозрюваного винним, як безпідставно вважає захисник.
При цьому, колегія суддів звертає увагу захисника на те, що на стадії вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу до повноважень слідчого судді не входить обов'язок вирішення питання про правильність кваліфікації дій підозрюваного.
Отже, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
З матеріалів кримінального та судового проваджень вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого, умисного, корисливого кримінального правопорушення, вчиненого в період воєнного стану, за яке передбачено покарання до десяти років позбавлення волі, отже, розуміючи невідворотність та тяжкість можливого покарання підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, ухилитися від явки до слідчого та суду з метою уникнути відповідальності за скоєне.
Той факт, що злочин є незакінченим, як на цьому наголошує захисник, не зменшує ступінь ризику суспільної небезпеки вчиненого, про тому, що ОСОБА_6 підозрюється у відкритому викраденні майна потерпілого. Більш того, злочин є незакінченим, а потерпілий не зазнав матеріальних збитків не з доброї волі підозрюваного, а виключно тому, що ОСОБА_6 був затриманий потерпілим, що й перешкодило йому виконати всі необхідні злочинні дії до кінця та відкрито заволодіти майном потерпілого.
Отримання підозрюваним тілесних ушкоджень під час його затримання потерпілим, не свідчить про зменшення ступеню суспільної небезпеки особи підозрюваного, а тим більше не вказує на те, що до ОСОБА_6 може бути застосований більш м'який запобіжний захід, як безпідставно вважає захисник.
Наявність фактичного місця проживання та спільне проживання з матір'ю, не гарантують належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не вказують на міцність його соціальних зв'язків, з урахуванням того, що ОСОБА_6 є особою працездатного віку, однак не працює, іншою суспільно корисною працею не займається, даних про наявність у нього законного джерела прибутку стороною захисту не надано, в той час, як стороною обвинувачення надані відомості про те, що раніше підозрюваний неодноразово засуджувався за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, протягом останнього року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень проти власності, при тому, що в країні оголошений воєнний стан, ОСОБА_6 військову службу не проходить та будь-яким іншим чином Збройним Силам не допомагає, не одружений, дітей та утриманців не має, як і не має міцних соціальних зв'язків, що в сукупності значно підвищує ризик його можливого ухилення від органу досудового розслідування та суду, адже підозрюваний може залишити не тільки місце проживання, а й межі області та країни, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Критикуючи зміст ухвали слідчого судді з вказівкою на відсутність доказів неможливості застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, стороною захисту не наведено тих об'єктивних підстав, які б давали бодай можливість розглянути питання про обрання більш м'якого виду запобіжного заходу, як про це йдеться в апеляційній скарзі, тим більше, що досудове розслідування на початковій стадії, не всі необхідні слідчі та процесуальні дії проведені, не всі докази виявлені, вилучені та досліджені, що викликає необхідність у застосування до підозрюваного саме такого найсуворішого із визначених законодавцем видів запобіжних заходів.
При цьому, доказів на підтвердження своїх тверджень захисником до апеляційної скарги не долучено.
На даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що встановлені обставини дійсно не дають підстав стверджувати, що ОСОБА_6 , зважаючи на свій вік та дані щодо його особи, дотримуватиметься належної процесуальної поведінки, оскільки встановлені обставини та дані про його особу свідчать про реальність ризиків, про які вказали як слідчий у своєму клопотанні, так і прокурор у судовому засіданні, з чим погодився слідчий суддя та погоджується колегія суддів.
Усі наведені захисником твердження були враховані слідчим суддею, але вони не спростовують тих встановлених обставин та даних про особу підозрюваного, які ставлять під сумнів виконання ОСОБА_6 всіх покладених на нього процесуальних обов'язків при обранні більш м'якого запобіжного заходу.
Більше того, судом прийнято рішення про визначення суми застави, що свідчить про дослідження слідчим суддею питанням про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу, який з урахуванням усіх обставин провадження гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_6 процесуальних обов'язків та дотримання ним належної процесуальної поведінки.
Колегія суддів вважає, що такий розмір застави буде помірним для підозрюваного та достатнім для запобігання ризикам і забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, ОСОБА_6 , без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11